03 листопада 2015 року м. Київ К/800/6829/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Мороза В.Ф.,
суддів: Стрелець Т.Г.,
Донця О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за позовом ПП "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсними та скасування карти відмови, рішення та стягнення коштів,
Позивач звернувся з позовом в якому просив визнати недійсними та скасувати картку відмови Житомирської митниці Міндоходів №101060000/2013/00930 від 22.11.2013 року, рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300783/2 від 22.11.2013 року та стягнути на користь підприємства надмірно сплачених 12496,13 грн., з яких 9574,34 грн. податку на додану вартість та 2921,37 грн. ввізного мита.
Позов мотивовано тим, що митна декларація для митного оформлення товару була подана з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом, а відтак коригування митної вартості товарів відповідачем було необґрунтованим.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано картку відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00930 від 22.11.2013 р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/3000783/2 від 22.11.2013 р. Стягнуто на користь приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних та інших платежів.
У касаційній скарзі митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт №03/2009 від 26.02.2009 р. щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak.
Для митного оформлення товарів позивачем надано декларацію №101060000/2013/0200354 від 22.11.2013 р., в якій приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару товаросупровідні документи.
За результатами розгляду поданих приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного Контракту, позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації №101060000/2013/0200354 від 22.11.2013 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості №101060000/2013/300783/2 від 22.11.2013 р., за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, запропоновано подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суди зокрема зазначили, що позивачем для митного оформлення товарів були надані митному органу належні та допустимі докази в підтвердження вартості товарів, а надані документи вказують, що їх данні піддаються обчисленню, тоді як митним органом не підтверджено, що додаткові документи, які ним були витребувані, є необхідними для визначення митної вартості задекларованих товарів.
Враховуючи, що висновок судів, зроблений ними на підставі досліджених матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.
За викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів про скасування рішення митного органу про визначення митної вартості.
Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать, що судами були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Разом з тим, одночасне задоволення позовних вимог про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, є помилковим.
Верховний суд України у своєму рішенні від 15 квітня 2014 року № 21-29а14, аналізуючи положення Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 (надалі - Порядок повернення) та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 (надалі - Порядок взаємодії), дійшов наступного правового висновку.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
За викладеного рішення судів підлягає скасуванню в частині стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів, а в іншій - має бути залишене без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційні скарги Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області суму надмірно сплачених платежів розмірі 12496,13 грн. Відмовити в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення судів залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
Т.Г. Стрелець
О.Є Донець