22 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 2-а-4732/11
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Непорада М.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-
ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила стягнути з управління Пенсійного фонду Київського району м. Одеси щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, провести виплату цього підвищення з 01 лютого 2011 року по 27 липня 2011 року в розмірі 1 070 грн. і забезпечити виплати у 2011 році.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем не виплачуються належні суми пенсії за цей період.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 за період з 01.02.2011 року по 27.01.2011 року залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами за цей період.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов'язав управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, за період з 27 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно із ст. 6 вказаного Закону, в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вказаної норми Закону, в редакції від 28.12.2008 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 06-рп/2007 зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися, дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2009-2010 роки не призупинялась.
19 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» відповідно до якого у 2011 році норми та положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Судом першої інстанції вірно враховано, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року набрав чинності з моменту його опублікування, тобто з 19.06.2011 року, Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 - з 23 липня 2011 року.
Вказані норми у встановленому законом порядку неконституційними не визнавалась.
Таким чином, до 23.07.2011 року були відсутні обмеження щодо виконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком до вказаного строку.
Крім того, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у цій справі, судом першої інстанції вірно застосовано норми ст.ст. 2, 11 КАС України щодо належного обрання способу захисту порушених прав позивача, зобов'язавши Управління провести перерахунок та виплату спірних сум, відмовивши у задоволенні позову щодо стягнення сум пенсії та у зобов'язанні Управління проводити нарахування на майбутнє.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком чинним законодавством не визначено.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для проведення перерахунку та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час вирішення спору суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, тому ухвалене у справі рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
В.Л. Романішин