30 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2833/13-а
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
за участю секретаря - Жукової Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Автоюг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В червні 2013 року приватне підприємство «Автоюг» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0001222202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 191 357,39 грн., №0001212202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 155 509,29 грн. та №0001242250 про застосування штрафних санкцій в сумі 2406 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки.
Позов обґрунтовувало тим, що визначення підприємству до сплати грошових зобов'язань із задекларованих сум, що випливали з договору оренди нерухомого майна, укладеного з ТОВ «Еврика», є неправомірним, оскільки орендовані у вказаного контрагента нежитлові приміщення загальною площею 528,1 кв.м. використовувались ПП «Автоюг» для виставочної площадки для автомобілів, що узгоджується з господарською діяльністю підприємства. Позивач вважає помилковим висновок податкового органу про заниження ПП «Автоюг» валових доходів у 2012 році через не включення до їх складу сум кредиторської заборгованості, по яких минув строк позовної давності, посилаючись на те, що на момент проведення перевірки строки зберігання первинних документів за 2009 рік минули, а тому накладні, по яких виникла кредиторська заборгованість, у ДПІ були відсутні, що унеможливлює встановити дату, з якої розпочав перебіг строку позовної давності. Невизнання права у ПП «Автоюг» на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ПП ВКФ «Універсал-Центр» позивач вважає незаконним, оскільки висновки відповідача базуються на відомостях акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента, який не являється актом перевірки і зазначені в ньому обставини є лише припущеннями податкового органу. Також, позивач посилається на незаконність застосування штрафних санкцій в сумі 2406 грн. та вважає, що підприємством належним чином 14.04.2011р. оприбутковано готівкові кошти в сумі 481,20 грн.
За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 27 вересня 2013 року ухвалено постанову про задоволення позову ПП «Автоюг».
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 12.06.2013р. №0001222202, №0001212202 та №0001242250.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції визнав правомірним формування ПП «Автоюг» валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Еврика» за договором оренди нерухомого майна та за договором поставки будматеріалів, з ПП ВКФ «Універсал-Центр» за договором купівлі-продажу вугілля, а також визнав безпідставним збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік на 29 169 грн., зазначивши, що строк позовної давності по кредиторській заборгованості закінчується 01.01.2013р., тоді як перший квартал 2013 року у перевіряємий відповідачем період не входив. Крім цього, суд погодився з доводами позивача про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій в сумі 2406 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки, зазначивши, що роздрукування фіскального чеку при проведенні розрахункової операції вже можна вважати оприбуткуванням готівки, так як Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено відповідальності за нездійснення або несвоєчасне здійснення запису до КОРО в разі наявності в ній роздрукованого Z-звіту.
В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову ПП «Автоюг» в задоволенні поданого ним позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що в актах здачі-приймання робіт та податкових накладних, наданих позивачем в підтвердження виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2008р., укладеного з ТОВ «Еврика», не вказано механізму формування вартості орендної плати, яка коливається від 5000 грн. з ПДВ в березні 2010 року до 35000 грн. з ПДВ в березні 2011 року, тоді як загальна площа орендованого нежитлового приміщення не змінилася, про що свідчить відсутність додаткових угод до договору. Також, апелянт зазначає, що власником земельної ділянки по вул. Кірова, 157, на якій розташовані орендовані приміщення, є ПП «Автоюг»; власник об'єкту оренди ТОВ «Еврика» є засновником ПП «Автоюг».
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про оприбуткування ПП «Автоюг» 14.04.2011р. готівкових коштів в сумі 481,20 грн., зазначивши, що для підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки при продажу товарів (послуг) із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є не лише реєстрація таких коштів через РРО, а й відображення готівки в Книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №461 від 24.04.2013р. та №518 від 15.05.2013р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, у період з 24.04.2013р. по 21.05.2013р. державними податковими ревізорами-інспекторами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Автоюг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №1177/22-200/19301023 від 28 травня 2013 року.
У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:
- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.38 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 136 770,20 грн.;
- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 160 546,78 грн.;
- п.2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виразилось у неповному оприбуткуванні готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків на суму 481,20 грн.
12 червня 2013 року, на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення:
- №0001222202, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 191357,39 грн. (в т.ч. за основним платежем - 156380,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34977,28 грн.);
- №0001212202, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 155509,29 грн. (в т.ч. за основним платежем - 131561,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23947,42 грн.);
- №0001242250, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки на суму 2406 грн.
Надаючи правову оцінку висновкам Миколаївського окружного адміністративного суду про неправомірність вказаних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування колегія суддів виходить з наступного.
Податковими повідомленнями-рішеннями №0001222202 та №0001212202 від 12.06.2013р., серед іншого, збільшено ПП «Автоюг» грошові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104318 грн. та податку на додану вартість в сумі 87891,66 грн. за 2010 - 2012 роки, у зв'язку з висновками перевіряючих про неправомірність формування позивачем валових витрат з вартості придбаних послуг в ТОВ «Еврика» з оренди нежитлового приміщення, та податкового кредиту з нарахованого на цю вартість орендодавцем ПДВ.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2008р. №5 ТОВ «Еврика» (Орендодавець) надає у тимчасове володіння та користування ПП «Автоюг» (Оренда) нежитлові приміщення загальною площею 528,1 кв.м. по вул.Кірова, 157 в м.Миколаєві. Орендодавець є власником об'єкта оренди на підставі договору купівлі-продажу об'єкта від 16.08.2005р.
За умовами вказаного договору Орендар зобов'язується використовувати Об'єкт оренди під виставочну площадку для автомобілів (п.1.3 Договору); розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди встановлюється щомісячно та узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору (п.5.1 Договору); крім орендної плати Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати витрати, пов'язані з використанням комунальних послуг, з використанням телефонного зв'язку (п.5.3 Договору).
Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2009р. №8 до Договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.01.2008р. розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди встановлюється Орендодавцем згідно виставлених рахунків-фактур. Вказана додаткова угода набирає чинності з 01.01.2010р.
В підтвердження виконання умов вказаного договору ПП «Автоюг» надано до перевірки акти здачі-прийняття робіт від 29.01.2010р. №ОУ-0000014, від 27.02.2010р. №ОУ-0000037, від 31.03.2010р. №ОУ-0000061, від 30.04.2010р. №ОУ-0000079, від 31.05.2010р. №ОУ-0000106, від 30.06.2010р. №ОУ-0000133, від 31.07.2010р. №ОУ-0000155, від 31.08.2010р. №ОУ-0000185, від 30.09.2010р. №ОУ-0000214, від 30.10.2010р. №ОУ-0000243, від 30.11.2010р. №ОУ-0000274, від 31.12.2010р. №ОУ-0000287, від 31.01.2011р. №ОУ-0000023, від 28.02.2011р. №ОУ-0000035, від 31.03.2011р. №ОУ-0000050; податкові накладні від 29.01.2010р. №17, від 27.02.2010р. №58, від 31.03.2010р. №94, від 30.04.2010р. №117, від 31.05.2010р. №159, від 30.06.2010р. №193, від 31.07.2010р. №227, від 31.08.2010р. №277, від 30.09.2010р. №324, від 30.11.2010р. №399, від 31.12.2010р. №442, від 31.01.2011р. №30, від 28.02.2011р. №54, від 31.03.2011р. №85.
Згідно вказаних первинних документів вартість орендної плати за місяць різна, зокрема: орендна плата за січень - лютий 2010 року складає по 8 333,33 грн. за місяць, за березень-квітень 2010 року - по 4166,67 грн. за місяць, за травень-липень 2010 року - по 16 666, 67 грн. за місяць, за серпень 2010 року - 4166,67 грн., за вересень 2010 року - 12500 грн., за жовтень-листопад 2010 року - по 8333,33 грн. за місяць, за грудень 2010 року з перерахунком за 2010 рік - 97 000 грн., за січень-лютий 2011 року - по 8333,33 грн. за місяць, за березень 2011 року - 29166,67 грн.
За висновками податкового органу, з наданих ПП «Автоюг» до перевірки актів здачі-приймання робіт та податкових накладних неможливо встановити механізм формування вартості орендної плати, її складові, з огляду на те, що загальна площа орендованих нежитлових приміщень не змінилася, про що свідчить відсутність додаткових угод до Договору оренди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких посилань податкового органу, оскільки, як зазначалось вище, за умовами Договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.01.2008р. розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди встановлюється Орендодавцем згідно виставлених рахунків-фактур.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до приписів ст.627, ст.632, ст.759, ст.761, ст.762 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діалогового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В матеріалах справи відсутні відомості про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.01.2008р. або таким, що порушує публічний порядок.
Більше того, в матеріалах справи міститься Довідка ДПІ у м.Сімферополь АРК ДПС від 07 червня 2013 року №186/22.7 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Еврика» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Автоюг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.», у висновках якої зазначено, що звіркою ТОВ «Еврика» документально підтверджено реальність господарських відносин з ПП «Автоюг», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також зазначено, що звіркою ТОВ «Еврика» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Автоюг».
При проведенні звірки податковим органом досліджувалися, серед іншого, господарські операції ТОВ «Еврика» з ПП «Автоюг» за Договором оренди нежитлового приміщення №5 від 03.01.2008р. та порушень щодо здійснення вказаних господарських операцій та відображення їх в податковому обліку не встановлено.
А відтак, колегія суддів знаходить безпідставним визнання ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва первинних бухгалтерських документів (актів) та податкових накладних, такими, що складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.
Ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі податковий орган не визначив, в чому полягає недійсність актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних, оформлених за наслідками Договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.01.2008р. та в чому полягає порушення ПП «Автоюг» ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні».
Доводи апелянта про те, що власником земельної ділянки за адресою, на якій знаходиться Об'єкт оренди, є ПП «Автоюг», а також, що засновником ПП «Автоюг» та власником його корпоративних прав є ТОВ «Еврика» не є підставою для невизнання господарських операцій щодо оренди нерухомого майна та визнання незаконним відображення таких операцій позивачем в податковому обліку.
Варто зазначити, що орендоване у ТОВ «Еврика» нерухоме майно використовувалося ПП «Автоюг» у власній господарській діяльності як виставочна площадка для автомобілів, що узгоджується з основним видом діяльності позивача, який займався торгівлею автомобілями.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про дотримання ПП «Автоюг» вимог п.5.1, п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.198.1, п.1982, п.198.3 ст.198 ПК України при формуванні валових витрат з вартості придбаних послуг з оренди нежитлового приміщення, та податкового кредиту з нарахованого на цю вартість орендодавцем ПДВ. Доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва висновків Миколаївського окружного адміністративного суду в цій частині не спростовують.
В акті перевірки №1177/22-200/19301023 від 28 травня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва дійшла висновку про безпідставність включення ПП «Автоюг» до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3655 грн. та завищення підприємством валових витрат на суму 13133,34 грн. внаслідок проведення позивачем фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ПП ВКФ «Універсал-Центр», які мають нереальний характер.
Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що від ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС листом від 17.01.2013р. отримано акт від 11.01.2013р. №13/22-200/32884421 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Універсал-Центр» з питань взаємовідносин з контрагентами покупцями та постачальниками за грудень 2009 року, квітень 2010 року, лютий-березень 2011 року, березень, травень 2012 року», яким встановлено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, у ПП ВКФ «Універсал-Центр» відсутні необхідні умови для досягнення економічної вигоди у вигляді прибутку та зазначено, що у зв'язку з ненаданням ПП ВКФ «Універсал-Центр» до звірки документів фінансово-господарської діяльності підприємства, немає можливості провести перевірку та вивчити первинні документи, зробити висновок про фактичне здійснення операцій з контрагентами.
У зв'язку з цим, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва дійшла висновку, що господарські операції ПП «Автоюг» з ПП ВКФ «Універсал-Центр» мають нереальний характер та є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними.
Колегія суддів знаходить безпідставними такі висновки відповідача, оскільки нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності чи певними недоліками при складанні первинних документів.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів апеляційний суд доходить висновку, що реальність угоди позивача з ПП ВКФ «Універсал-Центр», її платність, товарність та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, підтверджено матеріалами справи, зокрема: договорами купівлі-продажу №15 від 30.03.2011р. та №51 від 13.10.2011р., за якими позивач здійснював придбання вугілля у ПП ВКФ «Універсал-Центр» з метою забезпечення роботи котельної, яку орендує у ТОВ «Еврика» разом з іншими нежитловими приміщеннями на підставі Договору оренди №5 від 03.01.2008р., а також первинними документи, що складалися на наслідками виконання вказаних договорів: податковими накладними, видатковими накладними, актами списання, товарно-транспортними накладними.
Апеляційний суд доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Автоюг» та ПП ВКФ «Універсал-Центр».
Апеляційний суд встановив, що позивачем доведено дотримання ним всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ПП ВКФ «Універсал-Центр», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Посилання податкового органу на акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Універсал-Центр» не може вважатися безумовною підставою для визнання відображених позивачем у податковій звітності господарських операцій такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, адже отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.
Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби.
Апеляційний суд вважає, що ПП «Автоюг» виконано всі зобов'язання за договором з ПП ВКФ «Універсал-Центр»: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.
А відтак, висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Універсал-Центр» є правильним. В апеляційній скарзі апелянт не зазначає про незаконність таких висновків Миколаївського окружного адміністративного суду.
Також, в акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем занижено валові доходи на суму 138900 грн., у зв'язку з не включенням до складу доходів в 2012 році сум кредиторської заборгованості, яка рахувалась за підприємством станом на 01.01.2010р. та по якій минув строк позовної давності. Зазначене стало підставою для збільшення ПП «Автоюг» грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік на 29169 грн.
Як вбачається з акту перевірки дані щодо наявності кредиторської заборгованості отримано ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва за аналізом бухгалтерського рахунку №6314 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками запчастин», відповідно до якого значилось кредитове сальдо в розмірі 138900 грн. внаслідок отримання запчастин у 2009 році.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, на момент перевірки строки зберігання первинних документів за 2009 рік минули, а тому накладні за 2009 рік, по яких виникла у ПП «Автоюг» кредиторська заборгованість, були відсутні у підприємства.
За відсутності первинних документів неможливо встановити дату, з якої почав перебіг строк позовної давності; єдиним підтвердженням дати, з якої почав свій перебіг строк позовної давності це дата на бухгалтерському рахунку №6314 станом на 01.01.2010р., а тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку строк позовної давності закінчується 01.01.2013р., тоді як перший квартал 2013 року у перевіряємий відповідачем період не входив.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що нарахування ПП «Автоюг» податку на прибуток в сумі 29169 грн. не підтверджено документально. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність збільшення податковим органом грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 69000,12 грн. за звітні періоди червень та липень 2010 року, у зв'язку з відсутністю економічної ефекту від придбання ПП «Автоюг» будматеріалів у ТОВ «Еврика» у червні-липні 2010 року на загальну суму 414000,70 грн.
Суд першої інстанції встановив, а апелянтом не спростовано, що придбання будівельних матеріалів було здійснено у зв'язку з планом розвитку підприємства і організації додаткових робочих місць, так як згідно з встановленими вимогами Дистриб'ютора ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ» ПП «Автоюг» було заплановано будівництво нового автосалону з продажу автомобілів та СТО, однак, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, терміни початку будівництва та доставка будматеріалів відклались.
На момент проведення перевірки більша частина будматеріалів реалізована, однак у зв'язку з тим, що перевірка проводилась за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., то ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва не було враховано первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують використання придбаних у червні - липні 2010 року будматеріалів, зокрема: видаткових накладних №РН-18 від 07.05.2013р. на суму 981144 грн. та №РН-22 від 20.05.2013р. на суму 306750,30 грн.
Колегія суддів вважає, що податковий кредит з ПДВ за звітні періоди червень - липень 2010 року сформовано позивачем правомірно, оскільки підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом про незаконність податкових повідомлень-рішень №0001222202 та №0001212202 від 12.06.2013р. та, у зв'язку з цим, наявність підстав для їх скасування. Доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування податковим повідомленням-рішенням №0001242250 від 12.06.2013р. до ПП «Автоюг» штрафних санкцій в сумі 2406 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Перевіркою ведення касових операцій за період 01.01.2010р. - 31.12.2012р. встановлено, що в порушення п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004р., ПП «Автоюг» неповно оприбуткувало готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО типу Слог-Мікро.01, заводський номер БВ 00003188, фіскальний №1402002281. Згідно фіскального звітного чеку №944 від 15.04.2011р. готівкові кошти в сумі 481,20 грн. не оприбутковані в КОРО №1402002281р/2/4248.
В постанові від 27.09.2013р. Миколаївський окружний адміністративний суд, з посиланням на ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дійшов висновку, що роздрукування фіскального чеку при проведенні розрахункової операції вже можна вважати оприбуткуванням готівки.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
З вказаного слідує, що оприбуткування готівки включає сукупність законодавчо встановлених дій, зокрема, для підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки при продажу товарів (послуг) із застосуванням РРО - реєстрацію таких коштів через РРО та відображення цієї готівки у книзі обліку розрахункових операцій. А відтак, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95 передбачена відповідальність за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
А відтак, застосування до ПП «Автоюг» штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки на суму 2406 грн. (481,20 грн. Ч 5) апеляційний суд знаходить правомірним, а тому, як наслідок, не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0001242250 від 12.06.2013р.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції порушено норми матеріального права при здійсненні висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0001242250 від 12.06.2013р., тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог ПП «Автоюг».
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов приватного підприємства «Автоюг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12 червня 2013 року №0001222202 та №0001212202.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Судді: Романішин В.Л.
Єщенко О.В.