ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.11.2015Справа №910/25880/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»
про стягнення 52 695,76 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Мезінов О.Г. - представник за довіреністю № 343/101-05-117-05 від 03.04.2015
від відповідача: не з'явилися
В судовому засіданні 04.11.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про стягнення 52 695,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2014 р. на проспекті Жовтневому у м. Миколаєві з вини водія автомобіля марки «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої механічні ушкодження отримав належний позивачу автомобіль марки «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2. Згідно з висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 147 від 11.12.2014 р. вартість матеріального збитку, завданого позивачу, внаслідок пошкодження автомобіля «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2, становить 47 646,69 грн. Крім цього позивачем понесені витрати на оплату послуг транспортування та зберігання пошкодженого автомобіля у сумі 660,00 грн.
Вина водія ОСОБА_2 встановлена постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2015 р. у справі № 3/489/512/2015. Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортних засобів від 17.10.2014 р. № АІ/1996520 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3 застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО». За доводами позивача, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» направив відповідачу повідомлення про ДТП та заяву про отримання страхового відшкодування від 08.04.2015 р. № 458/101-05-11705, яке було отримано відповідачем 15.04.2015. Проте, станом на 13.07.2015 відповідачем так і не було виплачено позивачу страхове відшкодування як і не надано відмову у її виплаті. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача страхового відшкодування та пені у розмірі 52 695,76 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25880/15 за вказаною позовною заявою, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.11.2015.
26.10.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 47 306,69 грн та пеню у розмірі 7 797,18 грн.
02.11.2015 позивачем через загальний відділ діловодства суд подано документи на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 04.11.2015 представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду, позовні вимоги підтримав.
Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що вона подана із дотримання вимог ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду, а відтак має місце нова ціна позову.
Представник відповідача в судове засідання 04.11.2015 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0311319703719.
Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутності, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
З постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2015 у справі № 3/489/512/2015 вбачається, що 01.12.2014 близько 22 год. 50 хв. В м. Миколаєві по проспекту Жовтневому, в районі буд. 258 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3, не врахував дорожню обстановку, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з рухаючимся у зустрічному напрямку транспортним засобом марки «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 б, 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2015 у справі № 3/489/512/2015.
Відповідно до Висновку експертного дослідження № 147 від 11.12.2014 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2 в результаті пошкодження при ДТП 01.12.2015 з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 47 646,69 грн. Крім цього, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат пов'язаних із транспортуванням та зберіганням автомобіля марки «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2 у сумі 660,00 грн. згідно з актом виконаних робіт № ОА-0000030 від 05.12.2014 р.
Матеріалами справи підтверджується факт понесення витрат на оплату відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2 у сумі 140 666,90 грн (належним чином завірені копії платіжного доручення № 00789 від 17.02.2015 р. та акта виконаних робіт № ТОВ-000144 від 23.01.2015 р. містяться в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 17.10.14 по 16.10.2015 включно (Поліс АІ/91996520), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3 ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшиза 1000,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Toyota Camry 3/5L» державний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а позивач як потерпіла особа має право вимоги за завдані збитки до відповідача.
08.04.2015 позивач направив відповідачу повідомлення про ДТП та заяву про отримання страхового відшкодування № 458/101-05-11705, яке було отримано відповідачем 15.04.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, однією з підстав для виплати страхового відшкодування потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) є наявність в діях особи вини.
Разом з тим, пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язання із заподіяння шкоди являє собою цивільно-правове зобов'язання, відповідно до якого потерпілий має право вимагати від боржника (особи, що заподіяла шкоду) цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом відшкодування збитків.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія, який керував автомобілем «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3 підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2015 у справі № 3/489/512/2015.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ» державний номер НОМЕР_3, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/91996520, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до відповідача, який застрахував відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП.
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи викладене з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 48 306,69 грн., що і відповідає розміру позовних вимог.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 306,69 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 797,18 грн.
Згідно з приписами ст. 36.2. Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ст. 36.5. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Судом прийнято до уваги, що 08.04.2015 позивач направив відповідачу повідомлення про ДТП та заяву про отримання страхового відшкодування № 458/101-05-11705, яке було отримано відповідачем 15.04.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, станом на момент вирішення спору по суті відповідачем так і не було перераховано страхове відшкодування в розмірі 47 306,69 грн. на рахунок позивача, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмір 7 797,18 грн за обґрунтованим розрахунком позивача з яким погоджується суд.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не надано.
Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, провулок Новопечеський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (54051, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, буд. 471, ідентифікаційний код 33133003) страхового відшкодування у розмірі 47 306 (сорок сім тисяч триста шість) грн 69 коп., пені у розмірі 7 797 (сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.11.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г.