12 жовтня 2015 року справа № 823/2290/15
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі судового засідання Шалько І.П.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Черкаського державного технологічного університету про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Черкаського державного технологічного університету, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача - протиправною; стягнути з Черкаського державного технологічного університету матеріальну шкоду у сумі 6530 грн. (штрафні санкції за порушення договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015) та у сумі 3750 грн. (підготовка позовної заяви).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.02.2015 за вих. №260/1-15 позивачем надіслано до Черкаського державного технологічного університету запит на отримання публічної інформації про вищий навчальний заклад (далі - ВНЗ), яка є предметом суспільного інтересу. Листом від 13.02.2015 відповідач повідомив позивача, що 26.01.2015 позивачу відмовлено у задоволенні запиту на надання інформації, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Черкаський державний технологічний університет є розпорядником інформації тільки в частині інформації щодо використання бюджетних коштів, що на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства України. У зв'язку із неотриманням позивачем запитуваних документів від відповідача, позивач поніс матеріальні збитки у зв'язку із невиконанням зобов'язань, передбачених укладеним договором про проведення юридичної експертизи документів (запитуваних у відповідача на отримання публічної інформації про вищий навчальний заклад), а також пов'язаних із отриманими юридичними послугами для надання правової допомоги для звернення до суду із даним адміністративним позовом (підготовка позовної заяви).
Позивач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.
Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що в матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази завірені судом, які були б підставою для задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2015 за вих. №260/1-15 позивачем надіслано до Черкаського державного технологічного університету запит на отримання публічної інформації про вищий навчальний заклад, з проханням надати належним чином засвідчені копії статуту ВНЗ, свідоцтва про реєстрацію ВНЗ, ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них, сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ, витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників, правил прийому до ВНЗ у 2015 році, положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році, перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами, плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
Відповідачем направлено на вказаний запит відповідь « 187/01-32 від 16.02.2015, у якій зазначив, що 26.01.2015 позивачу відмовлено у задоволенні запиту на надання інформації, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Черкаський державний технологічний університет є розпорядником інформації тільки в частині інформації щодо використання бюджетних коштів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 5 Закону № 2939-VI передбачає, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Отже, виконання розпорядником інформації обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації не звільняє його від обов'язку надати таку інформацію на запит.
За змістом статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Як встановлено судом, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» є юридичною особою у формі громадської організації, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року № 4572-VI (далі - Закон №4572-VI) для здійснення своєї мети (цілей) наділений правом у порядку, визначеному законом, одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади (суб'єкт владних повноважень), що реалізує державну політику у сфері освіти, надаючи Черкаському державному технологічному університету ліцензію на освітню діяльність, делегував останньому повноваження на надання освітніх послуг, пов'язаних із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а тому, в даному випадку, вказаний навчальний заклад є розпорядником, в розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого навчального закладу, зокрема, щодо виконанням ним своїх обов'язків із надання освітніх послуг на підставі ліцензії на освітню діяльність.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зокрема зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту; запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи те, що відповідача не надав позивачу запитуваної публічної інформації, а відтак протиправно обмежив право позивача на доступ до публічної інформації, тому бездіяльність відповідача з цього приводу є протиправною.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що в матеріалах адміністративної справи відсутні завірені судом копії документів з їх оригіналів, які б свідчили про обґрунтованість адміністративного позову, а їх оригінали необхідно витребувати у позивача - не береться судом до уваги, оскільки в суду не виникло необхідності звіряння поданих позивачем копій документів з їх оригіналами, крім того, вказані документі у відповідності до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є належними доказами по справі.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Черкаського державного технологічного університету щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 02.02.2015 №260/1-15 підлягають задоволенню.
Разом із тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з Черкаського державного технологічного університету матеріальної шкоди в розмірі 6530 грн. по договору від 09.02.2015 про надання юридичних послуг, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_2 договору від 09.02.2015 про надання юридичних послуг, ОСОБА_2 зобов'язалась надати позивачу визначені цим договором юридичні послуги - юридичну експертизу пакетів документів, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги. Пунктом 2.1.1. цього Договору визначений обов'язок замовника передати виконавцю пакет належним чином засвідчених копій документів для юридичної експертизи до 20 лютого 2015року включно. Пунктом 4. 2 цього Договору встановлено, що у випадку порушення п.2.1.1 чи п. 2.1.2 замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 6530 грн.
Відповідно до платіжного доручення №18 від 26.02.2015 та виписки банківської установи, 26.02.2015 позивач здійснив переказ коштів на карту ОСОБА_2 згідно договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015 у сумі 6530 грн.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання виконується належними сторонами.
Таким чином, відповідач не несе відповідальності за порушення сторонами договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015 його умов, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальність третіх осіб за невиконання договірних зобов'язань. На відповідача не може бути покладено обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи і відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.
Отже, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками.
Згідно роз'яснень даних в п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Позивачем не надано, а судом не встановлено, жодного доказу наявності причинного зв'язку між ненаданням інформації на запит та невиконанням умов договору від 09.02.2015 року.
Крім того, як зазначено у відповіді Черкаського державного технологічного університету №187/01-32 від 16.02.2015 на запит позивача, 26.01.2015 позивачу вже було відмовлено у задоволенні запиту на надання інформації, тобто на момент укладення договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015, позивач був обізнаний про відмову відповідача у наданні публічної інформації (подальшу відмову у наданні публічної інформації).
Також, при підписанні договору на проведення юридичної експертизи пакету документів на відповідність вимогам чинного законодавства України, позивач самостійно брав на себе відповідальність за можливе порушення умов договору, зокрема, і щодо строків надання таких документів виконавцю, сторони договору погодили умови вказаного договору на свій розсуд та власний ризик.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яку позивач поніс у зв'язку із підготовкою позовної заяви у сумі 3750 грн., суд зазначає наступне.
26.06.2015 року між позивачем та фахівцем в галузі права ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого остання зобов'язана надати позивачу визначені цим договором юридичні послуги щодо підготовки та подачі позовної заяви до суду про визнання дії Черкаського державного технологічного університету протиправною та відшкодування матеріальної шкоди, а також здійснення інших процесуальних дій від імені позивача, а останній зобов'язується оплатити надані послуги.
Відповідно до платіжного доручення №36 від 03.08.2015 та виписки банківської установи, 04.08.2015 позивач здійснив переказ коштів на карту ОСОБА_3 згідно договору про надання юридичних послуг від 22.06.2015 у сумі 3750 грн.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно вимог ч. 3 ст. 90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Так, відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з договору від 22.06.2015 предметом договору є надання юридичних послуг щодо підготовки та подачі до суду позовної заяви. Розділом 2 цього договору визначені обов'язки виконавця, зокрема, надавати правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовки для подачі позовної заяви до суду до 31.07.2015, здійснити інші необхідні процесуальні дії від імені замовника.
Відповідно до п. 4.1 Договору визначена загальна вартість послуг до Договору, зокрема, сума 3750 грн. При цьому позивачем не надано доказів приймання послуг по договору від 22.06.2015, відсутні акти прийому-передачі послуг, обов'язковість складання яких зазначена в п. 4.3 Договору, згідно матеріалів справи адміністративний позов підписано головою всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України»ОСОБА_4, що ставить під сумнів підготовку та подачу позовної заяви саме ОСОБА_3
Крім того, позовна заява датована 12.08.2015, однак кошти за вищезгаданим договором позивач перерахував ОСОБА_3 04.08.2015, тому суд дійшов висновку, що на час оплати за Договором від 22.06.2015 жодних процесуальних дій по договору від 22.06.2015 здійснено не було.
Таким чином, позивачем не подано доказів виконання в повному обсязі умов п. 2.1. договору від 22.06.2015 на загальну суму договору 3750 грн., тому в задоволенні в цій частині позову необхідно відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивачем під час подачі позовної заяви не було сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру (73 грн. 08 коп.), в частині якої адміністративний позов підлягає до задоволення - судовий збір з відповідача на користь позивача в цій частині не підлягає стягненню.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції станом на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду позову майнового характеру позивач має сплатити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 ст. 4 Закону №3674-VI (в редакції станом на час звернення позивача до суду) встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 183 грн., що підтверджується квитанцією №34 від 05.08.2015. Тому, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 грн. (1827 грн. - 183 грн. (сплачено).
Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаського державного технологічного університету щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 02.02.2015 №260/1-15.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2015 року.