28 жовтня 2015 р. Справа № СК-876/9239/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Почаївська фабрика «Пластик» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Почаївська фабрика «Пластик» до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про визнання протиправними дій,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Почаївська фабрика «Пластик» (далі - ТзОВ «КП «Почаївська фабрика «Пластик») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області (далі - УПФ України в Кременецькому районі Тернопільської області) про визнання протиправними дій щодо оформлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, донарахування з квітня по жовтень 2013 року на суму 30 795,25 грн. та з листопада 2013 року на суму 36 292,92 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.
Позивач - ТзОВ «КП «Почаївська фабрика «Пластик» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з збільшенням пенсійного віку жінкам УПФ України у Кременецькому районі протиправно пред'являється до відшкодування суми виплачених пільгових пенсій після досягнення ними 55 років, що не відповідає вимогам ст.58 Конституції України та погіршує становище позивача. Крім того, ТзОВ «КП «Почаївська фабрика «Пластик» зазначає, що відповідачем не враховано ту обставину, що пенсіонери працювали не тільки на підприємстві позивача, але і на інших підприємствах, і не з'ясовувалась достовірність розрахунків суми боргу. Також вказує, що є правонаступником Орендного підприємства «Пластик», яким викуповувалося майно без правонаступництва Державного підприємства, а тому немає обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсії працівникам, які працювали на Державному підприємстві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до абз.4 п.1 ст.2 цього закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього ж Закону.
Відповідно до абз.1 п.2 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно із ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до абз.5 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.1 пп.6.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (із змінами) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах, зокрема для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» № 184-VІІ від 04.04.2013 року (який набрав чинності з 28.04.2013 року) в абзаці четвертому пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» слова і цифри «статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» замінено словами і цифрами «статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 28.04.2013 року відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року (чинного з 01.10.2011 року) внесено зміни до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та збільшено пенсійний вік до 60 років.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, серед іншого, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Таким чином, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними для правовідносин, що склались у системі пенсійного забезпечення. Стаття 26 даного Закону визначає умови призначення пенсії за віком. Винятків, які б передбачали зменшення пенсійного віку на підставі інших законодавчих актів, цей закон не містить.
Отже, працівники мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення віку передбаченого законодавством, діючим на час досягнення такого віку, тобто віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктом оподаткування якого є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи наведене, Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який регулює порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що УПФ України в Кременецькому районі Тернопільської області на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» правомірно було донараховано ТзОВ «КП «Почаївська фабрика «Пластик» суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з дня набрання чинності цим Законом.
Посилання апелянта на відсутність правонаступництва ТзОВ «КП «Почаївська фабрика «Пластик» за державним підприємством в процесі викупу організацією орендарів цілісного майнового комплексу державного підприємства та реорганізації орендного підприємства не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року було встановлено факт правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне підприємство «Почаївська фабрика "Пластик" прав та обов'язків державного підприємства. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) дані обставини не потребують доказування у цій справі. Щодо заперечень апелянта на достовірність розрахунків суми боргу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про спростування суми боргу, зазначеної у розрахунках. Апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивачем не надано доказів на обґрунтування апеляційної скарги. Не з'явився представник позивача і в судові засідання суду апеляційної інстанції, щоб надати пояснення про доводи апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне підприємство «Почаївська фабрика «Пластик» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 819/554/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Т.В. Онишкевич
Р.Б. Хобор