03.11.2015 Справа № 920/1550/15
за позовом: Державного підприємства “Національна енергетична компанія
“Укренерго ” в особі відокремленого підрозділу “Північна
електроенергетична система” м. Харків;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче технологічне
підприємство “Енерготехнології”, м. Суми;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція України, м. Київ;
про стягнення 6 532 грн. 46 коп.
СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 243 від 19.06.2015);
від відповідача: ОСОБА_2;
від 3-ї особи: не прибув;
При секретарі судового засідання Куриленко О.В.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 6 532 грн. 46 коп. збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію довідки щодо підтвердження зарахування судового збору від 20.10.2015. Дані документи судом були оглянуті та приєднані до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові за безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, письмові пояснення щодо своєї позиції по справі не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на проведення перевірки Державною фінансовою інспекцією України, в результаті якої було складено ОСОБА_3 ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Національна енергетична компанія 'Укренерго" № 05-21/259 від 18.10.2013 за період з 01.07.2011 по 30.06.2013 та виявлено завищення вартості робіт, виконаних в межах укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 № 228-22/49П-12 від 28.08.2012, на суму 6 532 грн. 46 коп., яку й заявлено до стягнення позивачем.
Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2011 по 30.06.2013. Під час ревізії фінансово - господарської діяльності відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (скорочено - Північна ЕС», правильності формування прямих матеріальних витрат, встановлено, що відповідно до п. 2.4.2 вищевказаного договору затрати Підрядника на відрядження, придбання матеріалів, комплектуючі, транспортні витрати, застосування механізмів, пристосувань, що фактично застосовувалися при виконанні робіт включаються до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на підставі підтверджуючого документу. Відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за жовтень 2012, вартість робіт складає 259 096 грн. 15 коп. Перевіркою встановлено, що до акта приймання виконаних робіт включена вартість роботи крана при виконанні робіт з монтажу технологічного устаткування на суму 6 532 грн. 46 коп. (з ПДВ), яка фактично не підтверджена документально. До складу інших матеріальних витрат у 2012 включено витрати на проведення робіт з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС Північноукраїнська (Автотрансформатор фаза А, В, С-2АТ) (інв. № 50008), які проводилися підрядним способом за договором № 228-22/49П-12 від 28.08.2012, укладеним між державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник), в особі директора відособленої структурної одиниці Північної енергетичної системи ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, посвідченої 25.02.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованою в реєстрі за № 559 та товариством з обмеженою відповідальністю виробниче технологічне підприємство «Енерготехнології», в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту.
Відповідно до умов ОСОБА_4, підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС «Північноукраїнська» (Автотрансформатор фаза А, В, С-2АТ) (інв. № 50008) (пункт 1.1. ОСОБА_4). Вартість робіт за цим ОСОБА_4 є твердою та визначається договірною ціною (Додаток № 2), складеною на підставі локального кошторису № 4-1-1 (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 259 109,02 грн. з ПДВ (пункт 2.1 ОСОБА_4). У вартість робіт входять всі витрати, пов'язані з виконанням Підрядника зобов'язань за цим ОСОБА_4 (пункт 2.2 договору).
Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2012 від 04.12.2012 № 554 відповідачем виконано роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС «Північноукраїнська» на загальну суму 259 109,02 грн.
За виконані роботи по ОСОБА_4 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані кошти в повному обсязі в розмірі 1 651 232,06 грн. (арк. с. 36-37).
В ході перевірки, встановлено, що до акта приймання виконаних робіт включена вартість роботи крана при виконанні робіт з монтажу технологічного устаткування на суму 6 532,46 грн. (з ПДВ), яка фактично не підтверджена документально.
Позивач у позовній заяві стверджує, що таким чином, при виконанні вищезазначених робіт, недотримані вимоги п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV в частині невиконання умов договору щодо включення витрат на відрядження, придбання матеріалів, комплектуючі, транспортні витрати, застосування механізмів, пристосувань, що фактично застосовувалися при виконанні робіт до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на підставі підтверджуючих документів, та порушені вимоги п. 3.3.12 ДБН Д. 1.1-1-2000, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на суму 6 532,46 грн. та втрати активів у вигляді зайвого перерахування Сумськими МЕМ коштів ТОВ «Енерготехнології» за роботи, вартість яких безпідставно завищена (при відсутності по обліку Сумських МЕМ дебіторської заборгованості) на загальну суму 6 532,46 грн. та до матеріальної шкоди (збитків), завданих Сумським МЕМ, на відповідну суму.
З метою усунення виявлених порушень, ДФІ України на адресу ТОВ «ВТП «Енерготехнології» було направлено вимогу про усунення порушень від 18.10.2013 № 05-21/259 (а.с. 38), яка відповідачем виконана не була.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача, на підставі ст. ст. 224, 225 ГК України збитків у розмірі 6 532,46 грн., які складаються з суми завищеної вартості будівельних робіт.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За приписами частини першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.
Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ст. ст. 837, 843, 845 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
У даному спорі правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.
Судом встановлено, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено відповідними актами, підписаними сторонами без будь-яких зауважень. Позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами в договорі.
Договір в частині визначення ціни не був визнаний в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, до нього також не були внесені відповідні зміни.
Відсутні і інші належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання (акт ревізії не може підтверджувати порушення відповідачем умов договору), отже, відсутні правові підстави, передбачені ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України для відшкодування збитків через відсутність усіх елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, к наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду).
Також слід зазначити, що акт ДФІ України не є актом індивідуальної дії, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, акт ревізії, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою об'єкта, що ревізується, зокрема і заявлення відповідного позову до суду, проте не позбавляє цю особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та доступними засобами доказування.
Крім того, акт ревізії фактично не є беззаперечним доказом в обґрунтування позовних вимог.
В свою чергу положення п. 3.3.12. ДБН Д. 1.1.-1-2000, на який посилається позивач, також не можуть бути застосованими в даній справі, враховуючи те, що вони регулюють відносини, пов'язані з виявленням безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, допущених при складанні актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди.
Однак, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження обставин на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, окрім акту ревізії, а долучених до позовної заяви доказів не достатньо для доведення протиправної поведінки відповідача, наявність майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вини та факту спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу на суму 6 532,46 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо отримання збитків, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, проте Закон України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІУ) порушення норм якого встановлено актом ревізії, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні та не визначає (не регулює) виникнення зобов'язань сторін по договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
В даному випадку зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду № 228-22/49П-12 від 28.08.12.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, предметом договору підряду є роботи, які підрядник зобов'язується виконати, в даному випадку роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС «Північноукраїнська».
Основною умовою ОСОБА_4 підряду, крім строків виконання роботи, її якості є ціна роботи. Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна роботи визначається Кошторисом, складеним та підписаним Сторонами. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.
Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких змін до Локального кошторису № 4-1-1 від 22.08.2012, розрахунку загальновиробничих витрат та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 Сторонами не вносилось
Ціна, обумовлена Сторонами у договорі підряду № 228-22/4914-12 від 28.08.12 залишилась незмінною.
Тому, незалежно від того яким чином або за рахунок яких засобів здійснено виконання робіт, Замовник зобов'язаний оплатити Підряднику їх вартість обумовлену ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Обсяг робіт передбачений договором підряду № 228-22/4911-12 від 28.08.12 виконано відповідачем у повному обсязі та прийнято позивачем без зауважень (в тому числі стосовно відсутності документів по роботі крана на автомобільному ходу), доказом чого є акт прийому виконаних будівельних робіт від 29.10.2012.
Таким чином зобов'язання підрядника визначені договором виконано у повному обсязі. В силу ст. 599 ЦК України таке зобов'язання є припиненим.
Не надання відповідачем документів, що підтверджують вартість роботи крана при здійсненні підрядних робіт жодним чином не впливає на обумовлену сторонами договірну ціну робіт та дійсність правочину в цілому, оскільки факт виконання робіт позивачем не заперечується.
Більш того, виконання підрядних робіт з використанням крана на автомобільному ходу підтверджується поясненнями директора Сумських МЕМ ОСОБА_7 та інженера 1 категорії ВТС Сумських МЕМ ОСОБА_8, які підписали акт приймання будівельних робіт форми Кб-2в від імені Замовника, а також поясненнями наданими директором ТОВ ВТП «Енерготехнології», наданими ДФІ.
Предметом договору підряду № 228-22/49П-12 від 28.08.12 є роботи з капітального ремонту шинного моста ШМ-15.75 з заміною ізоляторів на розподільчому пристрої РП-15.75 ПС «Північноукраїнська», а не вартість послуг підйомних механізмів.
Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Причому, основним принципом бухгалтерського обліку, який закріплений в Законі № 996-ХІУ є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Документом, який підтверджує факт господарської операції - виконання підрядних робіт та визначає її сутність є акт прийому виконаних будівельних робіт від 29.10.2012, а не документи по використанню крана на автомобільному ходу.
Отже, посилання позивача на відсутність підстав для відображення в бухгалтерському обліку витрат на «Ремонтні роботи підрядним способом» є необгрунтованими.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Оскільки між сторонами у спорі укладений договір підряду, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися ані збитками, ані безпідставно набутим майном.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 02.07.2012 у справі № 5006/18/13/2012.
В силу приписів ст. 4-З та ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі зазначеного можна зробити висновок про те, що посилання на недотримання відповідачем вимог п. 3.3.12 ДБН Д. 1.1-1-2000, як позивачем, так і третьою особою, є безпідставним.
Враховуючи вищевказане, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп. покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 224, 225, 509, 627, 628, 629, 632, 837, 843, 845 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 06.11.2014
СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА