ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.10.2015Справа №904/5515/15
За позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
до 1) Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби"
2) Міністерства охорони здоров'я України
3) Державної санітарно-епідеміологічної служби України
про стягнення 22 396, 80 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Касьян І.В.
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: не з'явились
від відповідача 3: не з'явились
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслу" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 22 396, 80 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі № 904/5515/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відокремленому структурному підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" з Державного бюджету України для погашення заборгованості перераховані грошові кошти у розмірі 18 791, 48 грн., а отже саме вказана юридична особа є правонаступником первісного боржника.
При цьому, відповідач просить задовольнити позовні вимоги у сумі 18 791, 48 грн. та відмовити у задоволенні решти позову.
У подальшому відповідачем надано відзив на позов, у якому останній зазначає, що ані Державна установа "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України", ані створений на підставі її наказу відокремлений структурний підрозділ "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" не є правонаступниками ліквідованого Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу», у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 р. залучено іншими відповідачами у справі № 904/5515/15 - Міністерство охорони здоров'я України та Державну санітарно-епідеміологічну службу України, направлено справу № 904/5515/15 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
08.09.2015 р. матеріали справи № 904/5515/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та передані на розгляд судді Пригунової А.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято дану справу до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2015 р.
Державна санітарно-епідеміологічна служба України подала заперечення на позов у яких відзначає, що відокремлений структурний підрозділ "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" не є правонаступниками ліквідованого Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу» та просить відмовним у задоволенні позову.
Позивач подав уточнення до позовної заяви, у яких зазначає, що правильним слід вважати нарахування заборгованості у сумі 22 396, 80 грн. (18.12.2012 р. до 31.12.2013 р.) на підставі договору № 1402/29 від 25.12.2012 р., строк дії якого з 01.12.2012 р. до 31.12.2012 р. та просить солідарно з Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби", Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України заборгованість у розмірі 22 396, 80 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
За приписами п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
Зі змісту заяви позивача про уточнення позовної заяви вбачається, що остання фактично спрямована на одночасну зміну предмету та підстав позову, що суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а відтак - суд відмовляє у задоволенні вищевказаної заяви позивача та розглядає по суті вимоги, заявлені у позовній заяві.
Міністерство охорони здоров'я України також заперемо проти позову,мотивуючи свої заперечення тим, що Державний заклад «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу» ліквідовано про що 29.12.2014 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та, при цьому, не вказано про правонаступництво прав та обов'язків ліквідовано юридичної особи.
Також відповідач 2 відзначає, що голови ліквідаційних комісій закладів та установи визначали потреби в обсягах коштів, необхідних для завершення їх ліквідації, та подавали відповідну інформацію Державній санітарно-епідеміологічній службі України для проведення необхідних розрахунків.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
28.10.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» надішли додаткові пояснення по справі, у яких позивач зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 р. № 176-О зобов'язано голів ліквідаційної комісії персонально повідомити явних кредиторів про ліквідацію, в той час як відповідачем не виконало вказаний обов'язок.
Крім того, позивач звертає увагу, що згідно з наказом Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 р. № 213 на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів на виклик суду не з'явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.10.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
28.11.2012 р. між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» та Державним закладом «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу» укладено договір на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари № 1402, за умовами якого позивач зобов'язався відпускати, а Державний заклад «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу» - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені даним договором.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться відповідачем щомісяця самостійно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2012 рік та фактичних надходжень по спеціальному фонду.
Договір, відповідно до п. 6.1., діє з 01.11.2012 р. до 30.11.2012 р. і вважаться щороку продовженим у разі відсутності заяви однієї із сторін про відмову від договору або його перегляду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за період з 18.12.2012 р. до 31.12.2012 р. становить 22 396, 80 грн.
При цьому, позивач зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-О від 21.09.2102 р. ліквідовані державні заклади, установи та організації, що належали до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, наказом № 110 від 28.11.2012 р. утворено Державну установу "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" та відповідно до наказу Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" № 2 від 03.01.2013 р. створено відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами.
Заявляючи вимоги, позивач відзначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 р. Міністерству охорони здоров'я України, як головному розпоряднику бюджетних коштів санітарно-епідеміологічним станція перераховано залишки коштів на казначейських рахунках на кінець бюджетного періоду та наказом Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 р. № 213-од на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як встановлено судом, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-О від 21.09.2102 р. ліквідовані державні заклади, установи та організації, що належали до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 110 від 28.11.2012 р. утворено Державну установу "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 р. Міністерству охорони здоров'я України, як головному розпоряднику бюджетних коштів санітарно-епідеміологічним станція перераховано залишки коштів на казначейських рахунках на кінець бюджетного періоду.
Відповідно до наказу Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 р. № 213-од на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.
Наказом Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" № 2 від 03.01.2013 р. створено відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами, зокрема, відокремлений структурний підрозділ «Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби".
У відповідності до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно зі ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
За приписами ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Як встановлено судом, 29.12.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи - Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
В той же час, дослідивши вищевказані акти стосовно ліквідації державних закладів, установ та організацій, що належали до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, утворення Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" та її структурних підрозділів, а також зміст статуту останньої та положення про її відокремлений структурний підрозділ, судом встановлено, що наведені акти не містять положень щодо правонаступництва Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" (або її структурних підрозділів) прав та обов'язків Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу».
Що стосується посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 р. та наказу Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" від 03.12.2013 р. № 213-од, відповідно до якого на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості, суд відзначає, що відомостей стосовно звернення позивача до ліквідаційної комісії Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу» з вимогами за договором № 1402 від 28.11.2012 р. та/або прийняття ліквідаційною комісією будь-якого рішення з цього приводу матеріали справи не містять.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується перехід до відповідача 1 прав та обов'язків Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу», з огляду на відсутність у матеріалах справи інших документів, які б підтверджували наявність у Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби" зобов'язань перед позивачем щодо погашення боргів Державного закладу «Центрально-Міська районна санітарно-епідеміологічна станція міста Кривого Рогу», суд вважає вимоги позивач необґрунтованими.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.
Як зазначається у п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі відсутності предмета спору до порушення провадження у справі, зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Суд звертає увагу на відсутність будь-яких позовних вимог, заявлених до Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Відповідально до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 02.11.2015 р. .
Суддя Пригунова А.Б.