29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/48360/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014р. у справі № 810/653/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року, №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року; стягнути із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 33633,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року, №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року, №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року щодо коригування митної вартості. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014р. надійшла касаційна скарга Київської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтеко Констракшн» укладено прямі зовнішньоекономічні контракти №749ODD83 від 9 вересня 2013 року та №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року із словацькою компанією U.S. Steel Kosice s.r.o., згідно із якими позивачу вказаним вище підприємством поставлено із Словаччини оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах. З метою митного оформлення такого імпортованого товару ТОВ «Інтеко Констракшн» подало до Київської митниці наступні документи:
1. Митна декларація №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний контракт 749ODD83 від 9 вересня 2013 року; інвойси від 23 листопада 2013 року №113/L0343201, №113/L0343202, №113/L0343203, №113/L0343204; платіжні доручення в іноземній валюті №144 від 16 жовтня 2013 року, №145 від 17 жовтня 2013 року, №147 від 21 жовтня 2013 року, №149 від 29 жовтня 2013 року, №150 від 30 жовтня 2013 року, №151 від 31 жовтня 2013 року, №153 від 14 листопада 2013 року; прайс виробника від 9 вересня 2013 року; накладна №48657 від 25 листопада 2013 року; рахунок-проформа №920965 від 16 вересня 2013 року; біржові котирування від 2 грудня 2013 року.
2. Митна декларація №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року; інвойс від 23 листопада 2013 року №113/L0343205; платіжне доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року; прайс виробника від 9 вересня 2013 року; накладна №48657 від 25 листопада 2013 року; рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року; біржові котирування від 2 грудня 2013 року. Так, оформлено оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах вагою нетто 10500 кг, виробник U.S. Steel Kosice s.r.o. із заявленою вартістю 11970 доларів США.
3. Митна декларація №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року; інвойси від 09 грудня 2013 року №113/L0359501, №113/L0359502; платіжні доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року, №153 від 3 грудня 2013 року, №156 від 4 грудня 2013 року, №157 від 5 грудня 2013 року, №158 від 12 грудня 2013 року, №159 від 17 грудня 2013 року; прайс від виробника від 9 вересня 2013 року; накладна №51642 від 13 грудня 2013 року; рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року; біржові котирування від 02 грудня 2013 року.
4. Митна декларація №125130000/2013/928002 від 30 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний контракт №749ODEJ3 від 1 жовтня 2013 року; інвойси від 18 грудня 2013 року №113/L0369501, №113/L0369502, №113/L0369503; платіжні доручення в іноземній валюті №152 від 20 листопада 2013 року, №153 від 3 грудня 2013 року, №156 від 4 грудня 2013 року, №157 від 5 грудня 2013 року, №158 від 12 грудня 2013 року, №159 від 17 грудня 2013 року; прайс від виробника від 9 вересня 2013 року; накладна №52682 від 20 грудня 2013 року; рахунок-проформа №921021 від 19 листопада 2013 року; біржові котирування від 2 грудня 2013 року.
З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів посадові особи митного органу витребували від декларанта додаткові документи, а саме: прайс-листи, експортні митні декларації, відомості щодо оплати товару за попередні поставки, висновок експертної організації, видаткові накладні, біржові ціни, додаткову цінову інформацію. Приводом для витребування додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.
Позивачем подано до митниці додаткові документи, проте оскільки, за твердженням митного органу, відомості стосовно біржових котирувань надані не за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури, відповідач прийшов до висновку, що декларантом не було у повному обсязі подано документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.
У зв'язку із такими обставинами митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме:
- №125000004/2013/111185/2 від 3 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/869072 від 3 грудня 2013 року - ціна після коригування 69856,46 доларів США;
- №125000004/2013/111186/2 від 3 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/869079 від 3 грудня 2013 року - ціна після коригування 13403,25 доларів США;
- №125000004/2013/111201/2 від 20 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/927349 від 20 грудня 2013 року - ціна після коригування 72377,55 доларів США;
- №125000004/2013/111215/2 від 30 грудня 2013 року відкориговано митну вартість товару за митною декларацією №125130000/2013/928002 від 30 грудня 2013 року - ціна після коригування 75249,67 доларів США.
Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено 4 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: від 3 грудня 2013 року №125130000/2013/00966; від 3 грудня 2013 року №125130000/2013/00967; від 20 грудня 2013 року №125130000/2013/00988; від 30 грудня 2013 року №125130000/2013/01002, згідно з якими позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаних вище митних декларацій.
Для випуску товарів у вільний обіг позивач звернувся до митного органу із заявою про їх митне оформлення в режимі «під гарантійне зобов'язання» та подав до Київської митниці нові митні декларації №125130000/2013/869115, №125130000/2013/869117, №125130000/2013/927380, №125130000/2013/928012, в яких задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.
У зв'язку із цим Київською митницею прийняті рішення про завершення митного оформлення товарів позивача, пропуск їх на митну територію України та випуск у вільний обіг. Різниця між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною договору, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, склала 33633,70 грн.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Окрім того, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської митниці відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: