29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/2030/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р. у справі № 826/5872/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Митного посту «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України №100250000/2013/600901/2 04.11.2013 року; №100250000/2013/600911/2 від 07.11.2013 року; №100250000/2013/600912/2 від 07.11.2013 року; № 100250000/2013/600918/2 від 11.11.2013 року; №100250000/2013/600960/2 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/600961/2 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/600969/2 від 25.11.2013 року; № 100250000/2013/600970/2 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/600976/2 від 28.11.2013 року; №100250000/2013/600987/2 від 04.12.2013 року; №100250000/2013/601013/2 від 17.12.2013 року; № 100250000/2013/601024/2 від 20.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості Митного посту «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України №100250000/2013/600901/2 04.11.2013 року; №100250000/2013/600911/2 від 07.11.2013 року; №100250000/2013/600912/2 від 07.11.2013 року; № 100250000/2013/600918/2 від 11.11.2013 року; №100250000/2013/600960/2 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/600961/2 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/600969/2 від 25.11.2013 року; № 100250000/2013/600970/2 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/600976/2 від 28.11.2013 року; №100250000/2013/600987/2 від 04.12.2013 року; №100250000/2013/601013/2 від 17.12.2013 року; № 100250000/2013/601024/2 від 20.12.2013 року.
На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2012 року між ТОВ «Зелмер Маркет» (Польща) (Продавець) та ТОВ «МБТ ТРЕЙД» (Імпортер-Дистриб'ютор) укладено зовнішньоекономічний контракт №UA/001/2012, відповідно до п. 2.1 умов договору Продавець зобов'язується поставити, а Імпортер-Дистриб'ютор зобов'язується придбати у власність та оплатити у встановлені терміни Товари в певному асортименті, зазначеному в рахунках, з метою його наступного оптового та роздрібного перепродажу на Території. На підставі зазначеного вище договору здійснювалась поставка товарів в адресу ТОВ «МБТ Трейд», що є імпортером - дистриб'ютором продукції торгової марки «Зелмер» (ZELMER) в Україні.
Позивачем подано до митного оформлення декларації митної вартості від 04.11.2013 № 100250000/2013/075895; від 07.11.2013 №100250000/2013/076259; від 07.11.2013 №100250000/2013/076280; від 11.11.2013 №100250000/2013/076533; від 22.11.2013 №100250000/2013/077506; від 22.11.2013 №100250000/2013/077507; від 25.11.2013 №100250000/2013/077731; від 25.11.2013 №100250000/2013/077732; від 28.11.2013 №100250000/2013/077978; від 04.12.2013 №100250001/2013/078457; від 17.12.2013 №100250001/2013/079387; від 30.12.2013 № 100250001/2013/080333 та документи на підтвердження митної вартості товарів за переліком, зазначеним у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01893, № 100250000/2013/01904, № 100250000/2013/01905, №100250000/2013/01911, № 100250000/2013/01950, № 100250000/2013/01951, № 100250000/2013/01958, № 100250000/2013/01959, № 100250000/2013/01965, № 100250000/2013/00009, № 100250000/2013/00047, № 100250000/2013/00063, копії яких наявні в матеріалах справи.
Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
Як вбачається з пояснень відповідача, за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, було виявлено, що: (1) декларантом до митного оформлення не подано прайс-листи на послуги перевезення; (2) не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; (3) довідки про транспортні витрати видані ТОВ «Рохлінг суус логіст ікс С.А.», проте СМR завірено штампом іншого перевізника (вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами).
За наслідками виявлених розбіжностей митним органом за кожним з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості було запропоновано надати декларанту додаткові документи, а саме: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію, інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за власним бажанням).
Однак позивачем не було надано витребуваних митним органом документів.
Рішеннями Київської міжрегіональної митниці №100250000/2013/600901/2 від 04.11.2013 року; № 100250000/2013/600911/2 від 07.11.2013 року; №100250000/2013/600912/2 від 07.11.2013 року; №100250000/2013/600918/2 від 11.11.2013; №100250000/2013/600960/2 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/600961/2 від 22.11.2013; №100250000/2013/600969/2 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/600970/2 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/600976/2 від 28.11.2013 року; №100250000/2013/600987/2 від 04.12.2013 року; №100250000/2013/601013/2 від 17.12.2013 року; № 100250000/2013/601024/2 від 20.12.2013 року здійснено коригування митної вартості товару у бік її збільшення. Вказані рішення мотивовані тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме: документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять неповні дані.
З матеріалів справи вбачається, що товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій на підставі митних декларацій від 100250000/2013/075895 від 04.11.2013 року; від 07.11.2013 №100250000/2013/076259; №100250000/2013/076280 від 07.11.2013 року; №100250000/2013/076533 від 11.11.2013 року; №100250000/2013/077506 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/077507 від 22.11.2013 року; №100250000/2013/077731 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/077732 від 25.11.2013 року; №100250000/2013/077978 від 28.11.2013 року; №100250001/2013/078457 від 04.12.2013 року; №100250001/2013/079387 від 17.12.2013 року; № 100250001/2013/080333 від 30.12.2013 року.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.
Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.
Так, в матеріалах справи відсутні обґрунтовані відомості від митного органу щодо спростування контрактної ціни оцінюваних товарів, а тому відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на те, що при проведенні відповідачем перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, встановлені наступні підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товарів: 1) декларантом до митного оформлення не подано прайс-листи на послуги перевезення; 2) не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) довідки про транспортні витрати видані ТОВ «Рохлінг суус логістікс С.А.», проте СМR завірено штампом іншого перевізника, виходячи з наступного.
Розділом 18 відповідного оскаржуваного рішення про коригування митної вартості підтверджується, що позивачем наданий до митного органу Додаток № 1 до Рамкового договору на експедирування (перевезення) від 31.08.2012 року № 07/07/2012, який є невід'ємною частиною вказаного Рамкового договору. Також, матеріалами справи підтверджується, що декларантом надані такі страхові документи: документ, що підтверджує вартість страхування від 04.11.2013 року № 178, від 20.11.2013 року № 190, від 20.11.2013року № 192, від 21.11.2013 року № 193, від 22.11.2013 року № 197.
Щодо обставини, що CMR завірено штампом іншого перевізника, колегія суддів звертає увагу, що Рамковий договір на експедирування (перевезення) № 07/07/2012 від 31.08.2012 року прямо передбачає можливість компанії експедитора - ТОВ «Роліг Суус Логістік» залучення третіх осіб до виконання замовлень на перевезення, а тому CMP завірено штампом залученого перевізника, за дії якого відповідає експедитор - ТОВ «Роліг Суус Логістік» (розділ 1 параграфу 4 Рамкового договору на експедирування (перевезення) № 07/07/2012 від 31.08.2012 року, пункт 3 розділу 3 Додатку 7 «Загальні умови договорів»).
Крім того, в матеріалах справи містяться листи від 04.11.2013 року № 368, від 07.11.2013 року № 400, від 11.11.2013 року № 401, від 22.11.2013 року № 446, від 25.11.2013 року № 447, від 28.11.2013 року 448, від 04.12.2013 оку № 449, відповідно до яких ТОВ «МБТ ТРЕЙД» надані всі наявні додаткові документи для перевірки митної вартості. Таким чином, позивачем подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: