"21" жовтня 2015 р. справа № 804/1688/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю представника позивача Панишко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "Ноябрь-95"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 р. у справі №804/1688/15
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "Ноябрь-95"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
встановив:
У січні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 918,84 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16 319,86 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що у 2012 році відповідачем не виконані вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому адміністративно-господарські у розмірі 50 918,84 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16 319,86 грн. нараховані позивачем правомірно.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач, зокрема, зазначив, що судом не досліджено лист Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська № 01-226 від 31.01.2015 року. Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" є різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому для обчислення строку їх стягнення суми правильно керувалися нормами статті 250 ГК України. З 01.01.2006р. до спірних правовідносин слід застосовувати строки звернення до суду, визначені ст.99 КАС України з
урахуванням положень статті 103 цього Кодексу. На думку відповідача, адміністративно-господарські санкцій застосовано поза межами строку, встановленого ст.250 ГК України, тому є неправомірними.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язаний самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача форми № 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників 138 осіб складала, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати та працювали на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 6 осіб.
Проте, відповідно до акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 04-01-06/300 від 14.07.2014 року, територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області встановлено, що у 2012 році в ТОВ "Центр упровадження високих технологій "Ноябрь-95" середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності становила 2 особи.
Таким чином, за 4 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не занятих інвалідами, відповідач до 15.04.2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 918,84 грн.
У зв'язку з тим, що зазначена сума відповідачем не сплачена, позивачем нараховано пеню у сумі 16 319,86 грн., яка підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
За висновком суду першої інстанції, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки:
- відповідач у 2012 році порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу робочих місць інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку;
- за змістом ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 ГК України;
- стягнення адміністративно-господарських санкцій здійснюється в судовому порядку в межах строків звернення, встановлених статтею 99 КАС України;
- позивачем не було порушено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.
За п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Пунктом 11, 12 Положення місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Державна служба зайнятості: веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гаранти, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З наведеного вбачається, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 p., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 p., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача форми № 10-ПІ за 2012 рік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати та працювали на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 6 осіб.
Відповідно до акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №04-01-06/300 від 14.07.2014 року, територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області встановлено, що у 2012 році у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності становила 2 особи.
Отже, при середньообліковій чисельності штатних працівників у 2012 році 138 осіб, відповідач мав середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до висновків МСЕК встановлена група інвалідності, 2 особи при нормативі 6 осіб.
Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць інвалідів в кількості 4 одиниці, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідачем по справі не заперечується, що у 2012 році на підприємстві не було працевлаштовано 4 інваліда.
Згідно листа Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська №01-226 від 31.01.2015 року відповідач у 2012 році надавав звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з вакансіями для інвалідів у жовтні 2012 року - 7 робочих місць, листопад 2012 року - 7 робочих місць, грудень 2012 року - 7 робочих місць.
Доказів того, то підприємством щомісячно упродовж січня-вересня 2012 року до центру зайнятості направлялися звіти про наявність вакансій в матеріалах справи відсутні та суду відповідачем не надано.
З наведеного вбачається, що відповідачем було внесено до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача форми № 10-ПІ за 2012 рік недостовірні дані та не були прийняті всі належні заходи щодо працевлаштування інвалідів.
Отже, відповідач не довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин.
Адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць інвалідів в сумі 50918,84 грн. відповідач в добровільному порядку не сплатив.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно розрахунку відповідача, розмір пені за прострочення сплати адміністративно-господарський санкцій з 16.04.2013 року по 16.01.2015 року складає 16319,86 грн.
Відповідно до ч. 4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже, доводи відповідача, що позивачем було пропущено встановлений ст.250 ГК України строк накладення адміністративно-господарські санкцій є безпідставними.
Щодо строків звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що копію витягу з вказаного акту перевірки Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримало лише 14.01.2015 року, що підтверджується копією супровідного листа, який міститься у матеріалах справи.
Отже, про порушення відповідачем нормативу робочих місць інвалідів за 2012 рік позивач дізнався 14.01.2015 року. Позов про стягнення адміністративно-господарські санкцій та пені подано позивачем 22.01.2015 року, тобто в межа строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.
З урахуванням викладеного, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій "Ноябрь-95" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 р. у справі №804/1688/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко