Справа № 2-а-491/09
07 вересня 2009 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Трофимової Д.А.
при секретарі Золотухіній І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, оскарження бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги особі, яка має статус дитини війни ,
Позивач звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона народилася у ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому за віком має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою Управління праці та соціального захисту населення в Шевченківському районі м. Запоріжжя у її пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01 січня 2006 року, розмір її пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як зазначено у п. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Але Верховною Радою України 20.12.2005 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та 19.12.2007 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про збільшення розміру її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп по справі № 1-29/2007 рік, керуючись ст.ст. 147, 150, 152 Конституції України, та ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний суд України», було визнано неконституційними положення статей 77, 71 Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» та вирішено поновити пільги для дітей війни. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяги існуючих прав та свобод.
Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено згаданим Законом розмірі, позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та сплатити їй надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При розгляді справи позивач уточнила позовні вимоги. Просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30% підвищення її пенсії з 09.06.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити зазначену надбавку за згаданий період, а також зобов'язати відповідача виплачувати в подальшому пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як особам, що мають статус дитини війни, поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що внаслідок зазначеної бездіяльності відповідача вона не була обізнана про наявність у неї законодавчо встановленої пільги, а дізналася про неї із засобів масової інформації, а саме: із газети «Діалог інформ» від 26.11.2008 року, після чого позивач звернулася до управління ПФУ з заявою про нарахування та сплату згаданої надбавки. З огляду на викладене просить про визнання причини пропуску строку поважною, поновлення строку звернення за захистом порушеного права.
Позивач до суду не з'явилася, надавши письмову заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача до суду також не з'явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутності.
Відповідач надав письмові заперечення проти задоволення позову, зазначивши, що заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Тому у відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе проведення судового розгляду без участі сторін.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, знаходить вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що предметом спору по справі є право позивача на отримання передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року пільг.
Позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, має статус дитини війни, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя , отримує пенсію, це надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене указом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дія ст. 6 зазначеного Закону призупинена на 2006 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни здійснювалось в порядку, встановленому ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату цього підвищення особам, що є інвалідами війни, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
З 1 січня 2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.п. 1, 2 ст. 41 Розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно з ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.
З огляду на наведені норми стосовно правовідносин, які склалися, суд вважає, що право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р. поновлено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., яким визнані неконституційним положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст. 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р.
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008р., яким визнані неконституційним положення п. 1, 2 ст. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р.
Виходячи з викладеного, суд знаходить всі підстави для застосування судового захисту права позивача за вказані періоди.
Право позивача на отримання за період з 1 січня по 07 вересня 2009 року включно (по день ухвалення постанови суду у цій справі) щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період є чинними.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом дитини війни на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007р., у травні-грудні 2008р., у січні-вересні 2009 року мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи вимоги позивача в частині визнання незаконними бездіяльності управління в період з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 по 22.05.2008 року, суд не знаходить підстав для їх задоволення з таких міркувань.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Оскільки, як встановлено судом, протягом зазначеного періоду нарахування та виплата пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни, проводилась у відповідності з вимогами бюджетного законодавства, суд вважає дії відповідача такими, що ґрунтуються на законі, і не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи позов в частині вимог про поновлення строку за захистом порушеного права, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки судом встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права лише у листопаді 2008 року, чому сприяла бездіяльність відповідача, який не вчиняв будь-яких дій, направлених на реалізацію права позивача, і одразу звернулась до відповідача із заявою про нарахування та сплату належної їй надбавки до пенсії, а у квітні 2009 року подала позов до суду, суд визнає наведені позивачем обґрунтування причин пропуску строку її звернення до суду поважними, що є підставою для задоволення вимог позивача про поновлення строку звернення до суду.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача з дня ухвалення постанови суду виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком на майбутній час, суд вважає за потрібне відмовити у їх задоволенні, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Так як правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 07 вересня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-вересні 2009 року.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя п ризначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розраховане виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.
Зобов'язати у правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя п ризначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 07 вересня 2009 року включно, розраховане виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-вересні 2009 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня отримання постанови заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя