29 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/7202/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за позовом Виробничо-комерційної фірми «Марс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Виробничо-комерційна фірма «Марс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.11.2014 року №0001032203 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 693 114 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 173 279 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності. Господарські операції з ТОВ «АВЕСБУД» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, складеними в результаті виконання будівельних робіт. Разом з цим, під час перевірки контролюючим органом не здійснено належного аналізу господарських операцій на підставі первинних документів та безпідставно прийнято до уваги лише висновки акту перевірки вказаного контрагента про можливі порушення норм податкового законодавства. Зазначені обставини, на думку позивача, беззаперечно свідчать про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.11.2014 року №0001032203.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.10.2014 року по 28.10.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Виробничо-комерційної фірми «Марс» (Мале підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «АВЕСБУД» за період грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 04.11.2014 року №6195/15-53-22-3/13880445.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ВКФ «Марс» у формі ТОВ п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 693 113,22 грн.
На підставі виявлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 року №0001032203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 693 114 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 173 279 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про завищення позивачем сум податкового кредиту за вказаний період став акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.04.2014 року №1894/15-53-22-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АВЕСБУД» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року», яким встановлено відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, відсутність у підприємства основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з чим, за висновком ДПІ, правочини, укладені між позивачем та ТОВ «АВЕСБУД», здійснені без мети реального настання правових наслідків, ці операції спрямовані на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, отже є безтоварними, тому включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за цими операціями є безпідставним.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивача за операціями з ТОВ «АВЕСБУД» підтверджується первинними документами, з яких вбачається фактичне здійснення господарських операцій та їх подальше використання у власній господарській діяльності, висновки акту перевірки про нереальність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями є неправомірним та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг/робіт та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні робіт, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного виконання цих робіт, що підтверджується первинними документами, та їх використання в господарській діяльності.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «АВЕСБУД» укладено договори від 21.06.2013 року №М-10.13, від 23.07.2013 року №М-12.13, №М-13.13, №М-14.13, від 14.08.2013 року №М-15.13, №М-16.13, від 15.08.2013 року №М-18.13, від 20.09.2013 року №М-19.13, №М-20.13, від 21.10.2013 року №М-21.13, від 23.10.2013 року №М-22.13, №М-23.13, від 25.10.2013 року №М-23.13, від 29.10.2013 року №М-24.1.13, №М-24.13, від 09.12.2013 року №М-25.13, за якими ВКФ «Марс» у формі ТОВ доручив, а ТОВ «АВЕСБУД» зобов'язався виконати: роботи з монтажу кабельних розводок систем житлового комплексу «П'ята Жемчужина», розташованого за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с.Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10; підсобні та кабельні роботи, монтаж трубопроводів в багатоповерховому житловому комплексі з приміщеннями загального призначення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60 («Сьома Жемчужина», «Восьма Жемчужина», «Дев'ята Жемчужина»); роботи із захисту металевих конструкцій (несущі елементи стін за осями « 1», « 6», « 7», «А», «Ж») складу №3 логістичного центру, розташованого на території Нерубайської сільської ради, Біляївського району, Одеської області (за межами населеного пункту); роботи з монтажу трубопроводів, кабельних сіток в торговому центрі «Сіті Центр» (2-га черга), розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 2; роботи з монтажу трубопроводів, кабельних сіток у торговому центрі «Таврія-В», котрий знаходиться в приміщені ТЦ «Сіті Центр «Котовський», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Затонського на розі Кримського бульвару; роботи з монтажу насосної станції складів №1, №2, №3, СТО, мийки та приміщень зберігання вторинної сировини в логістичному центрі, розташованого на масиві №2 (ділянки 11,12,13) на території Нерубайської сільської ради, Біляївського району, Одеської області (за межами населеного пункту); роботи з монтажу захисту від блискавки, з монтажу кабельних сіток трьох секційного будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загального призначення і підземним паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10; роботи з монтажу зовнішніх шляхів, та кабельних шляхів на території комплексу з переміщенні зжижених вуглеводневих газів «ХІМ-ОЙЛ-ТРАНЗИТ-ЮКРЕЙН», розташованого за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Чорноморська дорога, 5 (1-ша черга будівництва); роботи з монтажу трубопроводу, та захисту від блискавки в складі №2 логістичного центру, розташованого на масиві №2 (ділянки 11,12,13) на території Нерубайської сільської ради, Біляївського району, Одеської області (за межами населеного пункту).
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав податкові накладні, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, виписки по особовому рахунку про оплату робіт та акти про передачу матеріалів для виконання будівельних робіт.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими документами можливо встановити виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, фактичне постачання робіт, їх обсяг та вид, ідентифікувати ці роботи та фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання робіт, їх оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, оскільки первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновок акту перевірки ТОВ «АВЕСБУД» та вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства.
Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з таким контрагентом, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товару/робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права, зокрема, на податковий кредит.
Також, колегія суддів враховує, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості про його відсутність за місцезнаходженням або припинення реєстрації як юридичної особи у встановленому законом порядку не вносились.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентом позивача та вірно зроблено висновок про неправомірне нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про наявність підставі для скасування рішення контролюючого органу.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
В.Л. Романішин