пр. № 2/759/5264/15
ун. № 759/12163/15-ц
27 жовтня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Борисенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває вищезгадана цивільна справа.
15 жовтня 2015 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.
27.10.2015 року вищезгадана заява передана головуючому судді для розгляду.
Заява обґрунтована тим, що відповідач на численні прохання позивача виконати роботи в повному обсязі за договором №EJ-599J від 07.04.2015 року або повернути грошові кошти в добровільному порядку відмовляється, тому позивач вважає за необхідне вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та майно відповідача.
В частині 1 ст.153 ЦПК України вказано про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши згадану заяву, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як визначено у ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до цього ж п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження вимог про необхідність забезпечити позов, та відсутні також докази, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210, 223, 293, 294 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.Ключник