"30" жовтня 2015 р.Справа № 916/3936/15
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Волкова Р.В.,
при секретарі судового засідання Стачук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (м. Київ);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ ОСОБА_1" (м. Одеса);
про стягнення 2360965,02 грн.;
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
встановив
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ ОСОБА_1" 2360965,02 грн., з яких 1106274,41 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів та 1254690,61 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30.04.2013 р., неналежне виконання відповідачем умов договору стосовно оплати лізингових платежів, виникнення заборгованості у розмірі 1106274,41 грн., розірвання договору позивачем шляхом направлення відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору, розірвання договору рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2015 р., нарахування відповідно до п.7.1.3 договору 1254690,61 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу та на інші вказані у позовній заяві обставини.
Звернувся з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника на підставі вже поданих документів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив, в зв'язку з чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між сторонами 30.04.2013 р. був підписаний договір фінансового лізингу №1150/04/13-В.
Відповідно до п.1.1 договору, лізингодавець набуває на умовах договору набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані в Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов даного договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, придбавши предмет лізингу та передавши його у користування відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 16.05.2013 р.
Обов'язок відповідача стосовно сплати лізингових та інших платежів, строки та порядок такої сплати визначений сторонами у ст.2 договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Всупереч вказаним правовим нормам та умовам договору, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим склалась заборгованість у розмірі 1106274,41грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідає розрахункам позивача.
Крім того, факт неналежного виконання відповідачем його зобов'язань встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2015 р. по справі № 916/1641/15, яке набрало законної сили 23.06.2015 р.
Згідно з ч.3 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 1106274,41 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення 1254690,61 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу.
Період нарахування неустойки визначений позивачем з 25.11.2014 р. по 08.09.2015 р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В якості підстави для нарахування неустойки позивач посилається на п.7.1.3 договору. Відповідно до вказаного пункту, за несвоєчасне повернення предмету лізингу при достроковому розірванні договору лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі 0,3% від загальної вартості предмету лізингу за кожен день прострочення повернення предмету лізингу.
Вартість предмету лізингу встановлена сторонами у договорі та складає 1447164,00 грн.
Договір фінансового лізингу № 1150/04/13-В від 30.04.2013 р. був розірваний рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2015 по справі № 916/1641/15.
У рішенні також зазначено, що „Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України, у випадку розірвання договору судом, зобов'язання за ним припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.”
Оскільки вказане рішення суду набуло законної сили 23.06.2015 р., договір вважається розірваним саме з цієї дати.
Позивачем заявлена неустойка за період з 25.11.2014 р. по 08.09.2015 р. Відповідно до п.7.1.3 договору, однією з умов її застосування є дострокове розірвання договору. Таке розірвання відбулось 23.06.2015 р. відповідно до вищевказаного рішення суду, в зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню лише стосовно стягнення неустойки за період з 23.06.2015 р. по 08.09.2015 р.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 1106274,41 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів та 1254690,61 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу підлягають задоволенню частково у розмірі 1106274,41 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів та 338636,22 грн. неустойки.
Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального Кодексу Україн, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 526, 549, 610, 611, 626, 627, 629, 653, Цивільного Кодексу України, ст.193, 218, 230 Господарського Кодексу України, ст.ст. 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ ОСОБА_1" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд.140А, оф.2623, код ЄДРПОУ 34994688) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф.301, код ЄДРПОУ 37859096) 1106274/один мільйон сто шість тисяч двісті сімдесят чотири/грн. 41 коп. заборгованість зі сплати лізингових платежів, 338636/триста тридцять вісім тисяч шістсот тридцять шість/грн.22 коп. неустойки, 21673/двадцять одну тисячу шістсот сімдесят три/грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 30.10.2015 року.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2015 р.
Суддя Р.В. Волков