20 жовтня 2015 року Справа № 876/3559/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
Суддів Хобор Р.Б., Попко Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року у справі № 301/2558/15-а за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сілецької сільської ради Іршавського району, де третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1, про визнання неправомірними та скасування рішень, -
02 лютого 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сілецької сільської ради Іршавського району, де третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1, про визнання неправомірними та скасування рішень.
Посилаються на те, що відповідно до державних актів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 30.06.2003 року, виданих на підставі рішення 3 сесії 2 скликання Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області 15.11.2002 року їм ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею по 0,12 га для будівництва житлового будинку господарських будівель та споруд, які знаходять в с. Сільце по вул. Молодіжна. Державні акти зареєстровані в книзі записів за № 956 та № 960. Вказані земельні ділянки є суміжними.
Позаду кожної з ділянок був залишок землі яку кожен з власників розчищав та використовував під огород. Має значення що такі дії робилися без відповідних погоджень з Селецькою сільською радою та отримання відповідних рішень про передачу вказаних ділянок у власність чи користування під огород.
Аналогічні ділянки площею біля 0,10 га є позаду їх ділянок, які вони розчистили, привели у придатний для використання під огород стан, та розпочали користування ними.
Сусіднім землекористувачем із ОСОБА_4 є ОСОБА_1, який аналогічно отримав будівельний паспорт на забудову ділянки з площею 0,12 га.
Так, само як і вони ним було розчищено ділянку позаду площею 0,08-0,10 га. яку він без погодження з сільською радою розпочав використовувати під огород.
Однак з самого початку із ОСОБА_1 виникали межові спори, оскільки він постійно захоплював частину ділянки ОСОБА_4 та його огород.
З цього приводу ОСОБА_4 був змушений звертатися до суду. За наслідками розгляду поданого позову Іршавським районним судом Закарпатської області було винесено рішення, який було зобовязано його та його дроужину ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, належну ОСОБА_4 Також, до цього мало місце захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_4 по ширині на 3,8 м. про що свідчить повідомлення виконкому Селецької сільської ради від 11.08.2005 року за № 276.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасувати рішення Селецької сільської ради за № 131 від 19 липня 2011 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою що до посвідчення права власності на земельну ділянку» у частині, що стосується земельної ділянки площею 0,3300 га.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селецької сільської ради за №137 від 19.07.2011 року яким було дореєстровано ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га за адресою с. Сільце вул. Молодіжна для ведення особистого селянського господарства.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селецької сільської ради від 25 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвічують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » у частині, що стосується земельної ділянки площею 0,3300 га.
Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року в апеляційному порядку оскаржив третя особа у справі.
Третя особа та її представник вважає постанову незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки дана справа регулюється положеннями ст..ст. 8,16.21 ЦК України, і як вбачається із змісту адміністративного позову між стронами по справі існує цивільно - правовий спір. Який виник із земельних правовідносин, а тому відповідно до ст.. 15 ЦПК України даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Селецької сільської ради за № 131 від 19 липня 2011 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою що до посвідчення права власності на земельну ділянку» у частині, що стосується земельної ділянки площею 0,3300 га та рішення Селецької сільської ради за №137 від 19.07.2011 року яким було дореєстровано ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га за адресою с. Сільце вул. Молодіжна для ведення особистого селянського господарства, а також рішення Селецької сільської ради від 25 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвічують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » у частині, що стосується земельної ділянки площею 0,3300 га. прийняті з порушенням чинного на той час законодавства, яке регулювало земельні відносини, та порушенням принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, неупереджено, недобросовісно, в зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи, що представником відповідача, Сілецької сільської ради Кузьма В.Ю. визнано у судовому засіданні, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 оскаржуваними рішеннями передано у власність за рахунок земель, відведених під житлове будівництво, у порушення генерального плану населеного пункту без погодження з суміжними користувачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, не оскаржують позивачі та третя сторона, ОСОБА_1 та його представник.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо доводів апелянтів про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України було надано офіційне тлумачення зазначених норм.
В п. 1 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив: положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першоїстатті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Про це ж вказано і в п. 2 резолютивної частини зазначеного рішення.
Тому доводи апелянтів про те, що спір стосується права власності на земельні ділянки, тобто цивільного права, в зв'язку з чим даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги представника третьої особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року у справі № 301/2558/15-а за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сілецької сільської ради Іршавського району, де третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1, про визнання неправомірними та скасування рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Р.П. Сеник
Судді Р.Б. Хобор
Я.С. Попко