20 жовтня 2015 року Справа № 135475/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» про зобов'язання виконати вимогу, -
Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулась до суду з позовом до ДП «Ратнівське лісомисливське господарство», яким просила зобов'язати відповідача виконати п. п. 7, 11 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Ратнівському районі Волинської області від 15.12.2011 року за №380-14/523 про усунення виявлених ревізією порушень фінансово-господарської діяльності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що отримавши вимогу про усунення порушень, відповідач у випадку незгоди з її змістом вправі був її оскаржити. Проте, як видно з матеріалів справи, що й не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, відповідач її не оскаржив ні за визначеною законодавством процедурою, ні шляхом звернення до суду з позовом про визнання дій контролюючого органу неправомірними та скасування вимоги або її частини, що свідчить про згоду відповідача з пред'явленою вимогою відносно нього, яка на час розгляду справи в суді набрала законної сили і була обов'язковою для виконання. На момент розгляду справи відповідач не надав суду доказів виконання п. п. 7 та 11 законної вимоги позивача від 15.12.2011 року № 380-14/523 чи доказів їх протиправності, а також в установленому законом порядку не оскаржив даної вимоги, отже, вимога не скасована і є чинною. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки ревізії і відповідно вимога є необґрунтованими і не узгоджуються з вимогами законодавства, в зв'язку з чим не підлягають обов'язковому виконанню.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, в період з 05.09.2011 року до 15.11.2011 року посадові особи Контрольно-ревізійного відділу в Ратнівському районі Волинської області провели ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» за 2009-2010 роки та завершений звітний період 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2011 року № 380-14/11.
Як вбачається з вказаного акту (в частині, що є предметом розгляду в даній адміністративній справі), ревізією встановлено порушення: ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» відповідно до договору, укладеного з ТзОВ «О.П.С.», закупило поліграфічну продукцію та державну символіку на загальну суму 44606,00 грн., вартість якої у порівнянні з висновком від 28.09.2011 року № 10350/11-16/10366/11-14 комплексного експертного товарно-хімічного дослідження, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, перевищує ринкову ціну на 22420,27 грн.; в порушення п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, на земельних ділянках лісового фонду, що перебувають у використанні та під охороною ДП «Ратнівське лісомисливське господарство», здійснено незаконну (при відсутності лісорубного квитка) рубку 30 дерев (в Гірниківському лісництві 24 дерева, в Заборотівському лісництві 1 дерево, в Жиричівському лісницві 4 дерева), внаслідок чого загальна сума завданих державі збитків становить 37382,35 грн. (16274,24+20463,80+50,95+593,36).
На підставі акту ревізії та п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (назва та редакція Закону чинні на час виникнення спірних правовідносин) Контрольно-ревізійний відділ в Ратнівському районі Волинської області надіслав ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» вимогу від 15.12.2011 року № 380-14/523 про усунення порушень фінансової дисципліни за наслідками проведеної ревізії, якою зобов'язав відповідача, зокрема: усунути порушення, що призвели до завдання збитків на суму 22420,27 грн. при закупівлі у ТзОВ «О.П.С.» державної символіки та поліграфічної продукції по цінах, які перевищують середньоринкові (п. 7); усунути порушення, виявлені при проведенні суцільних рубок та рубок догляду на предмет самовільних рубок у Гірниківському, Заболотівському та Жиричівському лісництвах, що призвели до завдання збитків на загальну суму 37382,35 грн. (п. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (попередня назва «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні») здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.
Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у судовому порядку стягувати в дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми Положення узгоджуються з положеннями статті 10 зазначеного вище Закону, якою визначено права органу державного фінансового контролю, зокрема, право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7 ст. 10 Закону).
А згідно з пунктами 10, 13 цієї статті органи державного фінансового контролю мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 15 даного Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
На підставі аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При цьому, у разі виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином, на думку колегії суддів, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства у цій частині є обов'язковою до виконання.
А про наявність виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом надіслання вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
В даній адміністративній справі Державна фінансова інспекція у Волинській області пред'явила позовні вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Однак, як зазначено вище, оскільки збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за позовом про зобов'язання вчинити певні дії, а саме виконати окремі положення вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії.
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14, від 13.05.2014 року у справі № 21-89а14 та від 20.05.2014 року у справі № 21-93а14, а відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є помилковим і необґрунтованим.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а-1675/12/0370 за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» про зобов'язання виконати вимогу - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
Постанова складена в повному обсязі 26.10.2015 року