ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
02 листопада 2015 року № 813/4577/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судових засідань ОСОБА_1
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства (надалі ДП) «Рава-Руське лісове господарство» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ДП «Рава-Руське лісове господарство» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.07.2015 року за № НОМЕР_1, №0008761700, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.
Підставами позовних вимог є те, що, на думку позивача, кошти, які надійшли від компанії Interline Managmant L.P. не можуть бути безповоротною фінансовою допомогою, оскільки поступили на виконання контракту №RR/Z/02/01/14 за поставлені пиломатеріали фірмі «Zortex Busines LLP», без порушення п.10.4 цього контракту та норм чинного законодавства України. Також, позивач вважає, що ним не було допущено жодних порушень податкового законодавства з приводу оподаткування курсової різниці. Крім того, позивач зазначає, що ним на підставі первинних бухгалтерських документів оподатковано господарські операції з ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс». Звертає увагу суду також і на те, що ним не було подвійно включено до складу витрат підприємства суму лісового збору. Незрозумілим та необґрунтованим, на думку позивача, є розрахунок дивідендів. Крім того, протиправним є застосування штрафу за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки воно ґрунтувалось на висновках щодо не поновного виконання контракту №RR/Z/02/01/14. Особливу увагу звертає на те, що перевірка контролюючим органом була здійснена під час дії мораторію на проведення таких.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених міркувань, просять позов задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях та поясненнях зазначає, що перевірка ним проводилась у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, обставини нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс» наведені в акті перевірки. Також, відповідач вважає, що, оскільки фірма «Zortex Busines LLP» виключено з реєстру компаній шляхом розпуску 15.07.2014 року, митні декларації про поставку їй товарно-матеріальних цінностей після вказаної дати містять недостовірні відомості, а отримані кошти від іншої компанії в цей період вважаються безповоротною фінансовою допомогою. Як наслідок, продовжує відповідач, правомірними є висновки про порушення строків розрахунку в іноземній валюті. Крім того, за аналогічне порушення при здійсненні розрахунків з компанією «MAJOR COMMERCE LTD». Також, відповідач констатує той факт, що позивачем не включено до складу доходів факт отримання курсової різниці. Відповідач, крім зазначеного, вважає, що позивачем подвійно включено до складу витрат збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду, зокрема, до складу інших витрат і до собівартості.
Представники відповідача дали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив таке.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року, ДПІ у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 19.06.2015 року за №248/13-23-2201/00992450.
В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення пунктів 44.1, 44.6 ст.44, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.153.1 ст.153, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пункту 139.1 ст.139 ПК України занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1017321 грн. 00 коп.
Також, у висновках акта йдеться про порушення п.1 порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року за №138, в результаті чого заниженого відрахування частини чистого прибутку на суму 744750 грн. 00 коп.
Крім того, у висновках констатовано порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нараховано пеню в сумі 173741 грн. 89 коп.
У висновках акта перевірки зазначається і про порушення підп.168.1.1 та підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано податковим агентом податок на доходи фізичних осіб в сумі 59645 грн. 48 коп. та донараховано 19051 грн. 00 коп. податку з доходів фізичних осіб.
Також, продовжується у висновках, в порушення п.176.2 ст.176 ПК України не відображено виплачені доходи на користь самозайнятих осіб у податковому розрахунку сум доходу нарахованого на користь платників податку.
Як наслідок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 року:
- за № НОМЕР_6, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 558 грн. 58 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- за № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1020 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 68547 грн. 86 коп., в тому числі за основним платежем - 19051 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49496 грн. 86 коп.;
- за № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з дивідендів у розмірі 1117125 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 744750 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 372375 грн. 00 коп.;
- за № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1525981 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 1017321 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 508660 грн. 50 коп.;
- за № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Пеня за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД, невик. зобов. за ШС за поруш. вимог валютн. законод.» у розмірі 173741 грн. 89 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
З приводу обставин правомірності проведення перевірки контролюючим органом.
У відповідності до положень п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Дана норма дозволяє проводити контролюючим органам перевірки протягом січня - червня 2015 року не інакше як з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України - без зазначених обмежень.
Абзацом першим п.41.1 ст.41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Державна фіскальна служба України (ДФС), згідно п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Наведені норми вказують на те, що проводити перевірки дозволено не всім контролюючим органам доходів і зборів, а лише центральному - Державній фіскальній службі України без обмежень.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, така проводилась держаною податковою інспекцією, а не центральним органом виконавчої влади, згідно з підпунктами 78.1.1 пункту 78.1 ст.78 ПК України, яка не стосується дозволу Кабінету Міністрів України чи заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Наявність такого дозволу чи заявки матеріалами справи не підтверджується.
При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при проведенні перевірок (зокрема, наявності заборони їх проведення), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Наведені обставини дозволяють суду прийти до висновку, що перевірка проведена під час існуючої заборони на її проведення, а тому не може вважатись законною.
Крім того, навіть якщо припустити, що контролюючий орган під час проведення перевірки керувався положеннями п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій,
то слід зазначити наступне.
Законодавцем прийнято дві норми, які регулюють одні і ті ж правовідносини - заборони проведення перевірки, зокрема одна п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», забороняє проводити перевірки протягом січня - червня 2015 року всім контролюючим органам крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, а інша - п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII - дозволяє проводити перевірки всім контролюючим органам за певних умов.
Наведені норми дозволяють суду прийти до висновку про існування конфлікту інтересів - неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів - що у відповідності до положень п.56.21 ст.56 ПК України, передбачає прийняття рішення на користь платника податків.
На такі ж обставини наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України».
При цьому, суд звертає увагу на те, що п.3 Прикінцевих положень згаданого Закону не є зміною положень Податкового кодексу України, а тому суд позбавлений можливості у спірному випадку застосувати положення п.2.1 ст.2 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було незаконно проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача.
Щодо відсутності наслідків проведення незаконної перевірки.
Висновок щодо відсутності правових наслідків незаконної перевірки, викладено у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року за №21-425а14, а тому враховується судом при вирішенні даного спору, у відповідності до абзацу другого ч.1 ст.244-2 КАС України. При цьому, суд не знайшов підстав для відступлення від зазначеної правової позиції.
Враховуючи те, що судом встановлено обставини протиправності проведення перевірки, правовим наслідком якої є спірні податкові повідомлення-рішення, то такі є протиправними з викладених міркувань.
Щодо суті спірних податкових повідомлень-рішень також слід зазначити і про таке.
З приводу податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі господарської операції позивача з фірмою «Zortex Busines LLP»; оподаткування курсової різниці; господарської операції з контрагентом ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс»; подвійного включення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лісового збору.
Щодо господарських операцій позивача з фірмою «Zortex Busines LLP».
Позиція суб'єкта владних управлінських функцій обґрунтовується тим, що згадана фірма ліквідована, а тому додатки №10 від 02.09.2014 року, №11 від 07.10.2014 року та №12 від 24.10.2014 року до контракту №RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року не мають жодних правових наслідків, оскільки укладені зі стороною, яка на дату укладення договору є ліквідованою. Як наслідок, вважає, що кошти в сумі 1327822 грн. 30 коп. (з врахуванням курсу Національного банку України), які надійшли позивачу після 15.07.2014 року (після ліквідації) від Interline Managmant L.P. є безповоротною фінансовою допомогою, і не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
В матеріалах справи наявний контракт за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року укладений між позивачем (продавець) та фірмою «Zortex Busines LLP» (покупець), згідно якого продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ - стація Іллічівськ, товар.
Також, в матеріалах справи наявні доповнення до контракту, в тому числі, №10 від 02.09.2014 року, №11 від 07.10.2014 року та №12 від 24.10.2014 року.
В підтвердження виконання згаданого контракту позивачем подано залізно-дорожні накладні, рахунки фактури, сертифікати на радіоактивність, специфікації, карантинні сертифікати та платіжні доручення в іноземній валюті.
При цьому, контролюючим органом до матеріалів справи додано лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року за №630/17-200-490, лист Державної фіскальної служби України від 28.09.2015 року за №35625/7/99-99-12-01.02-17, листи компетентного органу Великобританії від 09.07.2015 року та від 23.07.2015 року, зі змісту яких вбачається, що фірма «Zortex Busines LLP» ліквідована 15.07.2014 року.
У відповідності до положень п.135.1 ст.135 ПК України, у редакції чинній на час оподаткування згаданих господарських операцій, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Як передбачено положеннями п.137.10 ст.137 цього ж Кодексу, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 згаданого Кодексу, вважається, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Як вже зазначалось, відповідач вважає, що кошти, які надійшли позивачу від Interline Managmant L.P. після ліквідації фірми «Zortex Busines LLP» є безповоротною фінансовою допомогою.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Як вбачається зі змісту доданого листа Міністерства закордонних справ України, у ньому також зазначено і про те, що 30.09.2014 року до реєстру компаній Великої Британії «Companies House» внесено нову компанію з ідентичною назвою «Zortex Busines LLP» (№SO305036; Suite 20, 12 South Bridge, Edinburgh, Scotland EH1 1DD).
Також, в матеріалах справи наявний протокол Позачергових зборів фірми «Zortex Busines LLP» зі змісту якого вбачається, що останньою було змінено адресу на вищезгадану.
Наведене дозволяє суду вважати, що висновки про ліквідацію згаданої фірми та, як наслідок, припинення всіх її зобов'язань, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими та є передчасними, як і те, що згадані додатки до контракту за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року не мають жодних правових наслідків.
Додатково слід зазначити, що у відповідності до положень п.4.3 контракту за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року передбачено, що оплата по цьому контракту може здійснюватись третіми особами, на розсуд покупця.
Як передбачено ч.1 ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі, продовжується у цій частині, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Відтак, з урахуванням положень п.10.4 цього ж контракту та ч.1 ст.528 ЦК України, можна прийти до висновку, що навіть за відсутності додатку №12 від 24.10.2014 року до контракту, у позивача не було правових підстави для неприйняття від компанії Interline Managmant L.P. коштів, згідно платіжних доручень в іноземній валюті, в призначеннях платежу яких, зазначено відповідні INVOCE (рахунок-фактури) з посиланням на контракт за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року.
Крім того, у платіжних дорученнях в іноземній валюті зазначено прив'язку до відповідних INVOCE (рахунок-фактури), які містять посилання на контракт за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року, що у своїй сукупності вказує на невідповідність операції з перерахуванням коштів ознакам безповоротної фінансової допомоги, передбаченим підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України.
При цьому, контролюючим органом не надано жодної правової оцінки діям щодо перерахування коштів Interline Managmant L.P. за товарно-матеріальні цінності отримані «Zortex Busines LLP» (підтверджуються згаданими платіжними дорученнями в іноземній валюті), які відповідають ознакам правочину визначених ст.202 ЦК України, та як наслідок регулюються положеннями цього Кодексу.
Передчасним та необґрунтованим є також висновок контролюючого органу про реалізацію товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам, з врахуванням характеру згаданих операцій, зокрема, експорту таких цінностей. Саме характер таких операцій дозволяє встановити осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності та досліди їх господарські відносини з «Zortex Busines LLP» та Interline Managmant L.P., як наслідок прийти до об'єктивних висновків.
Не можуть братись до уваги посилання відповідача на інформацію компетентного органу нерезидента про відсутність рахунків Interline Managmant L.P. у Латвії, оскільки Державне управління Великобританії з податків та митних зборів зазначило про відсутність такої інформації, а не про відсутність відкритих рахунків у Латвії (п.16 Обміну інформації).
Узагальнюючи викладене, можна зазначити таке:
- посилання контролюючого органу на ліквідацію контрагента «Zortex Busines LLP» та як наслідок припинення його зобов'язань за контрактом не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки не враховано та не надано правової оцінки обставинам зміни адреси та реєстрації нової компанії з ідентичною назвою;
- при прийнятті спірного рішення, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги положення п.4.3 контракту за № RR/Z/02/01/14 від 02.01.2014 року та відсутності у позивача правової можливості не прийняти кошти за відвантажений товар;
- не дотримано критерію законності спірного рішення (п.1 ч.3 ст.2 КАС України) при трактуванні фінансових операцій з перерахунку коштів за відвантажений товар як безповоротної фінансової допомоги, за відсутності передбачених підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України ознак такої.
Також, судом враховано і позицію Європейського Суду з прав людини викладену у рішенні від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), та яка зводиться до наступного - порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає платника податків, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність контрагента, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В акті перевірки відсутні посилання контролюючого органу на норми чинного законодавства та докази, які б вказували на пряму участь позивача у зловживаннях контрагента, який знаходився поза контролем державного підприємства, і по відношенню до нього не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
Враховуючи наведене, судом не беруться до уваги мотиви заперечень контролюючого органу щодо згаданої господарської операції.
Як наслідок, висновки контролюючого органу у цій частині не можуть вважатись правомірними.
Щодо оподаткування курсової різниці.
Контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що позивачем у порушення підп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України занижено доходи за 2014 рік на суму доходу від позитивної курсової різниці на суму 271207 грн. 00 коп.
У відповідності до положень підп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, чинного на час оподаткування курсової різниці, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому, продовжується у наведеній нормі, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Підпунктом 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 ПК України передбачено, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
Наведена норма передбачає те, що доходи в іноземній валюті перераховуються в національну валюту за офіційним курсом, що діяв на дату визнання таких доходів.
У свою чергу позивач, вважає, що, у даному випадку, підлягали застосуванню положення абзацу першого підп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПК України, згідно якого у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
Як вбачається зі змісту наведених норм розрахунок доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на підставі підп.153.1.1 та підп.153.1.4 відрізняється, зокрема, у першому випадку враховується офіційний курс валюти на дату визнання доходу, а у другому - дохід (кошти) отримані від продажу.
Аналізуючи зміст акта перевірки, суд вважає, що контролюючий орган не навів мотивів застосування положень підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 ПК України, а не підп.153.1.4 згаданого пункту, та не здійснив розрахунку доходу на підставі підп.153.1.1 п. 153.1 ст.153 ПК України з урахуванням офіційного курсу валюти на дату визнання доходу.
При цьому, як зазначив представник відповідача, під час перевірки при визначенні курсової різниці було взято до уваги інформацію, яка міститься у бухгалтерському обліку платника податків.
Однак, такі дії під час перевірки лише підтверджують те, що контролюючий орган, при застосуванні положень підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 ПК України, не перевірив та не зазначив в акті перевірки первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували дату визнання доходу, від якої залежить величина курсу валюти для визначення курсової різниці.
Перевірка саме первинних бухгалтерських документів контролюючим органом передбачена положеннями підп.20.1.8 п.20.1 ст.20 ПК України, та випливає з абзацу першого п.44.1 ст.44 цього ж Кодексу.
Крім того, журнали-ордери №9 за 2014 рік, які наявні в матеріалах справи не підтверджують суму курсової різниці, яка визначена контролюючим органом.
Наведене вказує на те, що висновки контролюючого органу не відповідають критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки не ідентифіковано фінансову операцію (це отримання доходу в іноземній валюті чи це продаж іноземної валюти), не досліджено обставини дати визнання доходу та не здійснено розрахунку курсової різниці.
Як наслідок, суд не може вважати обґрунтованим висновок контролюючого органу і в цій частині.
Щодо господарської операції з контрагентом ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс».
Висновки контролюючого органу з приводу завищення валових витрат по господарській операції з контрагентом ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс» на суму 297998 грн. 00 коп. ґрунтуються на тому, що у останнього відсутні виробничі потужності, матеріально-технічна база, кваліфікований персонал, штатні працівники, відсутні дані про субпідрядну організацію, як наслідок ця господарська операція є нереальною та спрямована на отримання податкової вигоди.
В матеріалах справи наявний договір на виконання робіт лісової дороги Верещицького лісництва, квартали №3, №4, №8, №15, №16, №17, №18, №19 протяжністю 5,85 км від 09.12.2014 року, згідно якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту згаданої лісової дороги.
У підтвердження виконання даного договору позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, підсумкову відомість ресурсів, податкові накладні та платіжні доручення.
Як передбачено абзацом першим п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до п.138.2 ст.138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У свою чергу, контролюючий орган вважає, що згадана господарська операція має на меті отримання податкової вигоди, оскільки у контрагента позивача відсутні виробничі потужності тощо, як і в контрагента останнього - ПП «НП ХІМІЧ», що підтверджується податковою інформацією ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС України у м.Києві про неможливість проведення зустрічної звірки останнього.
Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки вказує на неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НП ХІМІЧ» і містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс», без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.
Інші ж покликання контролюючого органу на відсутність у товариства виробничих потужностей, матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, штатних працівників, не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з виконаними роботами.
Крім того, в матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року у справі за №914/1730/15, зі змісту якої можна прийти до висновку, що у суді розглядається спір між згаданим товариством та позивачем про стягнення заборгованості з виконання робіт по ремонту лісової дороги Верещицького лісництва.
Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарської операції, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.
Відтак, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а не докази, досліджені під час перевірки та надані під час судового розгляду справи.
Також, в матеріалах справи наявні Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяг з реєстру платників податків, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість. Також, у даного контрагента наявна ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської операцій з ТзОВ «ОСОБА_6 Плюс», а тому висновки про їх завищення є необґрунтованими.
Щодо подвійного включення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лісового збору.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 3783453 грн. 00 коп. на підставі договорів, оборотно-сальдових відомостей по балансових рахунках 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 22 «Малоцінні швидкозношувальні предмети», 311 «Поточний рахунок в національній валюті», 63 «Розрахунки з постачальниками» встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій за 2014 рік на суму 3754755 грн. 00 коп. збору за спеціальне використання лісових ресурсів.
Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та додатків до неї фінансовий показник у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» становить 3783453 грн. 00 коп., а у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» - 24347238 грн. 00 коп.
У відповідності до положень абзацу третього підп. «в» підп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до положень підп.9.1.13 п.9.1 ст.9 ПК України, у редакції чинній станом на 2014 рік, збір за спеціальне використання лісових ресурсів відносився до загальнодержавних податків та зборів, та не входив у перелік передбачений підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
Наведені норми законодавства та обставини справи дозволяють суду прийти до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу інших витрат, показники яких відображаються у рядку 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік суму збору за спеціальне використання лісових ресурсів.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання контролюючого органу на положення п.18 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 13.12.1999 року за №318, оскільки такий є підзаконним нормативно-правовим актом та суперечить наведеним положенням Податкового кодексу України, і підтверджує, закріплену на рівні нормативно-правових актів, різницю у веденні бухгалтерського та податкового обліках у періоді, який перевірявся.
Що стосується зазначення в акті перевірки про те, що до складу собівартості готової продукції уже було включено суми нарахованого лісового збору то слід зазначити таке.
Абзацом другим пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.10.2010 року за №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, передбачено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.4 цього Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Як передбачено п.5 згаданого Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У п.6 цього ж Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Дотримання наведених норм при складанні акта перевірки, дозволяє суду під час розгляду справи перевірити та надати правову оцінку обставинам викладеним в акті.
В іншому ж випадку, адміністративний суд, до повноважень якого входить перевірка обґрунтованості втручання контролюючого органу у права суб'єктів приватного права, досліджуючи обставини, які не зазначені в акті перевірки, вчиняє невластиві йому функції податкового контролю.
Як вбачається з акта перевірки висновок про включення до складу собівартості готової продукції суми нарахованого лісового збору ґрунтувався лише на констатації того, що «вищезазначені нарахування були відображені у бухгалтерському обліку наступними проведеннями Дт232Кт641 у сумі 3754755 грн.».
При цьому, контролюючим органом не виокремлено та визначено склад фінансових показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.
Наведене не дозволяє суду перевірити правомірність висновків контролюючого органу щодо віднесення до складу витрат збору за спеціальне використання лісових ресурсів.
При цьому, судом не беруться до уваги подані у судовому засіданні відповідачем розрахунки собівартості виготовленої та реалізованої продукції, оскільки такі не були здійснені під час проведення перевірки та суперечать розрахункам позивача і звіту незалежного аудитора, в тому числі в частині амортизації, з врахуванням положень абзацу третього п.144.1 ст.144 ПК України та показників звіту про фінансовий стан за 2014 рік, що у своїй сукупності з викладеним не дозволяє перевірити правильність сум визначених контролюючим органом.
Як наслідок можна констатувати те, що спірне рішення контролюючого органу у цій частині не відповідає:
- критерію законності (п.1 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки позивачем у відповідності до положень абзацу третього підп. «в» підп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включено збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
- критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки контролюючим органом не виокремлено та визначено склад фінансових показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.
Щодо податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з дивідендів.
В акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень викладених в пунктах 3.1.1 та 3.1.2 позивачем занижено в рядку 2350 «Звіт про фінансові результати» чистий фінансовий результат «прибуток» за 2014 рік на суму 4965,00 тис. грн., а саме на суму безповоротної фінансової допомоги, позитивної курсової різниці та завищення витрат за 2014 рік.
У відповідності до п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, в редакції чинній на 2014 рік, згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:
30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;
15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу з приводу суми безповоротної фінансової допомоги, позитивної курсової різниці та завищення витрат за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з дивідендів.
Щодо податкового повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення по проведених взаєморозрахунках між ДП «Рава-Руське лісове господарство» та фірмою нерезидентом «Zortex Busines LLP» за період з 15.07.2014 року по 31.12.2014 року, оскільки останню було ліквідовано 15.07.2014 року. Як наслідок встановлено порушення про недотримання термінів розрахунків з фірмою «Zortex Busines LLP» в результаті чого нараховано пеню в розмірі 47057 грн. 23 коп. та з фірмою невідомим нерезидентом - пеня 110912 грн. 69 коп.
Також, в акті перевірки зазначено про недотримання термінів розрахунків з фірмою «ROSERO INSAAT MEDIKAL CIDA» - пеня 73 грн. 38 коп. та з фірмою «MAJOR COMMERCE LTD» - пеня 15698 грн. 59 коп.
У відповідності до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку, продовжується у цій нормі, потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків передбачених ст.1 цього Закону у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Оскільки попередньо вже надавалась оцінка висновкам контролюючого органу з приводу ліквідації фірми «Zortex Busines LLP» та надання безповоротної фінансової допомоги фірмою Interline Managmant L.P., які судом визнані необґрунтованими, з цих самих мотивів суд не може погодитись з висновками контролюючого органу щодо недотримання термінів розрахунків з фірмою «Zortex Busines LLP» та з фірмою невідомим нерезидентом.
Що стосується недотримання термінів розрахунків з фірмою «ROSERO INSAAT MEDIKAL CIDA» та з фірмою «MAJOR COMMERCE LTD», то позивачем визнаються ці порушення, однак, вимоги свої підтримує з мотивів незаконності проведення перевірки в період дії мораторію.
Щодо податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.
В акті перевірки зазначено, що за 2014 рік позивачем несвоєчасно перераховано податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників в сумі 59645 грн. 48 коп.
Також, йдеться про те, що позивачем здійснювались виплати за надані товари (роботи, послуги) фізичним особам без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, у результаті чого було донараховано 19052 грн. 00 коп.
Даючи оцінку, акту перевірки, як носію доказової інформації, суд не може вважати такий допустимим доказом у справі, в частині викладеного порушення, з врахуванням положень ст.70 КАС України, оскільки у ньому, в порушення пунктів 3-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не міститься систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; не викладено всіх суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства; не викладено чітко, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку факти виявлених порушень.
Дані порушення позбавляють суд під час розгляду справи перевірити та надати правову оцінку обставинам викладеним в акті та спонукають до дослідження обставин, які не зазначені в акті перевірки, у зв'язку з чим вчиняти невластиві суду функції податкового контролю.
При цьому, обставини на які звертає увагу представник відповідача, з приводу сум та документів, які вплинули на визначення сум грошових зобов'язань зі згаданого податку, судом не беруться до уваги, оскільки неможливо перевірити чи згадані спірні рішення базувались саме на цих обставинах, у зв'язку з відсутністю посилань на них в акті перевірки.
Зазначене вказує на те, що згадані спірні рішення відповідача не відповідають критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки контролюючим органом не наведено в акті перевірки жодного первинного бухгалтерського документу чи інформації бухгалтерського обліку.
Оскільки правомірність нарахування основних платежів по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 року за № НОМЕР_6, за № НОМЕР_2, за № НОМЕР_1, за № НОМЕР_3, за № НОМЕР_4, за № НОМЕР_5.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 листопада 2015 року.
Суддя В.Я.Мартинюк