36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.11.2011 р. Справа №25/202
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, вул. Леніна, 44, с.Кротівщина, Великобагачанського району, Полтавської області, 38300
до Кротівщинської сільської ради, с. Кротівщина, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно
Суддя Босий В.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, посв. МК 614929 від 09.01.1998 р.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2010 р. дійсним та визнання права власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 на частину приміщення колишньої ощадкаси, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, В. Багачанський район, с. Кротівщина, вул. Леніна, 59-А.
Від відповідача 15.11.2010 р. надійшов лист в якому відповідач проти задоволення позову не заперечує та просить провести судове засідання без участі представника сільської ради.
Клопотання про розгляд справи без участі представника судом задоволено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Відповідно до рішення першої сесії двадцять четвертого скликання Кротівщинської сільської paди Великобагачанського району Полтавської області від 9 квітня 2009 року у територіальну власність громади Кротівщина було прийнято об'єкт нерухомості, а саме: колишньої ощадкаси.
В подальшому Кротівщинською сільською радою було прийнято рішення про відчуження частини даного приміщення. З цією метою 20.01.2010 року розпорядженням сільського голови було створено конкурсну комісію щодо визначення переможця на право придбання вищевказаного нерухомого майна (копія Розпорядження в матеріалах справи).
Як зазначає позивач 11.02.2010 р. було проведено експертну оцінку вартості нежилої будівлі колишньої ощадкаси, що належить Кротівщинській сільській раді. Згідно результатів проведеної оцінки, вартість будівлі станом па 11.02.2010 року складає 24600 грн.
01.03.2010 року відбувся конкурс на право придбання частини приміщення колишньої ощадкаси в с. Кротівщина В.Багачанського району, Полтавської області. Переможцем вказаного конкурсу було визнано приватного підприємця ОСОБА_1.
Між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Кротівщинською сільською радою 10 березня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: частини приміщення колишньої ощадкаси, яка находиться за адресою: Полтавська область, В.Багачанський район, с. Кротівщина.
Як стверджує позивач, через деякий час після підписання вказаного договору він звернувся до відповідача з прохання нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу частини приміщення колишньої ощадкаси. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення, мотивуючи свою відмову тим, що в нього відсутня будь-яка технічка документація на вказане приміщення і відсутні кошти на її виготовлення.
Як встановлено ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна” (від 4 березня 1992 року 21бЗ-ХП), відчуженнямайна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна” та ст.4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 року N 2171-Х продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи приватизації, створювані відповідними місцевими радами.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація визначається як спосіб відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, що можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.
За статтею 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.
Статтею 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актами приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Виходячи з положень ст. 220 ЦК України позивач просить суд визнати Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2010 р. дійсний, в зв'язку з ухиленням позивача від його нотаріального посвідчення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним сам договір, який потребує нотаріального посвідчення, визнавати ж право власності на майно, що було предметом спірного договору, указана норма суд таким правом не наділяє.
Стаття 334 Цивільного Кодексу України передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Зокрема, такий випадок передбачено частиною 2 статті 220 Кодексу, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Водночас згідно з вимогами статті 657 Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
В матеріалах справи відсутні докази реєстрації спірного договору.
Чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.
Дана правова позиція підтверджується судовою практикою (зокрема Постановою ВГСУ від 10.06.2010року у справі № 2-5/1478.1-2009, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 та ін.).
Таким чином, вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним не підлягає задоволенню. Як похідна від даної вимоги, не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання права власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2010 р. дійсним та визнання права власності на частину колишньої ощадкаси, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, В.Багачанський район, с. Кротівщина, вул. Леніна, 59-А.
Суддя Босий В.П.
Повний текст рішення підписано: 02.12.2010 р.