03 листопада 2015 року м. Київ К/800/15852/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Стрелець Т.Г.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень,
Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулось з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600658/2 від 16.05.2013 року та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2013 року № 100250000/2013/00790.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 скасовано. Прийнято нову постанову, якою задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600658/2 від 16 травня 2013 року та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 травня 2013 року № 100250000/2013/00790.
Не погоджуючись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» та «WEIFANG ENSIGN INDUSTRY CO.,LTD» укладено зовнішньоекономічний договір № LIQ130128B від 31 січня 2013 року на поставку продукції, а саме «ЛИМОННА КИСЛОТА моногідрат ВР2009/Е330 8-40 MESH, чистота (100,1 +-0,2%) у перерахунок на моногідрат, допоміжних речовин у складі не виявлені, для хімічних перетворень у харчовій промисловості, (С6Н807.Н20) рег.номер CAS 5949-29-1.
16 травня 2013 року позивачем до Київської регіональної митниці було подано електронну митну декларацію за 100250000/2013/056696 за першим методом визначення митної вартості та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару.
Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та є необхідним витребувати від позивача (декларанта) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
У зв'язку з неможливістю позивачем надати додаткові документи, 16 травня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/600658/2 та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2013 року № 100250000/2013/00790.
В подальшому після отримання рішення від відповідача, ПП «Акрілат-Хімконтракт» випустило товар, що задекларований, у вільний обіг шляхом надання гарантій.
Позивачем після випуску митницею товару у вільний обіг подано відповідачу додаткові документи на підтвердження поданої від початку декларації за основним методом визначення вартості товару, за результатами розгляду яких оскаржуване рішення про коригування митної вартості митницею залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зокрема зазначив, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.
Враховуючи, що висновок апеляційного суду, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судом при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
Т.Г. Стрелець
О.Є Донець