"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/3739/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації (далі - ДСА) України, Територіального управління Державної судової адміністрації (далі - ТУ ДСА) України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у грудні 2010 року його звільнено з посади судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та він набув право на отримання вихідної допомоги у розмірі 76680,00 грн. Проте, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області допомогу не виплатило. Вважаючи такі дії протиправними, просив суд стягнути з відповідачів вихідну допомогу у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 76680,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДСА України, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_4 при звільненні у відставку. Зобов'язано Міністерство фінансів України перерахувати на рахунок ДСА України для виплати позивачу вихідної допомоги без обкладання прибутковим податком в сумі 77725,50 грн. Стягнуто з ДСА України на користь позивача вихідну допомогу без обкладання прибутковим податком в сумі 77725,50 грн, шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області для її виплати ОСОБА_4
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року №2762-VI звільнений з посади судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року №85 звільнений з посади судді вказаного суду у відставку.
Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 09 березня 2011 року №648/11 вихідна допомога ОСОБА_4 нарахована у розмірі 66030,00 та не виплачена у зв'язку з відсутністю коштів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що права позивача не були порушені, оскільки законодавством не передбачені граничні терміни виплати вихідної допомоги судді.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно керувався положеннями статті 92 Конституції України та статтею 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів», яка діяла до 01 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус судді визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і вихідна допомога, є елементами статусу судді (стаття 42 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту є однією із основоположних гарантій незалежності судді.
Частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожний повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Отже, вихідна допомога має бути виплачена судді, який пішов у відставку безпосередньо після звільнення з посади.
В рішенні Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI встановлює, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
ТУ ДСА України в Дніпропетровській області посилалось на відсутність коштів, призначених на виплату вихідної допомоги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Частиною 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який був прийнятий 07 липня 2010 року (в редакції на момент виходу позивача у відставку), було передбачено звільнення від оподаткування вихідної допомоги судді при виході у відставку тобто, законодавець новим Законом продовжив та підтвердив дію правової норми про звільнення від оподаткування вихідної допомоги суддів, яка була раніше передбачена частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів». Лише 02 грудня 2010 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (набрав чинності з 01 січня 2011 року), який позбавив суддів при виході у відставку отримувати вихідну допомогу без утримання податку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасувати, а постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак