13 жовтня 2015 рокусправа № 804/2552/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
У лютому 2015 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Дніпропетровську МГУ Мінходів №0000013903 від 13.01.2015 року, яким ТОВ «Стиль Д» визначено суму основного платежу з податку на додану вартість у сумі 8 420 744, 00 грн., з яких основний платіж становить 5 613 829,00 грн., штрафні санкції становлять 2 806 914,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів форми «Р» від 13.01.2015р. №0000013903.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, яка є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" зареєстроване як юридична особа 30.04.2002 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.
Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську в період з 28.11.2014 року по 18.12.2014 року на підставі наказу начальника СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів від 28.11.2014р. №683, направлень від 28.11.2014р. №687/28-01-39 та №688/28-01-39 та згідно положень п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стиль-Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Енкі Констракт» (код ЄДРПОУ 39035926) та ТОВ «Фабенс» (код ЄДРПОУ 39285132) за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №716/28-01-39-03-32014082 від 25.12.2014р.
На підставі вказаного акту перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.01.2015р. №0000013903, яким ТОВ «Стиль-Д» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8420744,12грн., з яких за основним платежем - 5613829,41грн. та за штрафними санкціями - 2806914,71грн.
За висновками акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість на загальну суму 5613829,41грн. за серпень 2014 року.
Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначеного вище донарахування став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Стиль-Д» протягом перевіряємого періоду було укладено два аналогічних договори поставки з ТОВ «Енкі Констракт» від 31.07.2014р. №31/07 та з ТОВ «Фабенс» від 27.08.2014р. №27/08, згідно яких ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс», як постачальники, зобов'язувалися передати у власність ТОВ «Стиль-Д», як покупцю, товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цих договорах, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цих договорах, прийняти та оплатити товар.
На виконання умов вищевказаних договорів поставки ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс» поставили ТОВ «Стиль-Д» протягом серпня 2014 року товар (косметичні та гігієнічні вироби, побутову хімію, текстиль тощо) на загальну суму 33682977,01грн., в тому числі податок на додану вартість - 5613829,41грн.
Поставка товару підтверджується виписаними постачальниками видатковими та податковими накладними на вказану вище суму.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.
Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.
Так, факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс» підтверджується відповідними первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб та були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.
Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
При цьому, як вбачається з встановлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу про те, що операції між ТОВ «Стиль Д» та підприємствами постачальниками ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 створені на паперових носіях без реального здійснення господарської операції з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб зроблений з посиланням на податкову інформацію від контролюючих органів щодо контрагентів позивача ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс», а саме на листи ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 18.11.2014 року та 01.12.2014 року відповідно, щодо неможливості проведення зустрічної звірки.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що висновок податкового органу сформований на припущеннях, оскільки він зроблений на підставі листів ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 18.11.2014 року та 01.12.2014 року, яких зазначено про зібрану податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Фабенс» відповідно. Тобто висновок податкового органу не ґрунтується на дослідженні первинних документів.
При цьому, з витягів зазначених листів, наведених в акті перевірки, суд апеляційної інстанції вбачає, що висновки податкового органу, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, сформовані на підставі аналізу податкової інформації наявної в органі ДФС.
Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків таабо свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названого постачальника.
Тому суд апеляційної вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагентів позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про безпідставність посилання податкового органу на зазначення в листі ДПІ в Оболонському районі від 01.12.2014 року, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві знаходяться матеріали досудового розслідування за фактом чинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, про безпідставність невизнання податковим органом накладних, підписаних за допомогою факсиміле, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з пунктом 2.5 Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Щодо доводів податкового органу про не надання позивачем товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку, не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Вони лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами: товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, а також використання у власній господарській діяльності, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести суму сплаченого ПДВ при придбанні цього товару до податкового кредиту.
Щодо доводів контролюючого органу про відсутність у позивача транспорту, за допомогою якого могло б здійснюватись перевезення товару, то судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.2.1 договорів поставка товару покупцю (позивачу) здійснювалася силами та за рахунок постачальника на склад покупця за адресою: вул. Ударників, 27, на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року).
Доводи відповідача щодо не підтвердження розвантаження товару, також спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи та поясненнями свідка, допитаного судом першої інстанції в ході розгляду справи.
Також необґрунтованими є посилання податкового органу на те, що податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки податковим кодексом передбачено реєстрацію податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачена для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 000,00 грн., при цьому як свідчать матеріали справи, у податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, сума податку на додану вартість в одній податковій накладній є меншою 10 000,00 грн.
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне податкове законодавство не передбачає складання лише однієї видаткової та однієї податкової накладної у межах однієї поставки товару і не ставить наявність права платника податку на формування податкового кредиту в залежність від такого складання первинних документів.
Відносно розрахунків позивача із ТОВ «Фабенс» та ТОВ «Енкі Констракт» за поставлений товар судом першої інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи у позивача рахується кредиторська заборгованість перед цими постачальниками, у зв'язку із чим останніми були виставлені претензії позивачу, копії яких долучені до матеріалів справи.
За таких обставин у суду відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 19.10.2015 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим