ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" липня 2010 р. Справа № 2a-1759/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Бітківськйі Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача- Скирко В.І.
від відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2, вул. Шухевича, 14/5, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111
до відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005
про визнання дій протиправними та рішення № 206000006/2010/000520/1 від 26.04.2010 року про визнання митної вартості товарів незаконним,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та рішення № 206000006/2010/000520/1 від 26.04.2010 року про визнання митної вартості товарів незаконним,-
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію серії В01 №225158. Згідно облікової картки №20604/04/01/00049 взятий на облік Івано-Франківської митниці, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності до укладеного між ним, як покупцем, та фірмою “РОWISLE SPOLKA JAWNA” (м.Вілков, Польща), як продавцем, контракту №06 від 15.04.2010 року продавець зобов'язується відвантажити, а покупець оплатити і прийняти партію товару, а саме хміль гранульований згідно переліку і асортименту, вказаного в сертифікаціях.
Згідно доповнення №01 від 15.04.2010р. до контракту №06 від 15.04.2010року асортимент і вартість товару складає: Хміль гранульований Магнум - 3.5 євро/кілограм; хміль гранульований Маринка - 3.5 євро/кілограм; хміль гранульований Любенський - 3.5 євро/кілограм. Ціна товару погоджена та відображена в додатку, який є невід'ємною частиною вказаного контракту.
При митному оформленні вантажу, імпортером підприємцем ОСОБА_2 була надана митна декларація, в якій вказана митна вартість вантажу у відповідності до умов міжнародного контракту. Проте, відповідачем було вказано те, що заявлена в ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, яка є у митниці відповідно до вартості ідентичних товарів, і на цій підставі підрозділ Івано-Франківської митниці митний пост “Ямниця” звернувся в відділ контролю митної вартості Івано-Франківської митниці з запитом №076 від 23.04.2010 року, в якому просив встановити правильність визначення митної вартості товару. У відповідності до Рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів від 26.04.2010 року №206000006/2010/000520/1 здійснено визначення вартості імпортованого мною товару і встановлено суму вартості за одиницю товару, а саме 7,84 Євро за кілограм. Зазначив, що відповідач здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару по методу № 2 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) на підставі Закону України “Про єдиний митний тариф”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06р. № 1766 та від 09.04.08 року №339, наказу Державної митної служби України від 01.06.2007 року №455 на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби про більш високій вартісний рівень ідентичних товарів за основну одиницю УКТЗЕД - кг., митне оформлення, яких вже здійснене за період 01.04.2010 року по 26.04.2010 року. Позивач вважає, що такі дії відповідача протиправними, а рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 26.04.2010 року №206000006/2010/000520/1 за методом № 2, встановлено суму вартості за одиницю товару, а саме 7.84 Євро за кілограм, незаконним. Зазначив, що ним при митному оформленні товару застосував метод №1 визначення митної вартості товару, що ввезений на митну територію України, тобто за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції). Митним органом при визначенні митної вартості товару не дотримано порядку застосування резервного методу, який передбачений ст.273 Митного кодексу України. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В обґрунтування посилався на те, що митна вартість товару, заявлена декларантом, і подані ним відомості про її визначення не відповідала ціновій інформації, яка є у митниці відповідно до вартості ідентичних товарів. Зазначила, що Івано-Франківська митниця щодо встановлення митної вартості товару імпортованого позивачем, діяла відповідно до норм чинного законодавства. Просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
У відповідності до укладеного між позивачем, як покупцем, та фірмою “РОWISLE SPOLKA JAWNA”(м.Вілков, Польща), як продавцем, контракту №06 від 15.04.2010 року продавець зобов'язується відвантажити, а покупець оплатити і прийняти партію товару, а саме хміль гранульований згідно переліку і асортименту, вказаного в сертифікаціях.
Згідно доповнення №01 від 15.04.2010 року до контракту №06 від 15.04.2010 року асортимент і вартість товару складає: хміль гранульований Магнум -3,5 євро/кілограм; хміль гранульований Маринка -3,5 євро/кілограм; хміль гранульований Любенський -3,5 євро/кілограм.
При митному оформленні вантажу, імпортером підприємцем ОСОБА_2 була надана митна декларація, в якій вказана митна вартість вантажу у відповідності до умов міжнародного контракту. Однак, відповідачем під час митного оформлення товару було вказано на те, що заявлена в ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, яка є у митниці відповідно до вартості ідентичних товарів, і на цій підставі підрозділ Івано-Франківської митниці митний пост “Ямниця” звернувся у відділ контролю митної вартості Івано-Франківської митниці з запитом №076 від 23.04.2010 року, в якому просив встановити правильність визначення митної вартості товару, та як виникли сумніви щодо реальної вартості імпортованого товару.
У відповідності до Рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів від 26.04.2010 року №206000006/2010/000520/1 здійснено визначення вартості імпортованого мною товару і встановлено суму вартості за одиницю товару, а саме 7,84 Євро за кілограм.
Відповідач здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару по методу № 6 (резервний).
Митним Кодексом України (далі МК України) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно із ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно із ст. 259 Митним кодексом України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Як вбачається з митної декларації від 23.04.2010 року форми ДМВ-1 позивачу відповідачем було запропоновано надати додаткову інформацію згідно п.11 постанови Кабінету Міністрів України №176 від 20.12.2006 року, а саме прайс-лист та калькуляцію від фірми виробника. З даною вимогою позивача було ознайомлено, про що свідчить його підпис. Крім того, позивачем на зворотному боці декларації вказано, що він не може надати підтверджуючі дані митній службі.
Згідно з приписами ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до вище наведеного перевірка правильності визначення митної вартості може проводитися й після випуску товарів з-під митного контролю (ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України), в порядку, передбаченому статтями 60, 69 Митного кодексу України. Таке посилання на статті 60, 69 МК України робить це однією з форм митного контролю, та поширює на будь-який період після закінчення оформлення.
Відповідно до ст. 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Частинами 2-3 вищезазначеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч. 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як встановлено в судовому засіданні, для підтвердження визначення митної вартості за ціною товарів які імпортуються (метод 1) митним органом було запропоновано позивачу подати додаткові документи, однак позивачем такі документи не подано, а від так митного органу була відсутня можливість визначення митної вартості товару за методом 1.
Посилання позивача на те, що фірмою-виробником продукції було направлено факсограмою Івано-Франківській митниці документи з підтвердженням вартості імпортованої продукції суд до уваги не бере, оскільки на підтвердження факсограм-документів позивачем так і не було представлено оригіналів даних документів. Неподання позивачем витребуваних митним органом документів, стало підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.
Отже, митний орган правомірно визначив митну вартість на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.07.2010 року.