29 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1710/15
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Кравця О.О., Вербицької Н.В.,
за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за позовом прокурора міста Миколаєва до Миколаївської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», про визнання протиправним та скасування рішення,
В травні 2015 року прокурор м.Миколаєва звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 12, 12.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015р. про затвердження проекту землеустрою та передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» в оренду строком на 1 рік земельної ділянки загальною площею 260 034 кв.м., нормативно грошовою оцінкою 35 947 100,16 грн., із земель комунальної власності, у тому числі 260034 кв.м. - внутрішні води (під лиманами), зарахувавши її до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (за цільовим призначенням - до земель транспорту, а саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м.Миколаєві.
Позов обґрунтовував тим, що приймаючи оскаржуване рішення щодо надання у користування ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» земельної ділянки, яка являється дном Бузького лиману, міська рада перевищила надані їй повноваження, розпорядилася внутрішніми морськими водами держави, що, згідно ст.14 Водного кодексу України, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Передбачена для відведення товариству земельна ділянка не може бути об'єктом земельних відносин, оскільки вона є частиною дна акваторії Бузького лиману, її межі не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами, у зв'язку з чим неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка.
Миколаївська міська рада проти позову заперечувала, зазначивши, що міськрада не приймала рішення щодо розпорядження водним об'єктом - частиною Бузького лиману, а лише щодо земельної ділянки розташованої під частиною водного об'єкту. Земельну ділянку під водним об'єктом необхідно розглядати як окремий об'єкт правовідносин, який регулюються земельним, а не водним законодавством. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. позов прокурора м.Миколаєва задоволено у повному обсязі.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки внутрішні морські води (водний об'єкт) є нерухомим майном державної власності, то земельні ділянки, на яких вони розташовані, також є державною власністю. Враховуючи, що відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Миколаївської міської ради не віднесено розпорядження землями державної власності, у відповідача не було повноважень для ухвалення спірного рішення.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов прокурора м.Миколаєва залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що законодавством передбачено два різні об'єкти цивільних правовідносин: водні об'єкти та землі водного об'єкту. Судом залишено поза увагою норми ст.85 Водного кодексу України, відповідно до якої порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Також, апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом не надано правової оцінки підставам для подання прокурором м.Миколаєва позову в інтересах держави, так як позивачем не надано доказів порушення спірним рішенням міської ради прав чи інтересів держави.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 42 рішення Миколаївської міської ради №28/28 від 16.05.2013р. «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам та внесення змін до рішень міської ради по Корабельному району м.Миколаєва» ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 298727 кв.м., у тому числі: ділянка №2 орієнтовною площею 193948 кв.м., ділянка №3 орієнтовною площею 66086 кв.м., ділянка №4 орієнтовною площею 38693 кв.м., в оренду за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул.Айвазовського, 23.
18.03.2015р. Миколаївською міською радою прийнято рішення №46/47 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному району м.Миколаєва», яким:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (кадастровий номер - 4810136600:07:001:0057) загальною площею 260 034 кв.м., із земель комунальної власності, у тому числі 260034 кв.м. - внутрішні води (під лиманами), зарахувавши її до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (за цільовим призначенням - до земель транспорту, а саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м.Миколаєві (п.12);
- передано ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» в оренду строком на 1 рік земельну ділянку загальною площею 260 034 кв.м. для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м.Миколаєві (п.12.1).
З наявного в матеріалах справи викопіювання з чергового кадастрового плану вбачається та сторонами у справі не заперечується, що передана в оренду ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» земельна ділянка площею 260 034 кв.м. є дном Бузького лиману.
Згідно відповіді Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 08.04.2015р. (07/678), наданої на запит прокурора м.Миколаєва від 07.04.2015р. (№(15-01)2483вих-15), вбачається, що Бузький лиман є внутрішніми морськими водами України та належить до водних об'єктів загальнодержавного значення.
Задовольняючи позов прокурора м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування пунктів 12, 12.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015р. суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що приймаючи вказане рішення відповідач фактично розпорядився внутрішніми морськими водами держави, що належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України відповідно до ст.14 Водного кодексу України.
Апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що спірним рішенням не вирішено питання щодо надання у користування водних об'єктів, а виключно, в порядку та на підставах, встановлених Земельним кодексом України, реалізуються повноваження Миколаївської міської ради щодо розпорядження землями.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера». При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
До земель водного фонду, згідно зі статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України, належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.
Відповідно до ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
Положення вказаних норм підтверджують взаємопов'язаність права власності на дно водного об'єкту (земельну ділянку) із правом власності на сам об'єкт.
Згідно зі статтею 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, в тому числі, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.
Компетенція міських рад у галузі регулювання водних ресурсів визначена статтею 10 Водного кодексу України, відповідно до якої ради не наділені будь-якими повноваженнями щодо передачі у користування водних об'єктів, тим більше загальнодержавного значення.
Таким чином, апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, яка являється дном Бузького лиману, Миколаївська міська рада фактично розпорядилася і водними об'єктами на цій ділянці, що належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Частиною 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди;проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р., визначено, що межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Враховуючи, що Проектом землеустрою передбачено відведення в оренду частини дна водної акваторії Бузького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості), які збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, тому апеляційний суд доходить висновку, що надана в оренду товариству територія не може бути об'єктом земельних правовідносин.
В апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, посилається на відсутність у прокурора м.Миколаєва підстав для подання позову в інтересах держави; зокрема, ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» зазначає, що в порушення вимог ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» позивачем не надано доказів порушення прав чи інтересів держави.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 60 КАС України.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Відповідно до ч.2 ст.60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до преамбули Водного кодексу України, ст.ст. 324, 373 Цивільного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи позивача, що прийняття відповідачем спірного рішення порушує виключне право власності держави на розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Судова колегія вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2015р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Кравець О.О.
Вербицька Н.В.