29 вересня 2015 року 810/1085/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представників позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво"
до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2014 №0013621700, від 20.10.2014 №0004562200 та від 20.10.2014 №0004592202.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних визначено валові витрати по господарським операціям із ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс". Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій із вказаними товариствами.
Крім цього, позивач не погоджується із висновком податкового органу про завищення витрат по списанню палива по орендованих машинах у зв'язку з відсутністю нотаріально-посвідчених договорів, що призвело також до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Позивач стверджує, що витрати підприємства на паливо для орендованих авто підтверджені договірними відносинами, подорожніми листами службового автомобіля. При цьому, до таких витрат відносились лише обсяги списаного палива в межах встановлених норм.
Також, позивач не погоджується із висновком податкового органу, що товариство повинно було віднести витрати, які пов'язані із виготовленням проектно-кошторисної документації, до капітальних інвестицій, оскільки вважає такі витрати поточними у зв'язку з тим, що підприємство не створювало будь-якого об'єкту будівництва та не здійснювало придбання основних засобів.
Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни позивачем зазначено, що підприємством не було перевищено встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства, оскільки видаткові касові ордери містять всі необхідні реквізити та складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Представники позивача у судових засіданнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях, просили суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки. При цьому, стверджував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" зареєстроване як юридична особа Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 23.09.2002, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 23.09.2002 за №293.
Як вбачається з наявних матеріалів справи документів, в період з 02.09.2014 по 29.09.2014 посадовими особами Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області згідно з п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу від 22.08.2014 №651 проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Пантек-Виробництво" (код за ЄДРПОУ 32167106) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2014.
ОСОБА_1 результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 06.10.2014 №597/22-011/32167106 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Пантек-Виробництво" вимог податкового законодавства, а саме:
- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати в загальній сумі 3708742,00 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 454903,00 грн., за 2013 рік на суму 2984093,00 грн., за І квартал 2014 року на суму 269746,00 грн., та встановлено заниження в загальній сумі 3071580,00 грн., в томі числі за 2013 рік в сумі 2801834,00 грн., за І квартал 2014 року в сумі 269746,00 грн., що вплинуло на заниження податку на прибуток в загальній сумі 130159,00 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 95530,00 грн., за 2013 рік в сумі 34629,00 грн.;
- п. 3.5, п. 7.24 Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637;
- п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15593,76 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 20.10.2014 №0004562200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 195238,50 грн., з них за основним платежем - 130159 грн., штрафні санкції - 65079,50 грн.;
- від 17.10.2014 №0013621700, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, на 23390,64 грн., з них за основним платежем - 15593,76 грн., штрафні санкції - 7796,88 грн.;
- від 20.10.2014 №0004592202, згідно з яким до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19785,56 грн.
Вважаючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
З приводу податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій в загальному розмірі 195238,50 грн., судом встановлено наступне.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 ТОВ "Пантек-Виробництво" задекларувало витрати у сумі 120917193,00 грн.
Перевіркою повноти визначення валових витрат за перевіряємий період встановлено завищення на загальну суму 3708742,00 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 454903,00 грн., за 2013 рік на суму 2984093,00 грн., за І квартал 2014 року на суму 269746,00 грн., та встановлено заниження в загальній сумі 3071580,00 грн., в томі числі за 2013 рік в сумі 2801834,00 грн., за І квартал 2014 року в сумі 269746,00 грн.
Так, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Як наслідок, у ході перевірки встановлено порушення позивачем положень статей 134, 138 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування позивачеві податку прибуток по вказаним господарським операціям.
У ході перевірки встановлено, що згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про неможливість проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аларесим ДС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 31.10.2013, ТОВ "Аларесим ДС" за юридичною адресою не знаходиться. Згідно пояснень свідка, директора та засновника ТОВ "Аларесим ДС" - громадянина ОСОБА_1, останній зареєстрував підприємство за винагороду, фактично фінансово-господарської не здійснював, документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, проте надав довіреність на право здійснення підприємницької діяльності від свого імені ОСОБА_2
Відтак, податковим органом встановлено відсутність ТОВ "Аларесим ДС" за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки. З наведених підстав перевіряючі дійшли висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ "Аларесим ДС" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.
Також, у ході перевірки позивача встановлено, що податковим органом від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 року по січень 2013 року, згідно з яким місцезнаходження цього платника податку не встановлено. Підприємство відповідає критеріям "податкова яма", а саме: на підприємстві працює менше десяти осіб, статутний фонд підприємства менше 200 тис. грн., на балансі підприємства лише наявні основні засоби на суму 1,0 тис. грн.., директором, бухгалтером є одна особа, у діяльності підприємства чітко прослідковується безтоварність задекларованих операцій та використання його з метою формування додаткового ланцюга в русі грошових потоків, підприємство не надає документи, на підприємстві заробітна плата не нараховується та не виплачується, можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" за період вересень 2012 року по січень 2013 року.
Крім того, відповідачем під час перевірки позивача використано матеріали допиту директора ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" ОСОБА_3, який пояснив, що він немає ніякого відношення до реєстрації та діяльності ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", ніколи не був засновником та директором вказаного товариства, ніяких довіреностей від свого імені для реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" він не підписував, рахунки в установах банків не відкривав, будь-яких фінансових документів не підписував, договорів не укладав.
З Акту перевірки також вбачається, що податковим органом отримано від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі м. Києва та від оперативного управління Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області матеріали досудового розслідування, в ході якого був допитаний керівник ТОВ "Бівер Груп" ОСОБА_4, який пояснив, що за винагороду зареєстрував на своє ім'я це підприємство. Печатки ТОВ "Бівер Груп" він не замовляв та не виготовляв. Рахунки в банківських установах для цього товариства не відкривав, але можливо підписував якісь документи, які йому надавав ОСОБА_2 Первинні бухгалтерські документи, а саме: накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі від імені ТОВ "Бівер Груп" не складав та не підписував. Угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності не укладав, звітності до податкових органів не складав, не підписував та не подавав.
Таким чином, ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" та ТOB "Бівер Груп" створені та здійснювали фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створювали умови для недоотримання коштів державним бюджетом України.
З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські операції ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим вказані підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції.
З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат.
Однак, суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними, з огляду на наступне.
Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі №810/4224/14 за позовом ТОВ "Пантек-Виробництво" до Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2015 №К/800/6891/15, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 №0002152203.
Вказаною постановою суду встановлено преюдиціальний факт, тобто факт який вважається як доведений і додатковому доказуванню не підлягає, а саме: "Суд встановив, що факт постачання товару ТОВ "Бівер Груп" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" на користь позивача, використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами за спірними правочинами, зокрема договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, подорожніми листами. Отримана продукція позивачем використана у власній господарській діяльності, що підтверджується звітом про випуск продукції за відповідний період, звітом про облік номенклатури за відповідний період та журналом проводок, наказом та нормами витрат. Транспортування придбаного товару здійснювалось власним транспортним засобом позивача, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На підтвердження відвантаження виготовленої продукції замовникам позивача, товариством надано реєстр накладних на відвантаження. Встановлено, що вказані контрагенти на момент укладення та виконання договорів були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні."
Також, постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі №810/2274/14 за позовом ТОВ "Пантек-Виробництво" до Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 №0000272201.
Вказаною постановою суду встановлено преюдиціальний факт, тобто факт який вважається як доведений і додатковому доказуванню не підлягає, а саме: "Суд дійшов висновку, що факт отримання позивачем товарів від ТОВ "Аларесим ДС" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача, отримані товари було використано позивачем у власній господарській діяльності."
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Враховуючи те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт реального виконання умов договорів, укладених між ТОВ "Пантек-Виробництво" та ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат відповідно до первинних документів, які складені на виконання умов викладених вище договірних відносин.
При цьому, суд не приймає до уваги як доказ у справі пояснення директорів ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" щодо непричетності їх до діяльності підприємств, оскільки вказані документи в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.
Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які б набрали законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс".
Отже, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Пантек-Виробництво" щодо формування валових витрат по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
ОСОБА_1 таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.
Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат.
ОСОБА_1 таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Пантек-Виробництво" та ТОВ "Аларесим ДС", ТОВ "Бівер Груп", ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", доведеність обґрунтованості віднесення позивачем сум до валових витрат по вказаним господарським операціям, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачу сум податку прибуток, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаними вище господарськими операціями.
Також, зі змісту Акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 встановлено, що згідно з подорожніми листами службового легкового автомобіля форми ТФ №3 директор підприємства використовував легковий автомобіль марки Subaru, модель Forester. Даний автомобіль на підприємстві не обліковується, а перебуває в оренді згідно Договору оренди автомобіля №17-2011 від 01.01.2011 та Акту прийому-передачі №1 від 01.01.2011.
ОСОБА_1 Договором оренди Орендодавець - гр. ОСОБА_5 та ТОВ "Пантек-Виробництво" - Орендар.
Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що Договір оренди автомобіля від 01.01.2011 нотаріально не посвідчений.
Враховуючи те, що Договір оренди автомобіля не посвідчений нотаріально, податковий орган вважає такий договір недійсний, внаслідок чого позивач втрачає право на включення до складу витрат і податкового кредиту витрати, пов'язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.
Згідно з наданими до перевірки первинних бухгалтерських документів, для заправки автомобіля використовувався бензин марки А-95, який придбавався за готівку ОСОБА_5:
Дт 203 "Паливо" Кт 372.1 "Розрахунки з підзвітними особами" на суму придбаного палива без ПДВ - 420582,93 грн.
Дт 6442 "Недоодержані податкові накладні" Кт 372.1 "Розрахунки з підзвітними особами" на суму придбаного палива без ПДВ (податковим кредитом по даним операціям підприємство не скористалося) - 84136,26 грн.
Дт "Адміністративні витрати" КТ 203"Паливо" на суму списаного палива - 420582,93 грн.
Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 "Паливо" поданої в кількісно-сумовому виразі в розрізі матеріально-відповідальних осіб - за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5 станом на 01.01.2012 відсутні залишки палива як в літрах, так і у вартісному виразі. Станом на 31.12.2012 за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_5 відсутні залишки палива як в літрах, так і у вартісному виразі.
У зв'язку з зазначеними обставинами податковий орган дійшов висновку, що на витрати списано паливо по орендованих автомобілях в повному обсязі без врахування норм витрачання, внаслідок чого позивачем в порушення вимог п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України завищено витрати за 2012 рік в загальній сумі 420582,93 грн.
Однак, суд не погоджується із доводами податкового органу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Згідно з п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Пантек-Виробництво" відносило до складу валових витрат бензин А-95, який придбавався за готівку ОСОБА_5 для автомобілів Subaru Forester та Skoda Octavia A5.
Вказані автомобілі здано в оренду ТОВ "Пантек-Виробництво" згідно договорів оренди автомобіля від 01.01.2011 №17-2011, від 07.02.2012 та від 23.04.2012.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 між ТОВ "Пантек-Виробництво" (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено Договір оренди автомобіля №17-2011, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в оренду позивачу легковий автомобіль марки Subaru, модель Forester, 2006 року випуску, номер шассі JF1SG5LE56G085765, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на правах власності згідно технічного паспорту серії ААС №471572. Термін дії договору з 01.01.2011 по 01.01.2012.
При цьому, Договір оренди автомобіля від 01.01.2011 №17-2011 не посвідчений нотаріально.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "Пантек-Виробництво" про стягнення заборгованості та визнання договорів оренди дійсними.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2012 у справі №2609/15771/12р., зокрема, визнано договір оренди автомобіля №17-2011 від 01.01.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Пантек-Виробництво", дійсним з моменту його укладення.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи серед іншого керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", є нормою конституційного характеру, яка встановлює права та свободи особи, зобов'язання держави щодо їх реалізації. Як норма міжнародного права України Конвенція є ієрархічно вищою за норми національного законодавства. Відповідно при застосуванні Законів України та Конвенції пріоритет має віддаватися останній. Конвенція є нормативно-правовим актом, який може застосовуватися безпосередньо суб'єктами правозастосовчої діяльності без додаткової імплементації її положень у національне законодавство. Вона ставить відповідні вимоги до національних нормативних актів та впливає на практику застосування законодавства. Її застосування ґрунтується на судовій практиці Європейського суду з прав людини, який уточнює зміст конкретних прав та свобод, закріплених у Конвенції, шляхом динамічного тлумачення її норм з метою якнайефективнішого захисту прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).
Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25липня 2002 року (рішення чинне з 06 листопада 2002 року) у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).
Враховуючи вищевикладене, суд не може ставити під сумнів рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2012 у справі №2609/15771/12р., яке набрало законної сили.
Таким чином, обставини, встановлені рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.07.2012 у справі №2609/15771/12р., а саме те, що договір оренди автомобіля №17-2011 від 01.01.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Пантек-Виробництво", є дійсним та таким, що відбувся, - є звільненими від доказування.
Отже, з урахуванням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2012, судом встановлено, що у користуванні позивача з 01.01.2011 знаходився автомобіль Subaru Forester.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.02.2012 між гр. ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ "Пантек-Виробництво" (Орендар) укладено Договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в оренду позивачу легковий автомобіль марки Subaru, модель Forester, 2006 року випуску, номер шассі JF1SG5LE56G085765, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на правах власності згідно технічного паспорту серії ААС №471572. Термін дії договору з 07.02.2012 по 07.02.2015. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
23.04.2012 між гр. ОСОБА_7 (Орендодавець) та ТОВ "Пантек-Виробництво" (Орендар) укладено Договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передала в оренду позивачу легковий автомобіль марки Skoda, модель Octavia A5 1.8 TSI, 2012 року випуску, номер шассі ТМВВК41Z7СВ157251, державний номер НОМЕР_2, який належить їй на правах власності згідно технічного паспорту серії ААС №939298. Термін дії договору з 23.04.2012 по 23.04.2015. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Враховуючи зазначене, на підставі вказаних договорів позивачем відносились до складу валових витрат витрати по бензину А-95.
Так, згідно податкової декларації про прибуток підприємства ТОВ "Пантек-Виробництво" за 2012 рік до складу адміністративних витрат включено суму 1282065 грн. (рядок 06.1 декларації про прибуток за 2012 рік). А всіх адміністративних витрат підприємство позивача понесло в розмірі 2013798 грн., як витікає з аналізу рахунку 92 за 2012 рік.
Як вбачається з поданої розшифровки доходів та витрат, на підставі якої позивач склав податкову декларацію, із загальної суми адміністративних витрат було вираховано наступне:
- 143298 грн. - витрати на сплату податків, які відображені у відповідному рядку 06.4.13 декларації;
- 67745 грн. - витрати на оренду, які відображені у відповідному рядку 06.4.19 декларації;
- 176528 грн. - витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності, які відображені у відповідному рядку 06.4.36 декларації
- 344162 грн. - витрати на паливо, які до складу витрат не потрапили.
Отже, з наведеного слідує, що до складу адміністративних витрат позивачем було включено суму 1282065 грн. з урахуванням всіх наведених коригувань, зокрема, на суму невключених витрат на паливо.
При цьому, досліджуючи питання щодо витрачання палива без встановлених норм витрачання, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що суму 344161,68 грн. позивач не включав до складу витрат для оподаткування, про що свідчать детальні розрахунки декларації про прибуток за 2012 рік, які були подані під час проведення перевірки, однак не були взяті до уваги.
При цьому, податковий орган не надав суду доказів того, що позивачем було списано паливо понад норми.
Разом з тим, зі змісту Акту перевірки вбачається, що податковий орган в таблиці на стор. 24 Акту перевірки зазначив в графі 4 "Списано ПММ по шляховому листу в межах норм витрачання, літрів" всього за 2012 рік - 8213,87 л.
Тобто, з аналізу даних таблиці, яка наведена в Акті перевірки, вбачається, що податковий орган самостійно зазначив, що списані літри палива в межах норми становить 8213,87 л, вартість придбаного ПММ (без ПДВ) - 420582,93 грн.
При цьому, як було встановлено судом, решту суму витрат на придбання палива понад встановлені норми в розмірі 344161,68 грн. позивач не включав до складу витрат для оподаткування
Отже, з наведеного слідує, що доводи відповідача про завищення позивачем витрат за 2012 рік в загальній сумі 420582,93 грн. є безпідставними та такими, що не підтверджуються документально.
Також, зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств стали висновки податкового органу про завищення позивачем витрат на загальну суму 42619,89 грн. у зв'язку з тим, що за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 ТОВ "Пантек-Виробництво" віднесено до складу витрат витрати, які пов'язані з виготовленням проектно-кошторисної документації, а саме:
- за 2012 рік - виконання топографічних робіт, виготовлення документації, виготовлення обґрунтування, проектні роботи, ескізний проект розвитку території при розширенні виробництва;
- за 2013 рік - виконання топографічних робіт, послуги з підготовки та подання матеріалів для отримання висновків від управління Держкомзему, санепідемстанції, управління охорони природного середовища, управління археології та охорони культурної спадщини, управління державної землевпорядної експертизи.
При цьому, податковий орган в Акту перевірки зазначає, що вищезазначені операції позивачу необхідно було відобразити в бухгалтерському обліку на рахунку "Капітальні інвестиції".
Однак, суд не погоджується із такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.
Згідно п.п.14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, вказана норма визначає, що до капітальних інвестицій відносяться господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших основних засобів.
Однак, відповідач не надав суду будь-яких належних доказів того, що ТОВ "Пантек-Виробництво" придбало основні засоби та витрати на виготовлення проектно-кошторисної документації було витрачено у зв'язку з придбанням основних засобів.
Відповідач також не надав суду докази того, що ТОВ "Пантек-Виробництво" було створено об'єкт основних засобів.
ОСОБА_1 таких обставин суд вважає, що відповідачем було протиправно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з віднесенням витрат, які пов'язані з виготовленням проектно-кошторисної документації, до капітальних інвестицій.
Отже, з наведеного слідує, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0004562200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 195238,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0013621700, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, на 23390,64 грн., суд зазначає наступне.
В Акті перевірки податковий орган зазначає, що ТОВ "Пантек-Виробництво" за період з 01.01.2012 по 07.02.2012 відшкодував витрати на заправку автомобіля марки "ОСОБА_8 2.ОХ", який належить керівнику підприємства ОСОБА_5 на правах власності. Даний автомобіль здано в оренду ТОВ "Пантек-виробництво" згідно Договору оренди автомобіля від 07.02.2012. Договір оренди автомобіля нотаріально посвідчений лише з 07.02.2012, проте кошти під звіт виплачувались починаючи з 01.01.2012.
Витрати на заправку автомобіля, а саме бензин А-95 були відшкодовані керівнику підприємства ОСОБА_5 за січень 2012 року в сумі 78000,00 грн.
При цьому, податковий орган вважає, що позивачем не було належним чином підтверджено витрати на компенсацію ОСОБА_5 за придбані ПММ за січень 2012 року, оскільки відповідач встановив факт відсутності нотаріально посвідченого договору.
Однак, як було встановлено судом, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.07.2012 у справі №2609/15771/12р., зокрема, визнано договір оренди автомобіля №17-2011 від 01.01.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Пантек-Виробництво", дійсним з моменту його укладення.
Отже, з урахуванням рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2012, судом встановлено, що у користуванні позивача з 01.01.2011 знаходився автомобіль Subaru Forester, а тому відшкодування керівнику ТОВ "Пантек-Виробництво" ОСОБА_5 витрат на заправку автомобіля за січень 2012 року в сумі 78000,00 грн. є правомірним.
ОСОБА_1 таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23390,64 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0013621700 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0004592202, згідно з яким до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19785,56 грн., судом встановлено наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 3.5, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 9892,78 грн.
Так, відповідач в Акті перевірки зазначає, що видача готівки не підтверджена підписом одержувача в видаткових касових ордерах, а саме відсутній підпис про одержання готівки, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня.
Однак, суд не погоджується із такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення).
Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.
Відповідно до п. 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Відповідно до п. 3.1 вказаного Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з п. 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Пунктом 3.5 Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Відповідно до п. 5.8 Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим, що має місце в даному випадку.
Згідно з п. 7.24. Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Судом встановлено, що підприємством оформлено видаткові касові ордери від 12.03.2012 №43 на суму 1309,57 грн., від 12.03.2012 №44 на суму 2299,90 грн., від 22.03.2012 №61 на суму 600,00 грн., від 25.03.2013 №49 на суму 900,00 грн., від 09.04.2013 №57 на суму 1140,22 грн., від 08.10.2013 №173 на суму 1536,52 грн., від 10.09.2013 №157 на суму 617,04 грн., від 10.09.2013 №156 на суму 636,52 грн., від 30.10.2013 №186 на суму 850,00 грн., від 30.10.2013 №185 на суму 600,00 грн.
У даних касових ордерах визначено підставу видачі коштів - виплачено згідно платіжних відомостей.
Зазначені видаткові касові ордери містять підписи керівника (директора ТОВ "Пантек-Виробництво") ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_9 та касира ОСОБА_10 У графі "підпис одержувача" - підписи відсутні.
Однак, як встановлено судом, до вказаних видаткових касових ордерів були оформлені відомості на виплату грошей та додаткові видаткові касові ордери від 12.03.2012 №1 на суму 1309,57 грн., від 12.03.2012 №2 на суму 1149,95 грн., від 12.03.2012 №3 на суму 1149,95 грн., від 22.03.2012 №1 на суму 700,00 грн., від 25.03.2013 №2 на суму 300,00 грн., від 25.03.2013 №1 на суму 600,00 грн., від 09.04.2013 №3 на суму 642,98 грн., від 09.04.2013 №4 на суму 497,24 грн., від 08.10.2013 №1 на суму 1032,59 грн., від 08.10.2013 №2 на суму 503,93 грн., від 10.09.2013 №3 на суму 617,04 грн., від 10.09.2013 №1 на суму 432,59 грн., від 10.09.2013 №2 на суму 203,93 грн., від 30.10.2013 №2 на суму 550,00 грн., від 30.10.2013 №3 на суму 300,00 грн., від 30.10.2013 №1 на суму 600,00 грн.
Так, у вказаних додаткових видаткових касових ордерах містяться підписи керівника, головного бухгалтера, касира, а також підписи одержувачів.
Крім того, у вказаних додаткових видаткових касових ордерах зазначено кому виплачені такі кошти.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень, а саме - перевищення залишку готівки у касі підприємства.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0004592202 є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2014 №0013621700, від 20.10.2014 №0004562200 та від 20.10.2014 №0004592202.
3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" (код ЄДРПОУ 32167106) судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 жовтня 2015 р.