28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 496/1904/15-а
Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Вербицької Н.В.
судді - Яковлева Ю.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області №00000/15-09-21/2348113332 від 24 лютого 2015 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 р. позов був задоволений.
Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 61 Конституції України визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ст. 23 КУАП України визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 ГК України.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (у редакції ,діючої на момент виникнення правовідносин) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень».
Судами 1-ої та апеляційної інстанції було встановлено,що 04.02.2015 р. старшим оперуповноваженим ВПНОПТ ОУ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, майором податкової міліції ОСОБА_5 був встановлений факт порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 порядку провадження господарської діяльності, а саме реалізація в магазині «Продукти», розташованому за адресою: м. Одеса, пров. Генерала Вишневського, 13/1 алкогольних напоїв та тютюнових виробів без дозвільних документів (ліцензії).
За даним фактом було складено протокол серії КН № 950154 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП (провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом від 04.02.2015 р. після чого дані матеріали були направлені до суду загальної юрисдикції для прийняття рішення у відповідності до діючого законодавства.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/2249/15-п від 06.03.2015 року ,яка набула законної сили, ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн.
18.02.2015 року до податкового органу від ОУ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (вх. №25/7) надійшли матеріали, щодо ОСОБА_6 для застосування фінансових санкцій відповідно до норм чинного законодавства.
24.02.2015 р. ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийнято рішення №00000/15-09-21/2348113332 про застосування до ОСОБА_6 фінансових санкцій за здійснення реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, а саме 21 802,40 грн. (вартість отриманої партії товарів складала: алкогольні напої - 7 535грн. та тютюнові вироби - 3 366,2грн., всього - 10 901,20 грн., що зазначено на арк. № 3 протоколу про вилучення речей та документів від 04.02.2015 р.).
Таким чином, належними та допустимими доказами доведено реалізація позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій.
Апеляційний суд доходить до висновку ,щодо відсутності підстав для задоволення позову та погоджується із позицією апелянта , що застосовуючи фінансові санкції до ОСОБА_6 ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області діяло в порядку, в межах повноважень та у спосіб встановлений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 вищезазначеного Закону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 р. та абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481, приписи ст. 61 та 19 Конституції України не порушувалися, оскільки застосування санкції за вчинення адміністративного правопорушення та адміністративно-господарської санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відносяться до різних видів відповідальності відповідно до адміністративно-правової та господарсько-правової , які не виключають одна одну, а зворотній висновок суду 1-ої інстанції є помилковими.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом ,встановленим законом .
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Таким чином , апеляційний суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню ,слід скасувати постанову суду 1-ої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову .
Керуючись: ст.11, ч. 1 ст. 195,197,п. 3 ч.1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Суддя Вербицька Н.В.
Суддя Яковлєв Ю.В.