"22" жовтня 2015 р.Справа № 921/724/15-г/6
Господарський суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Шумського І.П. , судді Стадник М.С. , судді Хоми С.О.
Розглянув справу
за позовом Прокурора Бучацького району (вул. Міцкевича, 10, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8В, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400)
про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 004 278,46 грн.
За участю представників сторін:
прокурор - Осядач Наталія Андріївна, посвідчення № 103509 від 03.12.12 р.
позивач - ОСОБА_2, довіреність № 34 від 08.10.15 р.
відповідач - ОСОБА_3, договір про надання юридичних послуг № б/н від 10.08.15 р.
суть справи:
Прокурор Бучацького району звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Галіція Дистилері" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 004 278,46 грн.
Вимоги позивача мотивовано тим, що в період з грудня 2011 року по січень 2015 року відповідач не вносив орендну плату, обраховану відповідно умов до додаткової угоди №10 про внесення змін до договору оренди від 12 грудня 2001 року цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу.
У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність, оскільки, обов'язок сплачувати орендну плату обраховану відповідно до додаткової угоди №10 у орендаря виник лише після її підписання сторонами в лютому 2015 року. Заперечень щодо розрахунку заявленої до стягнення суми зобов'язання відповідачем не зазначено.
Розгляд справи, призначений вперше на 17 вересня 2015 року було відкладено на 08 жовтня 2015 року, а пізніше на 22 жовтня 2015 року.
Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 16 вересня 2015 року, справу призначено до розгляду колегією у складі: головуючого судді Шумського І.П., суддів: Андрушків Г.З. та Хоми С.О.
У зв'язку із перебуванням судді Андрушків Г.З. на лікарняному, автоматизованим розподілом визначено судову колегію у новому складі: головуючого судді Шумського І.П., суддів Стадник М.С. та Хоми С.О.
В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,29,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено:
- 12 грудня 2001 року між Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" як орендарем (правонаступником якого є відповідач ) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу.
Відповідно до п.п.1.1, 3.3, 5.2 договору, орендар прийняв у тимчасове оплатне користування майно державної власності та брав на себе зобов'язання щомісячно до 12 числа місяця наступного за розрахунковим сплачувати до держбюджету орендну плату.
Додатковими угодами сторони неодноразово доповнювали і змінювали умови договору оренди.
Зокрема:
- додатковою угодою № 6 від 21.01.2007 року сторонами внесено зміни до розділу № 3 "Орендна плата", відповідно до яких орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 01.10.1995 №786 (в новій редакції) згідно з постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року) - 9962,89грн.;
- додатковою угодою № 9 від 22.07.2011 року (із змінами і доповненнями) продовжено дію договору оренди на 5 років з 13 квітня 2010 року по 12 квітня 2015 року;
- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 у справі №921/293/13-г/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 внесено зміни у Договір оренди, а саме викладено пункт 3.4 Договору оренди у такій редакції: "Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України".
Крім того, рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2014 року у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07 жовтня 2014 року, позовні вимоги РВ ФДМ по Тернопільській області задоволено частково та серед іншого постановлено:
- спонукати Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" (вул.Бариська,8А, м.Бучач, 48400, код 31274359) укласти з РВ ФДМ по Тернопільській області Додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001р. №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, в частині внесення змін до п.3.1 Розділу 3 "Орендна плата" та п.5.14 Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області, а саме:
- п.3.1. Розділу 3 "Орендна плата" - "Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за №786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) - 43366,94 грн. (сорок три тисячі триста шістдесят шість гривень 94 коп.).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2011 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2001 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2001 року";
- п.5.14. Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" - "Орендар сплачує до державного бюджету донараховану, відповідно до "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року за №786 (із змінами та доповненнями), орендну плату в сумі 9247,38 грн. без ПДВ - за 11 днів вересня 2011 року, 25220,14 грн. без ПДВ - за жовтень 2011 року та 25245,36 грн. без ПДВ - за листопад 2011 року, в місячний термін, з дня підписання даної додаткової угоди".
На час розгляду даного спору судове рішення першої інстанції від 15 січня 2014 року та касаційної інстанції від 07 жовтня 2014 року у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) набрали законної сили і є чинним.
Обов'язок орендаря щомісячно вносити орендну плату залишався незмінним.
Згідно з висновками, зробленими Вищим господарським судом України у постанові від 07 жовтня 2014 року у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012), орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною, а внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов Договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, було підставою для зміни розміру орендної плати.
В процесі розгляду справи №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) судами також встановлено, що на неодноразові вимоги РВ ФДМ по Тернопільській області, викладені в листах від 19.10.2011 року №18-11-03269, від 19.12.2011 року №18-14-04011 та від 22.12.2011 року №18-14-04059 про необхідність приведення договору щодо розміру ставок орендної плати у відповідність до Методики, орендар не погоджувався.
Однак, і після набрання 07 жовтня 2014 року рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) законної сили додаткову угоду №10 одразу укладено не було.
21 листопада 2014 року про спонукання ПАТ "Галіція Дистилері" укласти з РВ ФДМ по Тернопільській області додаткову угоду №10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001р. №9-ЦМК було видано наказ.
Надісланий РВ ФДМ по Тернопільській області із супровідним листом від 10 грудня 2014 року проект угоди №10 ПАТ "Галіція Дистилері" не підписало.
23 січня 2015 року за клопотанням ПАТ "Галіція Дистилері" судом винесено ухвалу про роз'яснення рішення у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) в частині внесення змін до п.3.1 Розділу 3 "Орендна плата" та п.5.14 Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" в редакції Фонду державного майна України по Тернопільській області.
У вказаній ухвалі суд роз'яснив, що ініціювати укладення додаткової угоди №10 у вже визначеній судом редакції повинен РВ ФДМ по Тернопільській області, а ПАТ "Галіція Дистилері" повинно виконати обов'язок по її підписанню.
Листом №18-12-00453 від 06 лютого 2015 року позивач повторно надіслав ПАТ "Галація Дистилері" примірники додаткової угоди №10.
І лише 24 лютого 2015 року відповідач завірив додаткову угоду №10, якою в договір №9-ЦМК від 12 грудня 2001 року внесено зміни у п. 3.1 та доповнено вказаний договір п. 5.14.
Згідно з умовами п. 5.14 договору, внесеними додатковою угодою №10 від 24 лютого 2015 року, платіжними дорученнями №324 від 23 березня 2015 року та №337 від 24 березня 2015 року ПАТ "Галіція Дистилері" перерахувало в дохід держбюджету 94288,63 грн.
Сплативши таким чином в березні 2015 року до держбюджету орендну плату за жовтень-листопад 2011 року та 11 днів вересня 2011 року. Проти виконання орендарем цього положення додаткової угоди №10 від 24 лютого 2015 року позивач не заперечив.
Разом з тим, відповідач відмовляється виконувати положення підписаної угоди №10, якою внесено зміни в п. 3.1 основного договору, а саме: що базовим місяцем для орендної плати є вересень 2011 року, першим місяцем оренди є грудень 2011 року, за який плата вноситься шляхом коригування платежу за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року.
За твердженням позивача подібні зміни, які за згодою сторін мали зворотню дію в часі вже вносились до основного договору оренди. Зокрема, додатковою угодою №6 від 21 січня 2007 року щодо визначення в якості базового місяця для розрахунку орендної плати грудня 2006 року, сплату орендної плати за п'ять днів грудня 2006 року.
Таким чином, за період з грудня 2011 року по січень 2015 року ПАТ "Галіція Дистилері" заборгувало по орендній платі 1004278,46 грн.
Згідно поданого позивачем розрахунку та пояснень представника фонду, позовні вимоги стосуються лише орендної плати, а стягувана сума - це різниця між сплаченою відповідачем сумою (з розрахунку попередньої редакції п 3.1 основної угоди) та сумою, нарахованою за угодою №10.
Не виконання орендарем, визначеного судовим рішенням у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) обов'язку по внесенню орендної плати нарахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року N 786” та положень договору оренди від 12.12.2001р. №9-ЦМК зі змінами від 24 лютого 2015 року, стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про відновлення порушених прав позивача.
За твердженням відповідача, обов'язок по внесенню орендних платежів, визначених відповідно до Методики у орендаря виник після укладення 24 лютого 2015 року додаткової угоди №10, а тому підстав для стягнення орендної плати за збільшеною ставкою у суду немає.
Заперечень щодо розміру заявленої до стягнення суми орендної плати відповідачем не зазначено.
З'ясовано також, що після підписання додаткової угоди №10 від 24 лютого 2015 року ПАТ "Галіція Дистилері" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом про визнання її недійсною (справа №921/599/15-г/3), у зв'язку з невідповідністю цього правочину положенням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995року та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10 серпня 1995 року.
Рішенням суду від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ "Галіція Дистилері" відмовлено за недоведеністю вказаних обставин.
Станом на 22 жовтня 2015 року рішення у справі №921/599/15-г/3 не набрало законної сили через його апеляційне оскарження.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Поданими прокурором та позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.
Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є договором оренди.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10 квітня 1992 року (далі - Закон № 2269-XII).
Згідно з ст. 2 Закону № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Стаття 18 Закону № 2269-XII покладає на орендаря обов'язок, крім іншого, вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності до ст. 19 Закону № 2269-XII, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для об'єктів, що перебувають у державній власності, в порядку ч.2 ст. 19 Закону № 2269-XII визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 21 Закону № 2269-XII, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у випадках, встановлених законодавчими актами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" (далі - Постанова) було змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності з 20 вересня 2011 року.
В листах від 19.10.2011 року №18-11-03269, від 19.12.2011 року №18-14-04011 та від 22.12.2011 року №18-14-04059 РВ ФДМ по Тернопільській області зверталось до ПАТ "Галіція Дистилері" з повідомленнями про необхідність приведення договору щодо розміру ставок орендної плати у відповідність до Методики та з пропозиціями укласти додаткову угоду.
Від добровільного внесення змін до договору оренди щодо збільшення орендної плати ПАТ "Галіція Дистилері" ухилялось.
Як зазначалось вище, такі зміни було внесено лише 24 лютого 2015 року після винесення Вищим господарським судом України постанови у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) від 07 жовтня 2014 року та набрання нею законної сили.
В листі від 16 січня 2013 року № 10-72/0/4-13 "Про деякі питання застосування норм ЦПК", Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що додаткова угода - це зміна основного зобов'язання (статті 651, 654 ЦК). Наслідком зміни зобов'язання є обов'язок виконувати договір на нових умовах.
Договір про внесення змін до основного договору, згідно з листом Міністерства юстиції України від 03 березня 2007 року № 31-5-106 "Щодо внесення змін до основного договору або укладення додаткового договору", за своєю суттю є правочином, який вносить зміни до останнього, оскільки включає в себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше встановлених умов.
Укладення додаткового договору змінює відносини між сторонами, породжуючи нові стосунки, які базуються на комплексі погоджених умов, як змінені і погоджені сторонами, взаємовідносини.
У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пілотного рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2010 року справі "ОСОБА_4 проти України" право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі “Іммобільяре Саффі” проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
В силу ст. 124 Конституції України, ст.115 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України
Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, відповідно до ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як зазначалось вище, у постанові Вищого господарського суду України від 07 жовтня 2014 року у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012) зроблено висновок про те, що орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною, а внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов Договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати.
Зазначені зміни набрали чинності з 20 вересня 2011 року.
В листах від 19.10.2011 року №18-11-03269, від 19.12.2011 року №18-14-04011 та від 22.12.2011 року №18-14-04059 РВ ФДМ по Тернопільській області зверталось до ПАТ "Галіція Дистилері" з повідомленнями про необхідність приведення договору щодо розміру ставок орендної плати у відповідність до Методики та з пропозиціями укласти додаткову угоду.
Від добровільного внесення змін до договору оренди у визначеній позивачем, а пізніше судом редакції, щодо збільшення орендної плати ПАТ "Галіція Дистилері" ухилялось.
Суд також враховує відсутність заперечень відповідача відносно суми орендної плати, яка заявлена до стягнення.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 004 278,46 грн. підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює посилання відповідача на виникнення обов'язку по внесенню орендної плати обрахованої за ставкою, передбаченою Методикою в новій редакції, лише після підписання 24 лютого 2015 року додаткової угоди №10. Оскільки обов'язок внесення орендної плати за новою ставкою починаючи ще з грудня 2011 року передбачався судовим рішенням у справі №14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012), яке було постановлено 15 січня 2014 року та додатковою угодою №10, укладеною 24 лютого 2015 року.
Відповідне судове рішення набрало законної сили, а названа умова додаткової угоди не суперечить загальним засадам цивільного і господарського законодавства, відповідає іншим положенням основного договору, зокрема п. 3.2, а тому повинна виконуватись сторонами (ст.ст. 6,11,509 ЦК України, ст.ст. 173-175,179 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, сплата судового збору покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України
Позов задоволити.
1. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8В, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, код 31274359)
1 004 278 (один мільйон чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 46 коп. в дохід Державного бюджету України для зарахування коштів зі сплати орендної плати: одержувач коштів - УК у Бучацькому районі, 22080100; ГУДКСУ у Тернопільській області; Р/р 31117092700076, Ідентифікаційний код 235881195, МФО 838012.
Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008, код 14037372).
Видати наказ.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8В, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, код 31274359) 20 085 (двадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. судового збору в дохід бюджету.
Видати наказ.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Дата підписання: 29 жовтня 2015 року
Головуючий суддя І.П. Шумський
Суддя М.С.Стадник
Суддя С.О.Хома