8.3.3
Іменем України
28 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/514/15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Ларіної П.Є.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.06.2015 та №0000134710 від 09.06.2015,-
До Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство “Луганськтепловоз”, з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.06.2015 та №0000134710 від 09.06.2015.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що у період з 13.05.2015року по 18.05.2015 року СДПІ, на підставі наказу від 21.04.15 № 34 здійснено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від'ємного значення ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 25.05.2015 року складено Акт № 12/19-0/05763797.
Відповідно до пункту 4.1 висновків Акту ПАТ «Луганськтепловоз» нібито допущено порушення п. 198.1,п.198.2 ст. 198, п. 201.6, п.п.201.7, п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що на думку податкового органу призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 4605 грн., за жовтень 2014 р. у сумі 137559 грн., за листопад 2014 р. у сумі 522622 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду у сумі 4605 грн., 137559грн., 522622 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 4605 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 137559 грн., листопад 522622 грн.
Підприємством ПАТ „Луганськтепловоз", з причини незгоди з висновками акту, були подані заперечення від 27.05.2015 р.№ 866-168 на акт від 25.05.2015 р. № 12/19-0/05763797.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. № НОМЕР_2 форми „В4", про встановлене порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п.п. 201.6, п.201.7, п.п.201.10, ст. 201 ПКУ та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 374 878,00 грн. за вересень 2014р.- 4294,00грн., жовтень - 76684,00грн., листопад 2014 р.- 293900,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №0000124710 форми „В1", про встановлене порушення п.200.4 ст. 200 ПКУ, та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 187439,00 грн. за вересень 2014р.- 2147,00 грн., жовтень 2014р.- 38342,00грн., листопад 2014 р.- 146950,00грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення вважає незаконними, необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального права України, та такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т.1 а.с.3-12).
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в письмових запереченнях проти позову заперечував, оскільки відповідачем відповідно до вимог п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.04.2015 року №34 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» сум бюджетного відшкодування та від'ємного значення податку на додану вартість у деклараціях з податку на додану вартість за період вересень - листопад 2014 року.
Результати зазначеної перевірки контролюючим органом було оформлено актом від 25.05.2015 №12/19-0/05763797, висновки якого стали підставою для винесення наступних податкових - повідомлень рішень:
форми «В4» від 09.06.2014 року №0000134710, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 374 878,00грн. в т. ч. по періодах вересень 2014 на суму 4 294,00 грн., жовтень 2014 на суму 76 684,00 грн. та листопад 2014 року на суму 293 900,00 грн.
форми «В1» від 09.06.2015 року №0000124710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціях за вересень-листопад 2014 року на загальну суму 374 878,00 грн. в т. ч. по періодах вересень 2014 на суму 4 294,00 грн., жовтень 2014 на суму 76 684,00 грн. та листопад 2014 року на суму 293 900,00 грн.
Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення податку на додану вартість стало те, що ПАТ «Луганськктепловоз» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з контрагентами, які не подавали податкову звітність з податку на додану вартість, починаючи з червня 2014 року по теперішній час, не виписували податкові накладні та не реєстрували їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У ПАТ «Луганськтепловоз» взагалі відсутні податкові накладні від постачальників ТОВ «ЛКТ» на суму 3 637,94 грн. та ТОВ «ЛАТК - 0777» на суму 2 791,67 грн. за період жовтня 2014 і ТОВ «Лугстандартметрополь» на суму 7 124, 21 грн., ТОВ «ЛАТК - 0777» на суму 5 583,33 грн., ТОВ «Лугтеплоелектрокомплекс» на суму 1 562,39 грн., ТОВ «Вольф-транс» на суму 17 166,67 грн. за період листопада 2014 року, що унеможливлює включення визначених сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 зазначено, «що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних юкументів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту."
Контрагенти ПАТ «Луганськтепловоз», зокрема НПП «Міф», ТОВ «ХОДОС», ПрАТ «КК Центрокуз», ПрАТ «Локомотив Ресурс», ТОВ «СРП», ТОВ ПП «Патрон», ТОВ «Вольф-транс», ТОВ «Булат-метал», ТОВ «Донбас Інвест Трейдінг», ТОВ «ЛЄО», ПП «Фелікс», ТОВ «ТВФ «Діоніс»», ПП ОСОБА_3, ТОВ «НВП Альфа», ТОВ «Луганськгеоекоцентр», ПАТ «ГТВ», ТОВ «ЛАТК - 0777», ТОВ «К-Луганськпромстрой», ТОВ «Європромсервіс», ТОВ «Луг-Тепло-Електро-Комплект», ТОВ «ВКФ «Реалмашпром» та ТОВ «Вольф - транс» не подавали податкову звітність з податку на додану вартість, починаючи з червня 2014 року по теперішній час, не декларували податкові зобов'язання по виписаним на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» податковим накладним та як наслідок не сплачували грошові зобов'язання до бюджету. На підставі викладеного, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (т.4 а.с.125-128).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті200 Податкового кодексу України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Луганськтепловоз” зареєстровано 18.06.2003 виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області (Т.1 а.с.67); як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість (Т.1 а.с.68).
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Луганськтепловоз» у період з 13.05.2015року по 18.05.2015 року, на підставі наказу від 21.04.15 № з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від'ємного значення ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 25.05.2015 року складено Акт № 12/19-0/05763797 (т.1 а.с.16-48).
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення Публічним акціонерним товариством “Луганськтепловоз” порушення п. 198.1,п.198.2 ст. 198, п. 201.6, п.п.201.7, п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 4605 грн., за жовтень 2014 р. у сумі 137559 грн., за листопад 2014 р. у сумі 522622 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 4605грн., 137559грн., 522622грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 4605 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 137559 грн., за листопад 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 522622 грн.
Таким чином, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. № НОМЕР_2 форми „В4", про встановлене порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п.п. 201.6, п.201.7, п.п.201.10, ст. 201 ПКУ (т.1 а.с.13) та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 374 878,00 грн. за вересень 2014р.- 4294,00грн., жовтень - 76684,00грн., листопад 2014 р.- 293900,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. № НОМЕР_1 форми „В 1", про встановлене порушення п.200.4 ст. 200 ПКУ, та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 187439,00 грн. за вересень 2014р.- 2147,00 грн., жовтень 2014р. - 38342,00грн., листопад 2014 р.- 146950,00грн. (т.1 а.с.14).
Позивачем 27.05.2015 за № 866-168 подано до СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУ Міндоходів заперечення до акту №12/19-0/05763797 від 25.05.2015 (т.1 а.с.49-50).
Листом від 04.06.2015 №1517/10/28-05-19 підтверджено вірність висновків акту №12/19-0/05763797 від 25.05.2015 та відсутності підстав для задоволення заперечень (Т.1 а.с.51-52).
Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи між позивачем, Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз», згідно укладених договорів між ПП «Фелікс» № 910/38 від 07.10.2013, 910/42 від 10.10.2013; НПП «Міф» № ДГ 803-41 / 14 від 7.02.2014; НПП «Діоніс» № 803-335/13 від 18.12.2013; ДП «Точліт» №803-204 / 13 від 22.08.2013, №803-244/13 від 14.10.2013, 803-323/13 від 06.12.2013; ТОВ НВП «Альфа» № 803-93 / 14 від 27.03.2014; ТОВ «ЛЕО» № 12 від 08.09.2008; ТОВ «Европромсервис» № 014/08 від 14.04.2014, №013/07 від 02.01.2013, №803-64/14 від 27.02.2014; ТОВ ВКФ «Реалмашпром» № 803-124/13 від 19.04.2013; ПАТ «ГТВ» № 803-171 / 13 від 02.07.2013; ТОВ «Вольф Транс» № 859 / 02-023 від 10.10.2013; ФОП ОСОБА_3 № 803-58/14 від 20.02.2014; ТОВ «Луганскгеоцентр» №815-15 від 14.10.2013; ТОВ ПІТ «Протон» № 001637 від 05.11.2014; ТОВ Компанія Луганскпромстрой 2003» № 814-14 від 10.11.2014; ТОВ «Хартія» № 803-169/14 від 12.06.2014; ТОВ «Ліга Пріоритет» № 803-8/14 від 08.12.2014; ПрАТ «Локомотив Ресурс» № 2/01-07 від 18.12.2013; ТОВ «Луганська телефонна компанія» № 75631 від 01.01.2008; ТОВ «Східне регіональне підприємство» № МС-142 від 06.11.2013; ТОВ «Луганська автотранспортна компанія - 0777» № 859/02 від 26.04.2013; ТОВ «Донбас Інвест Трейдінг» № 803-376/12 від 14.12.2012; ТОВ «Булат Метал» № 803-11/14 від 09.01.2014 була здійснена поставка ТМЦ і послуги в ході здійснення основної діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом локомотивів.
ПАТ «Луганськтепловоз» в ході виконання договорів з зазначеними вище контрагентами - отримало від них необхідний пакет первинних документів, для відображення господарських операції в бухгалтерському та податковому обліку, що передбачено ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.
Таким чином, зазначені вище договори, які укладені з контрагентами, спрямовані на настання реальних наслідків, підтверджені первинними документами, які вказані в Акті перевірки, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто господарські операції поставки ТМЦ і надання послуг мають реальний товарний характер.
Як платник податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» надав до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2014 року № 966 за вересень 2014 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 4 156 433,00 грн., за жовтень 2014 року - 1 250,00грн, за листопад 2014 року - 20990042,00грн. (т.1 а.с.53-58).
Зазначені суми бюджетного відшкодування були сформовані на підставі податкових накладних, виписаних підприємству постачальникам продукції (робіт, послуг).
Сума від'ємного значення податку на додану вартість у податковій декларації за вересень 2014 року в розмірі 4 156 433,00 грн. була визначена позивачем за результатами господарських взаємовідносин з наступними контрагентами: НПП «Міф», ТОВ ХОДОС», ПрАТ «КК Центрокуз», ПрАТ «Локомотив Ресурс», ТОВ «СРП», ТОВ ПП «Патрон», ТОВ «Вольф-транс», ТОВ «Булат-метал», ТОВ «Донбас Інвест Трейдінг», ТОВ «ЛЕО», ПП «Фелікс», ТОВ «ТВФ «Діоніс»», ПП ОСОБА_3,ТОВ «НВП Альфа», ТОВ «Луганськгеоекоцентр», ПАТ «ГТВ», ТОВ «ЛАТК - 0777», ТОВ «К-Луганськпромстрой», ТОВ «Європромсервіс», ТОВ «Луг-Тепло-Електро-Комплект», ТОВ «ВКФ «Реалмашпром» та ТОВ «Фольф - транс» за період листопада 2014 року.
Відповідачем зазначено, що у ПАТ «Луганськтепловоз» взагалі відсутні податкові накладні від постачальників ТОВ «ЛТК» на суму 3 637,94 грн. та ТОВ «ЛАТК - 0777» на суму 2 791,67 грн. за період жовтня 2014 і ТОВ «Лугстандартметрополь» на суму 7 124, 21 грн., ТОВ «ЛАТК - 0777» на суму 5 583,33 грн., ТОВ «Лугтеплоелектрокомплекс» на суму 1 562,39 грн., ТОВ «Вольф-транс» на суму 17 166,67 грн. за період листопада 2014 року, що унеможливлює включення визначених сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів.
Позивачем до справи надано всю первинну документацію на підтвердження взаємовідносин з контрагентами (в тому числі договори, рахунки-фактури, податкові накладні, акти прийомки-передачі, видаткові накладні, платіжні доручення), а саме: з ТОВ «ЛТК» (т.1 а.с.139-150), ТОВ «ЛАТК - 0777» (т.1 а.с.165-180), ТОВ «Вольф-транс» (т.1 а.с.181-252, т.2 а.с.1-8), ТОВ «Лугстандартметрополь» (т.2 а.с.162-171), ТОВ «Лугтеплоелектрокомплекс» (т.2 а.с.172-183), яка була досліджена судом в судовому засіданні.
Щодо НПП «Міф», ТОВ «ХОДОС», ПрАТ «КК Центрокуз», ПрАТ «Локомотив Ресурс», ТОВ «СРП», ТОВ ПП «Патрон», ТОВ «Булат-метал», ТОВ «Донбас Інвест Трейдінг», ТОВ «ЛЕО», ПП «Фелікс», ТОВ «ТВФ «Діоніс»», ПП ОСОБА_3, ТОВ «НВП Альфа», ТОВ «Луганськгеоекоцентр», ПАТ «ГТВ», ТОВ «К-Луганськпромстрой», ТОВ «Європромсервіс», ТОВ «ВКФ «Реалмашпром» та ТОВ «Фольф - транс», суд зазначає наступне.
Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у регламентовані п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, яким передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно приписів п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Згідно абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно ст.201.10 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Аналіз норм права свідчать, що відсутність дій продавця товару (послуг), щодо виписки та реєстрації податкових накладних у п'ятнадцятиденний термін з моменту їх виписування є порушенням порядку реєстрації таких податкових накладних.
Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абз.12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України)
Аналіз вказаних норм свідчить, що єдиною підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних або податкових накладних, які не надані постачальником, є заява зі скаргою на такого постачальника.
Суду не надано доказів проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначених вище контрагентів для з'ясування достовірності та повноти нарахування ними зобов'язань з податку за такими операціями.
Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання послуг підтверджується договорами, платіжними дорученнями, крім того, позивачем подано заяву-скаргу на постачальника до податкового органу разом з декларацією з податку на додану вартість, отже суд приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями (т.3 а.с.108-272).
Ст.16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів
Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності документів, що свідчать про виникнення першої події та подання скарги на постачальника. Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже твердження відповідача, що підприємства контрагенти позивача не декларують податкові зобов'язання, суд не приймає до уваги, оскільки наявність лише цих обставин не впливає на порядок формування податкового кредиту Публічним акціонерним товариством “Луганськтепловоз”.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Публічним акціонерним товариством “Луганськтепловоз” п.198.6 ст.198, 201.7 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 4605 грн., за жовтень 2014 р. у сумі 137559 грн., за листопад 2014 р. у сумі 522622 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду у сумі 4605 грн., 137559грн., 522622 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 4605 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 137559 грн., листопад 522622 грн.
За приписами п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Оскільки висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за вересень 2014 року у сумі 4605 грн., за жовтень 2014 р. у сумі 137559 грн., за листопад 2014 р. у сумі 522622 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 4605 грн., 137559грн., 522622 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 4605 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 137559 грн., листопад 522622 грн. не знайшов свого підтвердження, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що вказане порушення призвело до завищення бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2015 та №0000134710 від 09.06.2015 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відносно вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, то суд вважає необхідним визнати їх протиправними, оскільки таке формулювання відповідає положенням п.1 ч.2 ст.162 КАС України, яким визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст.7-11,69-71,94,160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.06.2015 та №0000134710 від 09.06.2015 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів:
- №0000124710 від 09.06.2015 форма «В1», на суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 374 878,00грн. (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 00коп.), у тому числі: штрафна санкція у розмірі 187 439,00грн. (сто вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень);
- №0000134710 від 09.06.2015 форма «В4» щодо зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ у розмірі 374 878,00грн. (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 00коп.), - виданих публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз”.
Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” (код ЄДРПОУ 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна,52-Б) судові витрати у розмірі 4 872,00грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 02 листопада 2015 року.
Суддя ОСОБА_4