Справа № 22ц-988 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Категорія: 27 Доповідач: Каблак П.І.
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.
при секретарі: Гаванко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 грудня 2009 року , -
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та моральної шкоди. Стягнуто з відповідачки в користь позивачки 264620 грн. 72 коп. суми боргу, .10849 грн. 42 коп. суми інфляції, 24567 грн. 3% річних за користування коштами та 5000 грн. моральної шкоди.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд помилково взяв до уваги свідчення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки такі є позивачами у інших справах про стягнення боргу, самих грошей від позивачки не отримувала, тому і сам договір між сторонами не був укладений, а підписала розписку вона тільки під впливом насильства. Просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність цивільно-правових відносин, які виникли між сторонами підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме розпискою від 25 липня 2007 року (а.с.8), згідно якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 264 620 грн., які зобов'язалась повернути до 30 вересня 2007 року, поясненнями свідка ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявність саме свого підпису під розпискою ОСОБА_3 не заперечувала у суді першої інстанції. Будь-яких звернень у правоохоронні органи або прокуратуру з приводу насильства, яке на думку апелянта, було вчинено щодо неї для підписання розписки, відповідачка у суд не представила, тому і зазначених обставин суд не досліджував.
Пояснення відповідачки та членів її сім'ї, які суперечить сукупності іншим належним та допустимим доказам по справі, не дозволяє суду встановити наявність обставин, якими вона спростовує позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що грошей відповідачка від позивачки так і не отримала не заслуговують на увагу, оскільки у самій розписці дослівно зазначено, що гроші ОСОБА_3 дійсно позичила та отримала у ОСОБА_2Я, даний договір відповідачка не оспорювала у передбаченому законом порядку, тому немає правових підстав вважати, що договір позики не був укладений між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Будь-яких застережень щодо обґрунтованості нарахованих ОСОБА_2 відсотків за користування позиченими коштами, відповідачка не заявляла, а тому суд не встановив відповідних доказів, що розмір заборгованості є менший, чи взагалі нарахований позивачкою невірно.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то за наслідками порушення договору позики (ст. 1050 ЦПК України) така не передбачена, а в договорі позики, яким є розписка, також такої відповідальності сторонами не передбачено, тому суд прийшов до помилкового висновку про задоволення зазначених вимог, а відтак, рішення суду в цій частині слід скасувати, а в задоволені цих вимог - відмовити.
Судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.2., 308, 309 ч.1. п.2, 314 ч.2, 316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 30 грудня 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди - скасувати та в задоволенні зазначених вимог відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Крайник Н.П.
ОСОБА_7