Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2015 р. Справа № 805/3164/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У серпні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Інспекція), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 02 липня 2015 року № 13.
Зазначав, що вказаним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 1 700,00 гривень за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
Обґрунтовував позов тим, що він не є особою, яка розмістила відповідну рекламу, крім того, звертав увагу на порушення Інспекцією «мораторію» на проведення перевірок суб'єктів господарювання.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, про що надав письмові пояснення. Зокрема, зазначив, що при виявленні порушення законодавства про рекламу Інспекцією не здійснюється перевірка за правилами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Це, на думку відповідача, означає, що «мораторій» на проведення перевірок не розповсюджується на спірні відносини. Крім того, Інспекція вказує, що саме позивач здійснив розміщення відповідних рекламних конструкцій, тому зобов'язаний повідомити про їх вартість на вимогу Інспекції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 09 вересня 2015 року провадження у справі зупинено та поновлено ухвалою від 15 жовтня 2015 року.
В судове засідання, призначене на 27 жовтня 2015 року, позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Зазначив про те, що не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.
За таких обставин, та враховуючи положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 10 червня 2015 року посадовою особою Інспекції складено протокол № 13 про порушення законодавства про рекламу.
У протоколі зафіксовано, що рекламні конструкції, розміщені за адресою: м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, 27 (на фасаді будівлі салону меблів «Комфорт») не містять інформації про дати початку та закінчення дії знижок на продукцію.
10 червня 2015 року Інспекцією безпосередньо у магазині «Комфорт» вручено лист від 10 червня 2015 року № 04/16-231, адресований керівництву цього магазину, з вимогою надати: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання; дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; договір з виробником реклами та оригінал - макет реклами; документ, що підтверджує вартість рекламної конструкції, виготовленої та розповсюдженої реклами.
У листі також вказано, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 17 червня 2015 року.
Як вбачається з пояснень позивача, наданих начальнику міжрайонного відділу № 5 УПЗСБ ГУМВС України в Донецькі області (в процесі розгляду заяви позивача до прокуратури Донецької області щодо неправомірних дій Інспекції), станом на 12 червня 2015 року ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у магазині «Комфорт», що знаходиться за адресою: м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, 27.
Також позивач зазначає, що 12 червня 2015 року особисто не допустив посадову особу Інспекції до приміщення магазину у зв'язку з відсутністю у останньої направлення на перевірку.
Рішенням Інспекції від 02 липня 2015 року № 13 до позивача застосовано штраф у розмірі 1 700,00 гривень за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.
Здійснивши правову оцінку обставин справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 заперечує законність оскаржуваного рішення з двох підстав: законодавчої заборони проводити перевірки суб'єктів господарювання та тією обставиною, що позивач не здійснював розміщення відповідної реклами.
Відхиляючи перший із перелічених доводів, суд виходить з такого.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» установлено , що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання унормований Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877).
Правила здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу передбачені Законом України від 03 липня 1996 року № 270/96 «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96) та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок).
Закон № 270/96 та Порядок не містять такого поняття як «проведення перевірки».
З аналізу змісту Закону № 270/96 та Порядку вбачається, що при провадженні справи за ознаками порушення законодавства про рекламу складаються такі документи: протокол про порушення законодавства про рекламу (пункти 9, 11 Порядку); протокол засідання органу, що розглядає справу про порушення (частина третя статті 26 Закону № 270/96); рішення про накладення штрафу (пункт 18 Порядку та частина третя статті 26 Закону № 270/96).
Водночас, Закон № 877 пов'язує з проведенням перевірок суб'єктів господарювання обов'язкове складення таких документів як наказ про призначення перевірки, направлення на перевірку, акт перевірки.
Суд також зазначає про інші розбіжності між вимогами Закону № 877 та правилами здійснення контролю за дотримання законодавства про рекламу.
Зокрема, підстави проведення контролю, визначені частиною першою статті 6 Закону № 270/96, не містять такої підстави як виявлення контролюючим органом відповідного порушення.
Крім того, згідно з пунктом 10 Порядку, протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Водночас, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша статті 4 Закону № 877).
З викладеного вбачається, що під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу Інспекція не здійснює перевірок суб'єктів господарювання у розумінні Закону № 877.
Це, в свою чергу, означає, що на відповідні правовідносини не розповсюджуються заборони, передбачені пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Відхиляючи доводи позивача про те, що розміщення реклами здійснено не ним, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 270/96 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Частиною шостою статті 27 Закону № 270/96 установлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач не заперечує, що раніше здійснював господарську діяльність у приміщенні салону меблів «Комфорт», що знаходиться за адресою: м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, 27.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує про припинення здійснення своєї господарської діяльності у магазині «Комфорт», про що надав: акт прийому-передачі орендованого майна від 22 серпня 2012 року (підписаний позивачем та орендодавцем приміщення, де знаходиться магазин); лист Слов'янского коледжу Національного авіаційного університету (орендодавця приміщення, де знаходиться магазин), у якому повідомляється, що з 01 червня 2015 року відповідне приміщення орендує ОСОБА_2
Водночас, у поясненнях, наданих безпосередньо позивачем при зверненні до прокуратури (копія яких надана на вимогу суду), міститься інформація про те, що у відповідному приміщенні (станом на 12 червня 2015 року) здійснює свою господарську діяльність сам позивач.
Крім того, сам ОСОБА_1 стверджує про те, що ним самостійно не допущено посадову особу Інспекції до магазину.
За таких обставин суд вважає, що у Інспекції були підстави витребувати саме у позивача інформацію про вартість розповсюдженої реклами.
Оскільки останнім не надано Інспекції ані такої інформації, ані пояснень щодо причин неможливості її надати, суд вважає оскаржуване рішення про застосування штрафу правомірним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Аляб'єв І.Г.