03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/13855/2015 Головуючий у суді першої інстанції - ВеликохацькаВ.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Троц В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Гуйван І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про припинення договору застави та зняття обтяження з рухомого майна,
У квітні 2015 року позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Вердикт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Кредекс Фінанс», ПАТ «УкрСиббанк», про припинення договору застави та зняття обтяження з рухомого майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.11.2007 він уклав з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000, відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві кредит для придбання автомобіля у розмірі 15 398,00 доларів США з 22.11.2007 по 22.05.2014. Процентна ставка за користування кредитом становить 13% річних. Погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у строки та в порядку, встановлені договором та графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 22.11.2007 №11255299000, ОСОБА_3 передав АКІБ «УкрСиббанк» у заставу належний йому на праві власності автомобіль марки «Нуundai Accent», державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску.
08.04.2009 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту, а саме: позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 22.05.2015, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007.
20.04.2012 між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007.
Позивач зазначив, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2014 позов ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника було задоволено. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18.12.2014 рішення Деснянського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу відмовлено.
Позивач стверджував, що у ТОВ «Вердикт Фінанс» виникло право звернутись до суду у період з 30.09.2010 до 30.09.2013, що є трирічним строком позовної давності для захисту порушеного цивільного права та стягнення заборгованості по кредитних правовідносинах. Позивачем зазначено, що відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості лише 26.11.2013, тобто з порушенням трирічного строку позовної давності. Таким чином, ОСОБА_3 вважав, що з огляду на пропуск строків позовної давності для стягнення основного боргу за кредитним договором обгрунтованими є вимоги і про припинення договору застави та зняття обтяжень з предмета застави, оскільки застава належного йому на праві приватної власності транспортного засобу, яка є похідною від основного зобов'язання, припиняється у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, яке нею забезпечувалося.
З цих підстав ОСОБА_3 просив суд припинити правовідносини застави належного йому на праві власності автомобіля марки «Нуundai Accent», державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску, які випливають із договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007; зняти обтяження з автомобіля марки «Нуundai Accent», державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску, які були накладені на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк».
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2015 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасуватита ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що з огляду на пропуск строків позовної давності для стягнення основного боргу за кредитним договором обгрунтованими є вимоги і про припинення договору застави та зняття обтяжень з предмета застави, оскільки застава належного йому на праві приватної власності транспортного засобу, яка є похідною від основного зобов'язання, припиняється у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, яке нею забезпечувалося.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, щооскільки основне зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу не припинилось, а тому не припинилась і застава транспортного засобу за вказаним договором.
Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 22.11.2007 між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві кредит для придбання автомобіля у розмірі 15 398,00 доларів США з 22.11.2007 по 22.05.2014. Процентна ставка за користування кредитом становить 13% річних. Погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у строки та в порядку, встановлені договором та графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 22.11.2007 №11255299000, ОСОБА_3 передав АКІБ «УкрСиббанк» у заставу належний йому на праві власності автомобіль марки «Нуundai Accent», державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року випуску.
ОСОБА_3 одержав та використав кошти, отримані в кредит за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007, у сумі 15 398,00 доларів США.
08.04.2009 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту, а саме: позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не, пізніше 22.05.2015, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007.
Також, 20.04.2012 між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11255299000 від 22.11.2007.
Пунктом 1.2.2. передбачено, щопозичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 22.11.2014, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін. Пунктом 2 додаткової угоди №1 до кредитного договору сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту, а саме позичальник зобов'язаний повернути кредиту повному обсязі в термін не пізніше 22.05.2015.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно п. 6.2. кредитного договору від 22.11.2007 №11255299000 сторони погодили, що терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та/або кредитним договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.
20 серпня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» на адресу позичальника було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2007 №11255299000.
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що банк виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, позивач прострочив виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, що надало право кредитодавцю вимагати від нього дострокового повернення кредиту та процентів за його користування.
Відповідно до ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодацем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань ТОВ «Вердикт Фінанс» 26.11.2013 звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника.
19 вересня 2014 року Деснянським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким звернуто стягнення на предмет застави. 18.12.2014 Апеляційним судом м. Києва вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності розміру кредитної заборгованості, а відтак і права на вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Зважаючи на те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.12.2014 встановлено, що ТОВ «Вердикт Фінанс» відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу, саме з підстав недоведеності розміру кредитної заборгованості, а не з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, ці обставини мають преюдиційний характер та доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За приписами ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскількиДеснянським районним судом м. Києва та Апеляційним судом м. Києва ухвалені відповідні рішення та не взято до уваги посилання позивача на пропуск строку позовної давності для звернення до суду з позовом, є підстави вважати встановленим судами першої та апеляційної інстанцій той факт, що ТОВ «Вердикт Фінанс» не було пропущено строк звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника. Ці обставини згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. А тому перебіг позовної давності перервався пред'явленням ТОВ «Вердикт Фінанс» 26.11.2013 позову до ОСОБА_3 Отже, враховуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності, після перерви, тобто після 26.11.2013, почався спочатку, та закінчується 26.11.2016.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки, строк виконання зобов'язання за кредитним договором від 22.11.2007 №11255299000 не припинився, так як не спливла позовна давність до основної вимоги, таким чином, позовна давність не спливла і до додаткової вимоги щодо накладення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 10, 60 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази повинні відповідати критеріям належності і допустимості, що закріплено у ст.ст.58, 59 ЦПК України.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не було надано належних і допустимих доказів, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, а відтак висновок суду про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_3 виконані зобов'язання взяті на себе за кредитним договором від 22.11.2007 №11255299000 щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, пені за прострочення термінів сплати кредиту та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання, тобто що на даний час у останнього відсутня заборгованість за вказаним кредитним договором, є законним і обґрунтованим.
Таким чином, необгрунтованим є твердження ОСОБА_3 про припинення основного зобов'язання у зв'язку з пропуском ТОВ «Вердикт Фінанс» строків позовної давності для стягнення боргу за кредитним договором.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді