"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/43235/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Людмила-фарм Ко» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ГУ ДС України з НС) у м. Києві про визнання протиправним та скасування пункту 3 припису,
У лютому 2014 року ТОВ «Людмила-фарм Ко» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування пункту 3 припису Відділу з організації пожежної та техногенної безпеки в Київському метрополітені Центру забезпечення ГУ ДС України з НС у м. Києві про усунення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 30 січня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункту 3 припису Відділу з організації пожежної та техногенної безпеки в Київському метрополітені Центру забезпечення ГУ ДС України з НС у м. Києві про усунення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 30 січня 2014 року.
У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пункту 3 припису узгоджується з імперативними приписами чинного законодавства, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що встановлення у пункті 3 припису невизначеного строку його виконання є протиправним, оскільки усунення порушення, яке є небезпечним для життя та здоров'я людей, повинно бути виконано шляхом виконання вимог припису і не може бути триваючим.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Судами встановлено, що Відділом з організації пожежної та техногенної безпеки в Київському метрополітені Центру забезпечення ГУ ДС України з НС у м. Києві проведено планову перевірку додержання (виконання) законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту приміщення ТОВ «Людмила-фарм Ко», розташованого на станції метро «Святошин» Святошинсько-Броварської лінії КП «Київський метрополітен», за результатами якого складено акт №26 від 30 січня 2014 року.
В ході перевірки встановлено, що приміщення експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
- пункт 5.1.9. НАПБ А.01.001-2004 - допускається використання тимчасових електричних мереж;
- пункт 5.1.29. НАПБ А.01.001-2004 - допускається складування горючих матеріалів на відстані ближче 1 м. від електроустаткування;
- пункт 2.19. НАПБ В.01.039-2012/510 - конструкції об'єкта торгівельного призначення розміщені у підвуличному підземному переході станції в межах шляху евакуації.
30 січня 2014 року Відділом організації пожежної та техногенної безпеки в Київському метрополітені центру забезпечення діяльності ГУ ДС України з НС у м. Києві винесено припис про усунення ТОВ «Людмила-фарм Ко» порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, а саме:
1. Заборонено використання тимчасових електричних мереж (постійно);
2. Заборонено складування горючих матеріалів на відстані ближче 1 м. від електроустаткування (постійно);
3. Зобов'язано демонтувати конструкції об'єкта торговельного призначення, що розміщені у підвуличному підземному переході в межах шляху евакуації (по закінченню договору оренди).
Позивачем у добровільному порядку виконано пункти 1, 2 вказаного припису.
Не погоджуючись із пунктом 3 припису, позивач звернувся до суду з позовом.
Судами встановлено, що 25 серпня 2010 року між ТОВ «Людмила-фарм Ко» (Орендар) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу) за адресою: станція метро «Святошин» для розміщення аптеки, загальною площею 21,0 кв.м). Строк дії договору до 25 серпня 2012 року.
03 грудня 2012 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір №906 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (частини переходу) за адресою: станція метро «Святошин» (східний вестибюль №1) б/н для розміщення аптеки загальною площею 21,0 кв.м). Строк дії договору до 01 грудня 2015 року.
Пунктом 9.4 вказаного договору передбачено, що договір припиняється в разі:
- припинення у разі ліквідації Орендодавця або Орендаря;
- невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору;
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації об'єкта оренди Орендарем (за участю Орендаря);
- банкрутства Орендаря;
- загибелі об'єкта оренди;
- достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду;
- в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, згідно пунктів 9.6, 9.7 цього договору на вимогу однієї із Сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Договором оренди не виключається можливість продовження строку дії договору оренди після 01 грудня 2015 року ще на три роки, що також не суперечить чинному цивільному законодавству.
Отже, як вбачається із змісту п. 9.7 договору №906 від 03 грудня 2012 року визначений у ньому строк дії не є кінцевим.
При укладенні договору оренди, відповідач надав позивачу дозвіл № 1 на початок роботи торговельного приміщення.
Пунктом 4.5. договору № 906 визначено обов'язок Орендаря відповідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку» розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта оренди. Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що орган державного нагляду звертається до суду з позовом у випадку наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
В разі ж необхідності вжиття інших заходів реагування, відмінних від повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган державного нагляду складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
І тільки у випадку, передбаченому законом, орган державного нагляду повинен звернутись до суду з відповідним позовом для підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, що застосовані розпорядчим документом.
Як встановлено судами, відповідачем винесено припис, яким запропоновано провести демонтаж конструкції об'єкта торговельного призначення по закінченню договору оренди. Такий захід реагування є відмінним від зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. В той же час, винесення припису не передбачає обов'язку органу державного нагляду звертатись до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування до суб'єкта господарювання.
Матеріалами справи підтверджено, що торгівельний кіоск позивача розміщений у підвуличному підземному переході в межах шляху евакуації відповідно до Експлікації метрополітену станції метро «Святошин» Святошинсько-Броварської лінії КП «Київський метрополітен».
Згідно із пунктом 8.19.ДБН В.2.3-7-2010 «Споруди транспорту. Метрополітени», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 грудня 2010 року № 533, забороняється розміщення об'єктів комерційного, торгівельного та соціально-побутового призначення у підвуличних підземних переходах, суміщених із входами (виходами) на станції метрополітену, їх розміщення дозволяється лише за умови розташування за межами евакуаційного проходу (6 м. згідно з п. 8.23 та 18.14. ДБН).
Пунктом 8.23 ДБН передбачено, що ширину підвуличного переходу, що служить входом (виходом) в підземний вестибюль станції, слід приймати не менше ніж 6 м.
Крім того, відповідно до пункту 2.19 Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20 червня 2012 року № 335 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 2012 року за №1128/21440п), визначено, що у метрополітені забороняється, зокрема, захаращувати виходи, сходи, проходи, коридори, шляхи евакуації людей, підступи до пожежних щитів, пожежних кран-комплектів та вогнегасників; розміщувати об'єкти комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення на платформах та балконах станцій і в переходах пересадочних вузлів, у підземних і надземних вестибюлях (за винятком автоматів із продажу газет, банкоматів, платіжних терміналів, таксофонів за умови, що вони розміщені поза межами шляхів евакуації), на поверхні землі в межах півкола радіусом 20 м від площини дверей у напрямку евакуації з центром у середині дверної групи, яка включає всі двері з написом «Вхід» та «Вихід» (на виходах із підземних переходів, які не мають дверей, відлік слід виконувати від центра площини краю останньої сходинки; розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення у підвуличних підземних переходах, суміщених із входами (виходами) на станції метрополітену, дозволяється за умови їх розміщення за межами евакуаційного проходу).
Отже, встановивши порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, відповідач правомірно застосував санкцію у вигляді припису про демонтаж конструкції об'єкта торговельного призначення, який розміщений у підвуличному підземному переході в межах шляху евакуації.
Разом з тим, у пункті 3 припису від 30 січня 2014 року зазначено, що об'єкт торговельного призначення має бути демонтований після закінчення договору оренди.
Така умова створює невизначеність часу виконання припису і унеможливлює контроль за його виконанням, у тому числі із застосуванням відповідних санкцій.
Тому, за своєю суттю такий припис носить лише декларативний характер та не створює правових наслідків для позивача.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Враховуючи, що оскаржуваним пунктом 3 припису від 30 січня 2014 року права ТОВ «Людмила-фарм Ко» не порушуються, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак