79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.2015р. Справа№ 914/3086/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, м.Київ
до відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Авенір-інвест”, м. Київ
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Сатурн”, м. Київ
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 20.07.2015р. №318.
Від відповідача-1: не з'явився.
Від відповідача-2: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством “Банк “Київська русь” від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 подано позов до відповідача-1Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Авенір-інвест” та відповідача-2 Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Сатурн” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Ухвалою від 03.09.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.09.2015р.
14.09.2015р. на виконання вимог ухвали суду позивачем подано клопотання (вх.№ 38705/15) про долучення до матеріалів справи наступних документів: повідомлення про відсутність підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 62 ГПК України, копію витягу з ЄДР юридичних осіб щодо позивача, витяги з інформаційної системи щодо відповідачів.
14.09.2015р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 21.09.2015р. на 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції, яке просить провести з Київським апеляційним господарським судом.
Ухвалою суду від 15.09.2015р. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 21.09.2015р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015р., а 07.10.2015р. відкладено на 21.10.2015р.
09.10.2015р. від відповідача-2 надійшло заперечення на позовну заяву (вх. № 43152/15), в якому у задоволенні позовних вимог позивача про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння просить відмовити.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 21.10.2015р. розгляд справи відкладено на 30.10.2015р.
22.10.2015р. на електрону адресу господарського суду позивачем надіслано додаткові пояснення по справі від 20.10.215р. № 9397/16 (вх.№ 45575/15) та 23.10.2015р. від позивача надійшло поштове відправлення з додатковими поясненнями по справі від 20.10.215р. № 9397/16 (вх.№ 45642/15) з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.10.2015р. № 45861813.
Судове засідання 30.10.2015р. проводиться в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 30.10.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях на позовну заяву, просить позовні вимоги задоволити повністю, а саме застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №20140613 від 20.03.2015 року, внесене приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3; повернути у власність ПАТ «Банк «Київська Русь» нежитлової будівлі заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначеної літ. «Б-3» та визнати за ПАТ «Банк «Київська Русь» права власності на нежитлову будівлю під літерою «Б-3» загальною площею 2027, 8 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214.
В судове засідання 30.10.2015р. відповідач-1 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з ОСОБА_4 з Інформаційної системи https://usr.minjust.gov.ua щодо відповідача-1 місцезнаходженням юридичної особи у справі є адреса: 04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок23-А, поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням встановленого строку зберігання» (докази в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу-1 за належною адресою.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач-1 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання 30.10.2015р. відповідач-2 вкотре явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. 09.10.2015р. надіслав заперечення на позовну заяву, в якій просить в позові відмовити повністю. Зазначив, що ПАТ “Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Сатурн” є добросовісним набувачем нежитлової будівлі під літерою «Б-3» загальною площею 2027, 8 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214.
Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.
У судовому засіданні 30.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази судом встановлено таке.
20 березня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» (за договором продавець) уклало з відповідачем - 2 - ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (за договором покупець), від імені, за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1 договір купівлі - продажу нежитлової будівлі заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначена літ. «Б-3». Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №783.
Нежитлова будівля на момент укладення цього договору належить позивачу на праві власності відповідно до документів, які зазначені у п.2 цього договору. Будь яких сумнівів з цього приводу сторонами не висловлено та матеріалами справи не підтверджується.
Відповідно до п.4 договору продаж здійснено сторонами за 15 414 900,00 грн., що складає балансу вартість будівлі.
Відповідно до п.9 договору Продавець передав будівлю Покупцю в момент підписання договору, про що складається ОСОБА_2 прийому - передачі будівлі.
Матеріали справи містять ОСОБА_2 прийому - передачі нежитлової будівлі від 20 березня 2015 року. ОСОБА_5 підписаний Продавцем - ПАТ «Банк «Київська Русь» та Покупцем - відповідачем - 2 ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн», від імені за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1.
У заперечення відповідач-2 зазначив, що укладенню Договору купівлі-продажу від 20.03.2015р. передував Попередній договір купівлі-продажу №2 від 19.03.2015р., при укладенні якого з поточного рахунку ПАТ “Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Сатурн” у Банку «Киівська Русь» №2650166138001 на користь продавця було сплачено гарантійний платіж у сумі 154 159,00 грн. При цьому п. 11 Попереднього договору зазначено, що Попередній договір набуває чинність з моменту підписання сторонами, і діє до виконання ними своїх зобов'язань за попереднім договором, крім випадку, встановленого п. 4.6. даного попереднього договору.
19.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних.
Пунктом 1 цього рішення розпочато з 20 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації до 19 червня 2015 року. Рішенням від 15.06.2015 року №116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» по 19.07.2015 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
ОСОБА_5 інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до ч.2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 1 статті 36 цього Закону (в редакції, чинній станом на час укладення сторонам Договору купівлі-продажу від 20.03.2015) передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку (ч. 2 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Договір купівлі - продажу нерухомого майна від 20 березня 2015 року зі сторони ПАТ «Банк «Київська Русь» підписаний керівником ОСОБА_4 Однак відповідно до п.3 рішення №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено ОСОБА_1.
У пункті 2.5.2. постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) нечинними» зазначено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
З врахуванням наведеного вище, договір купівлі - продажу нежитлової будівлі заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначена літ. «Б-3» від 20 березня 2015 року, укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та відповідачем - 2 - ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (за договором покупець), від імені, за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №783 є нікчемний в силу вказівки закону, а саме ч.3 статті 36 Закону України ««Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Предметом позову є застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №20140613 від 20.03.2015 року, внесене приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3; повернення у власність ПАТ «Банк «Київська Русь» нежитлової будівлі заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначеної літ. «Б-3» та визнання за ПАТ «Банк «Київська Русь» права власності на нежитлову будівлю під літерою «Б-3» загальною площею 2027, 8 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська обл.., вул.. Городоцька, 214.
Так, пунктом 2.5. постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) нечинними» передбачено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.
Пунктом 2.13 згаданої постанови пленуму вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч.1 статті 58 ГПК України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК України) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.
Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина
перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Отже, вимога позивача про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом повернення у власність ПАТ «Банк «Київська Русь» нежитлової будівлі заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл.., вул.. Городоцька, 214, позначеної літ. «Б-3» є правомірною і такою, що підлягає задоволенню.
Доводи відповідача-2 з цього приводу що зазначені у запереченнях є безпідставними і судом відхиляються.
Позивач просить суд застосувати наслідок нікчемного правочину також шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №20140613 від 20.03.2015 року, внесене приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6
Суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги з огляду на ст..216 ЦК України. Положення цієї норми встановлюють правові наслідки недійсності правочину - реституцію як спосіб захисту права. Оскільки такий правовий наслідок нікчемного правочину не встановлено у положеннях цієї статті, відповідно захист права не може здійснюватися у такий спосіб.
Крім цього суд зазначає, що орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядженням майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а отже, не може бути стороною у справі (постанова Верховного Суду України від 23.12.2014 № 30/58).
Правові наслідки нікчемного правочину застосовуються тільки щодо сторін правочину.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) нечинними» у п.2.16. передбачено, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (також правова позиція Вищого господарського суду України, зазначена у постанові від 11 серпня 2015 року у справі №922/3622/13).
А у постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з цього приводу конкретизовано, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Позивач також просить суд визнати за ПАТ «Банк «Київська Русь» право власності на нежитлову будівлю заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначеної літ. «Б-3».
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права (постанова Верховного Суду України від 23 грудня 2014 р. у справі № 3-191гс14).
Наприклад, у речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин. У речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі N 6-107цс12).
За змістом статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (постанова Верховного Суду України від 23.12.2014 № 5011-74/9393-2012).
Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і cпособом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).
Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині застосування такого наслідку нікчемного правочину як визнання за ПАТ «Банк «Київська Русь» права власності на нежитлову будівлю заг. площею 2027,8 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська обл., вул. Городоцька, 214, позначеної літ. «Б-3».
Як зазначено вище, спірний договір укладено ПАТ «Банк «Київська Русь» (за договором продавець) з відповідачем - 2 - ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (за договором покупець), від імені, за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1.
Матеріали справи містять ОСОБА_5 прийому - передачі нежитлової будівлі від 20 березня 2015 року. ОСОБА_5 підписаний Продавцем - ПАТ «Банк «Київська Русь» та Покупцем - відповідачем - 2 ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн», від імені за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна станом на 19.10.2015 року, наданої позивачем у доповненнях до позову право власності зареєстровано па підставі договору купівлі - продажу від 20.03.2015 року на спірний об'єкт (№ запису 9111228) за ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (відповідач - 2), від імені за рахунок та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест», що зазначене у позовній заяві як відповідач - 1, форма власності приватна, розмір частки - 1.
ОСОБА_5 обставини встановлені у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2015р. №35187867, надані відповідачем-2 до свої заперечень.
Суд доходить висновку, що спірні правовідносини виникли між позивачем - ПАТ «Банк «Київська Русь» та відповідачем 2 - ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн», а тому у задоволенні позову до відповідача - 1 ТзОВ «Компанія з управління активами «Авенір - інвест» відмовити повністю.
Позов щодо відповідача - 2 ПАТ «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» задоволити частково. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" повернути у власність Публічному акціонерному товариству “Банк “Київська Русь” (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А; ідентифікаційний код 242114088) нежитлову будівлю під літерою”Б-3” загальною площею 2027,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, будинок 214. В решті позовних вимог відмовити.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон).
Відповідно до п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення позивачем до суду уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення позивачем до суду за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Як зазначено в пункті 2.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Оскільки, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру: про повернення майна та визнання права власності, судовий збір підлягає стягненню від вартості майна, а саме: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та вимогу немайнового характеру: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Отже, за подання позовної заяви до суду сплаті підлягав максимальний судовий збір в сумі 73 080,00 грн.
Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 36 540,00 грн. покладається на відповідача-2 пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У задоволенні позову до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір - Інвест" відмовити.
2.Позов до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" задоволити частково.
3.Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" повернути у власність Публічному акціонерному товариству “Банк “Київська Русь” (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А; ідентифікаційний код 242114088) нежитлову будівлю під літерою”Б-3” загальною площею 2027,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, будинок 214.
4.В решті позовних вимог відмовити.
5.Стягнути Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 36 540,00 грн. судового збору.
6. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повне текст рішення складено та підписано 05.11.2015р.
Суддя Коссак С.М.