03 листопада 2015 року м. Київ К/800/19124/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Стрелець Т.Г.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання повернення митних платежів,
ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним затягування митного оформлення автомобіля, скасувати рішення Івано-Франківської митниці Міндоходів України про коригування митної вартості №206000003/2013/001614/1 від 24.09.2013р., зобов'язати відповідача повернути переплачену суму митних платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці за №206000003/2013/001614/1 від 24.09.2013 року про коригування митної вартості товару. Стягнуто з Державного бюджету України надміру сплачене мито. В задоволенні решти позову відмовити.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в частині задоволення позову скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці №206000003/2013/001614/1 від 24.09.2013р. про коригування митної вартості товару. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2013р. позивач придбав у ТзОВ «Юнайтед Трак енд Ауто» (США) бувший у використанні та пошкоджений автомобіль Chevrolet Cruze, 2011 року випуску. Вказаний автомобіль транспортувався з США до Польщі шляхом перевезення в контейнері океанічним судном.
Після ввезення позивачем в Україну транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2011 року випуску позивачем 20.09.2013р. подано митниці електронну митну декларацію №206050000/2013/406505, вартість транспортного засобу визначено за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору. Крім того, надано документи що підтверджували цінову складову транспортного засобу.
На вимогу Митниці позивачем подано додаткові документи, проте, митницею прийнято рішення №206000003/2013/001614/1 про коригування митної вартості автомобіля Chevrolet Cruze, 2011 року випуску, та оформлено картку відмови у його митному оформленні (випуску) за №206000003/2013/01483.
Декларантом відповідно до відкоригованої митної вартості подано 26.09.2013 року вантажну митну декларацію та проведено сплату митних платежів відповідно до відкоригованої митної вартості.
Згідно ст. 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Вирішуючи питання послідовного застосування методів визначення митної вартості, Верховний Суд України у постановах від 05.06.2012 року (справа №21-142а12), від 17.12.2013 року (справа №21-439а13) вказав на те, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх, як це встановлено частиною п'ятою статті 57 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.
При цьому суд правомірно виходив з того, що митницею не доведено сумнівність або недостовірність інформації, яка містилася в документах, наданих позивачем на підтвердження митної вартості за ціною угоди. Витребувавши додаткові документи, митний орган не визначив обставин, які викликають сумнів та які мають бути спростовані. Натомість доводи митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів не підтверджуються матеріалами справи, що враховано судом при прийнятті рішення, є суперечливими і не свідчать про неможливість визначення митної вартості товарів за іншим, ніж основний, методом.
Враховуючи, що висновок апеляційного суду, зроблений ним на підставі досліджених матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судом при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені судом порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
Т.Г. Стрелець
О.Є Донець