22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65067/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про перерахунок пенсії,
У серпні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2014 року позов в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з січня 2005 року по січень 2014 рік залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 15 вересня 2014 року у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано останнього з 05 лютого 2014 року провести перерахунок і виплату пенсії позивачу відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити вказане рішення шляхом вказання дати по яку необхідно здійснити перерахунок.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом ІІ групи інвалідності.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід ІІ групи, має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, оскільки встановлений постановами Кабінету Міністрів України порядок обчислення та виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не визнаний неконституційним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» не передбачено обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позивач мав право на отримання з 1 січня 2014 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 вказаного Закону розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, всупереч вказаним вище статтям Закону позивачу пенсія виплачувалась у розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року не містить обмежень щодо застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі і статей 50, 54 цього Закону.
Враховуючи викладене та виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконним актами, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив рішення, яким зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 05 лютого 2014 року.
При цьому колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо покладення на відповідача зобов'язання і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмірі, визначеному ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (набрав чинності 3 серпня 2014 року) встановлено, що у 2014 році норми і положення статей, зокрема, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 03 серпня 2014 року Кабінету Міністрів України надані повноваження визначати розмір виплат основної та додаткової пенсії, передбачений ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.
Отже, починаючи з 03 серпня 2014 року в даних правовідносинах мають застосовуватися норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, а не відповідні норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з цим ст.ст.50, 54 цього Закону застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові від 23 листопада 2011 року № 1210.
Вказані вище зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені та набули чинності до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Разом з тим, суд вказаних обставин не врахував та не надав їм належної правової оцінки.
Відповідно до ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини постанови в такій редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі не меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, які передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з 05 лютого 2014 року по 2 серпня 2014 року включно, з урахуванням фактично виплачених коштів».
В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
С.В. Білуга
А.Ф. Загородній