03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/12355/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Лазаренко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,
при секретарі Троц В.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
представника третьої особи Фіщук М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
У травні 2015 року ОСОБА_8 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якому просив позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини заробітку (доходу).
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що з 14.11.1985 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. В цьому шлюбі у сторін народилось дві доньки: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1
18.04.2007 рішенням суду, шлюб між сторонами було розірвано.
23.08.2007 позивач отримав свідоцтво про розірвання шлюбу в органах РАЦС.
05.02.2009 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_11, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_11
Після розірвання шлюбу, доньки сторін залишилися проживати з відповідачкою.
Оскільки відповідачка зловживала своїми правами матері і створювала штучні перешкоди в його спілкуванні з молодшою дочкою ОСОБА_9 і його участі в вихованні останньої, він у 2006 році звернувся до районного органу опіки та піклування з відповідною заявою про встановлення регламенту побачень з неповнолітньою дочкою ОСОБА_9.
Розпорядженням Солом'янської РДА в м. Києві від 08.09.2006 № 1557 було встановлено регламент побачень позивача з ОСОБА_9, який було змінено (розширено) Розпорядженням Солом'янської у м. Києві державної адміністрації від 09.09.2008 № 1536. Фактично, з цього часу, ОСОБА_9 більше часу проживала в його сім'ї ніж з відповідачкою.
З квітня 2009 року ОСОБА_9 постійно проживає в його сім'ї, разом з позивачем, його дружиною та її неповнолітньою дочкою ОСОБА_22. В їх сім'ї, між всіма її членами існує взаємне почуття любові, поваги, доброзичливості одне до одного. Останні роки лише позивач та його дружина піклуються про виховання, здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток ОСОБА_9. Відповідачка самоусунулася від виконання будь-яких обов'язків матері по відношенню до ОСОБА_9.
В серпні 2009 року позивач влаштував ОСОБА_9 в гімназію і оплату за її навчання здійснює зі своєю дружиною. Він разом з дружиною, а інколи кожен з них окремо, відвозять ОСОБА_9 і дочку дружини ОСОБА_22 (вони навчаються в одному закладі) до навчального закладу і забирають їх після закінчення уроків. До цього ОСОБА_9 була влаштована позивачем до дитячого дошкільного закладу при цій гімназії і відвідувала його. Він з дружиною влаштували ОСОБА_9 до наступних спортивних секцій: плавання, художньої гімнастики, дитячого фітнесу а також тенісу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2010 було задоволено позов позивача до відповідачки, яким місце проживання ОСОБА_9 визначено разом з позивачем.
Також позивач вказував, що з 2009 року ОСОБА_9 проживає разом з ним в його сім'ї і знаходиться лише на його утриманні. Лише він піклуюся про стан її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідачка останні роки взагалі не бачила доньку, не займалась її вихованням, не приймала участі в житті доньки. Позивач припускає, що відповідач мабуть вже не пам'ятає, як виглядає донька, і не тільки не піклується про стан її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а й взагалі не цікавиться долею дитини. Будь-яких перешкод в реалізації прав матері, позивач відповідачці ніколи не чинив.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач вказував на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не цікавиться долею дівчинки, не приймає участі у її вихованні та утриманні і тому просив задовольнити його позов, позбавити відповідачку батьківських прав відносно доньки ОСОБА_9 та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2015 позов задоволено - позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з неї на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини її заробітку щомісяця.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та суд не дав належну оцінку наявним у справі доказам. Так, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до доньки, оскільки позивач чинить їй в цьому перешкоди, а отже вона позбавлена можливості відвідувати доньку. Також не ґрунтується на матеріалах справи висновок суду про стягнення аліментів у визначеному розмірі, оскільки судом не було досліджено матеріальне становище платника аліментів. Крім того, суд розглянув справу без висновку психологічної експертизи.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
В судовому засіданні представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка в добровільному порядку самоусунулась від виконання покладених на неї батьківських обов'язків по відношенню до доньки, а тому наявні правові підстави для позбавлення батьківських прав, насамперед з метою захисту інтересів дитини, та стягнення аліментів на утримання дитини.
Вказані висновки суду є законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 14.11.1984 між сторонами було зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_9, актовий запис № 532, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження від 02.09.2006, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 5).
18.04.2007 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано. 23.08.2007 шлюб між сторонами був розірваний в органах РАЦС.
05.02.2009 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 і проживає разом з нею, її дочкою від першого шлюбу ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_3 та власною дочкою ОСОБА_9 однією сім'єю.
Після розірвання шлюбу між сторонами, їх донька ОСОБА_9 залишилася проживати з матір'ю.
Разом з цим, оскільки відповідачка зловживала своїми правами матері і створювала штучні перешкоди в спілкуванні позивача з молодшою дочкою ОСОБА_9, позивач у 2006 році звернувся до районного органу опіки та піклування з відповідною заявою про встановлення способів участі батька у вихованні дитини.
Розпорядженням Солом'янської РДА в м. Києві від 08.09.2006 № 1557 було встановлено регламент побачень ОСОБА_8 з донькою ОСОБА_9: кожної середи з 18.00 до 20.00 годин та кожної п'ятниці з 15.00 до 20.00 години і зобов'язано відповідачку не чинити перешкод у спілкуванні позивача з донькою.
Розпорядженням Солом'янської у м. Києві державної адміністрації від 09.09.2008 № 1536 зазначений регламент зустрічей батька з дочкою було значно розширено, встановлено наступний регламент побачень ОСОБА_8 з дочкою ОСОБА_9: кожної середи з 18 до 20 годин; 1, 3 тиждень з 15.00 п'ятниці до 20.00 неділі; 2, 4 п'ятниця з 15.00 до 20.00 години.
Судом обґрунтовано встановлено, що з цього моменту донька сторін ОСОБА_9 більше проживала в сім'ї позивача, ніж з матір'ю.
Крім цього, також встановлено, що з квітня 2009 року донька сторін ОСОБА_9 постійно проживає з батьком, в його сім'ї, де склалася доброзичлива атмосфера, діти дружать між собою, відвідують один навчальний заклад, куди їх завозять та забирають позивач або його дружина. ОСОБА_9 знаходиться на повному утриманні позивача, який повністю взяв на себе утримання дитини, її виховання, духовний та фізичний розвиток, медичне обслуговування та інше. Позивач та його сім'я забезпечує ОСОБА_9 належні умови для навчання, виховання, несе матеріальні витрати на оздоровлення дитини, приділяє багато уваги дитині, бере активну участь в учбовому процесі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2010 було задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_8 (а.с. 6-13). Вказане рішення суду відповідачкою не оскаржувалось і набрало законної сили. Цим судовим рішенням встановлено, що малолітня ОСОБА_9 з квітня 2009 року постійно проживає разом з батьком, який повністю опікується нею і утримує її.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_17, яка працює нянею в сім'ї позивача, та ОСОБА_18, який працює водієм в сім'ї позивача, показали суду, що протягом часу, який ОСОБА_9 проживає в сім'ї позивача, вихованням дитини займається лише позивач та його дружина ОСОБА_11 Вони жодного разу не бачили, щоб відповідачка ОСОБА_4 спілкувалася з дитиною. Свідок ОСОБА_17 показала, що зі слів ОСОБА_9 їй стало відомо про те, що дитина взагалі не спілкується з відповідачкою ОСОБА_4 Остання не поздоровила дитину навіть із днем народження. Свідок ОСОБА_18 показав, що він іноді підвозить ОСОБА_9 до навчального закладу, гуртків та забирає її, проте жодного разу не бачив ОСОБА_4 біля навчальних закладів або будинку де проживає позивач. Він також не бачив, щоб відповідачка спілкувалася з дитиною або приймала хоча б якусь участь в її житті.
Згідно довідки форми № 3 від 17.03.2015 позивач разом зі своєю сім'єю: дружиною - ОСОБА_11, її дочкою - ОСОБА_19, двома доньками - ОСОБА_9, 2003 р.н., та ОСОБА_23, 2010 р.н., а також матір'ю - ОСОБА_11, зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Як вбачається з характеристики на ученицю 6-А класу Кловського ліцею № 77, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період навчання в ліцеї продемонструвала старанність. Програмовий матеріал засвоює добре. В школі завжди має охайний вигляд. Дівчинка життєрадісна, активно приймає участь в житті класу. Комунікабельна, користується повагою у однокласників та вчителів. ВихованнямОСОБА_9 займається її батько ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_11, які регулярно цікавляться навчанням та успіхами дівчинки (а.с. 15).
З висновку спеціаліста (психолога) від 15.05.2015, вбачається, що в ході експериментального психологічного дослідження (проведеного за письмовим зверненням батька дитини ОСОБА_8, щодо психологічного статусу, поведінкових та особистісних властивостей його дочки) у ОСОБА_9 виявлено такі індивідуальні поведінкові властивості: адекватнамемоційна експресія; емпатійність та відвертість; чутливість до впливів зовнішнього середовища; нормальна стресостійкість; висока особистісна тривожність; ситуативна невпевненість у власних силах; коливання самооцінки; мотивація уникання невдач, іноді прагнення досягнення успіху. В ході психологічного дослідження виявлені нормальні здатність до концентрації та переключення уваги; механічне та смислове запам'ятовування. Мислення логічне, з відповідним вікові рівнем інтелектуальних досягнень. Вербальний інтелект вищий за вікову норму.
ОСОБА_9 ставиться до матері (ОСОБА_4) майже індиферентно. Вона свідомо заявляє про небажання з нею спілкуватися та зустрічатися.
ОСОБА_9 сприймає батька (ОСОБА_8), як найбільш значущого дорослого в своєму житті. Вона відчуває його піклування, любов та увагу. Зрозуміло, що батько є головним об'єктом прив'язаності дитини. Досліджувана пов'язує з ним та сім'єю відчуття спокою, стабільності, захищеності, визнання, розуміння. При цьому вона вже майже не розділяє своє ставлення до батька і до сім'ї (батько та ОСОБА_11), що свідчить про повне прийняття нею умов проживання, комфортність та безпеку в родині.
В ході психологічного дослідження ОСОБА_9 не виявлено жодних маркерів впливу її матері (ОСОБА_4). Через відсутність спілкування та зустрічей упродовж двох з половиною років та лише 2 зустрічей упродовж останніх 5 років ознаки впливу відсутні.
В ході психологічного дослідження ОСОБА_9 виявлено ознаки впливу на її формування, розвиток, самопочуття та поведінку її батька (ОСОБА_8). Рольова позиція батька та його поведінка мають стимулюючий вплив на бажання дитини вчитися, досягати, прагнути; позитивний вплив в сфері відчуття дівчинкою спокою, врівноваженості, прийняття, визнання та безпеки. /а.с. 30-36/.
З висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.06.2015 № 108-8354/01, вбачається, що органом опіки та піклування була розглянута заява ОСОБА_8, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, і матеріали справи щодо надання висновку до суду по справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, стосовно малолітньої ОСОБА_9, 2003 р.н., орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації встановив, що батьки дитини перебували в шлюбі до серпня 2007 року.
З часу роз'їзду подружжя малолітня ОСОБА_9 мешкала разом з матір'ю, але після побачень з батьком дуже нервувала, плакала, не бажала залишати батьківську домівку. Кожне повернення до матері ставало психотравмуючим фактором для дитини, ставлення до матері було виразно негативним, наносило шкоду психологічному здоров'ю дитини. Цей постійний стресовий фактор суттєво впливав на формування та розвиток малолітньої. Зі слів ОСОБА_9, мама кричала на неї, не цікавилась її життям, негативно висловлювалась про батька та його дружину. З квітня 2009 року дівчинка почала постійно проживати в сім'ї батька.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2010 було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_9 з батьком, ОСОБА_8 З цього часу ОСОБА_4 бачила дитину всього два рази, повністю перестала приймати участь у вихованні доньки, самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, не цікавилась її життям та станом здоров'я, не вітала зі святами, не дарувала подарунків.
Відповідно до довідки, наданої Кловським ліцеєм № 77 іноземних мов м. Києва, вихованням ОСОБА_9 займається батько та його дружина, ОСОБА_11, які регулярно цікавляться навчанням дівчинки та її успіхами в ліцеї.
Відповідно до висновку психолога ОСОБА_21 від 15.05.2015 ОСОБА_9 залишила негативні спогади про матір у минулому, не переживає через її ставлення до себе, ставиться до матері майже індиферентно. Між ОСОБА_9 та батьком існує тісний емоційний зв'язок, батько є авторитетом для дівчинки. ОСОБА_9 комфортно почуває себе поряд з батьком та мачухою ОСОБА_11, яку називає матір'ю.
Під час обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої за адресою: АДРЕСА_1, працівниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 29.05.2015 було встановлено, що ОСОБА_9 разом з батьком, його дружиною ОСОБА_11, її донькою ОСОБА_22, та своєю молодшою сестрою ОСОБА_23, проживають в трикімнатній квартирі, де створені належні умови для навчання, відпочинку та фізичного розвитку дітей.
Під час бесіди зі співробітниками служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 29.05.2015 ОСОБА_9 повідомила, що протягом останніх трьох років матір не бачила, дівчинка матір'ю вважає мачуху ОСОБА_11, називає її мамою.
ОСОБА_8 працює, матеріально забезпечений, позитивно характеризується за місцем роботи.
Матір дитини, ОСОБА_4, про засідання комісії з питань захисту прав дітей при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації повідомлена належним чином, але на засідання не з'явилась, жодного підтвердження її участі у вихованні доньки не надала.
Керуючись статтями 19, 164, 171 СК України, виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів дитини, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини (засідання від 02.06.2015 та від 05.06.2015), орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої ОСОБА_9, 2003 р.н. /а.с. 50-51/.
Під час розгляду справи, судом також обґрунтовано встановлено і не заперечувалось відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції того факту, що з часу проживання доньки з позивачем, вона участі у вихованні, спілкуванні та розвитку дитини не приймала, жодних святкових заходів з участю дитини не відвідувала, її життям не цікавилась.
При цьому посилання відповідачки на ту обставину, що позивач чинив їй перешкоди у спілкуванні з дитиною і вона не була обізнана про місце проживання дитини, не можуть братись до уваги, оскільки, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що вона вчиняла передбачені законом дії для з'ясування місця проживання доньки та усунення, у випадку наявності, перешкод у спілкуванні з донькою. Так, в суді апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що вона жодного разу не зверталася до служби у справах дітей з приводу чинення їй перешкод позивачем у спілкуванні з дитиною, тобто весь цей час відповідачка проявляла повну бездіяльність по відношенню до свого обов'язку по утриманню та вихованню власної дитини.
Означене також свідчить про байдужість відповідачки до життя своєї доньки і не зацікавленість, з певних власних суб'єктивних причин, у нормальному розвиткові дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
В даному ж випадку, з огляду на те, що дитина з шестирічного віку майже не бачила матір, не відчувала її турботи і уваги та, на сьогодні, вважає своєю матір'ю іншу жінку, зазнає неабиякого психоемоційного впливу, що може негативно вплинути на її здоров'я та світогляд в цілому.
У відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З огляду на зазначені норми закону та враховуючи фактичні обставини справи, судом обґрунтовано встановлено, повне ухилення (самоусунення) відповідача від виконання будь-яких батьківських обов'язків по відношенню до доньки, а тому, з метою захисту прав дитини та забезпечення її нормального розвитку і виховання, суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування такого крайнього заходу впливу на відповідачку, як позбавлення останню батьківських прав.
Також слід зазначити, що в силу вимог закону, висновок органу опіки і піклування для суду не є обов'язковим і він повинен оцінюватись судом нарівні з іншими доказами у справі в їх сукупності, які в даному випадку, з урахуванням їх належності і допустимості, свідчать про нехтування відповідачкою без будь-яких об'єктивних причин, своїми батьківськими обов'язками по відношенню до доньки.
Крім цього, відповідачка не заперечувала того факту, що з часу проживання доньки з батьком вона не приймала матеріальної участі в утриманні дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України закріплено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів в повній мірі врахував вимоги ст. 182 СК України, оскільки менший розмір аліментів, на даний час, не забезпечить належного утримання та розвитку дитини. Так, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що у відповідачки не існує будь-яких інших зобов'язань з утримання, стан здоров'я у неї задовільний, вона є працездатною особою, яка тимчасово не працює, а тому не існує перешкод для виконання нею обов'язку по утриманню власної дитини і сплати аліментів в розмірі достатньому для забезпечення дитині можливості нормального розвитку.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки суперечать фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та вимогам закону. При цьому, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість рішення не впливають.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, яке спрямоване на захист інтересів дитини.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді