справа № 2-а-2445/10
«28» грудня 2010 року м.Бровари Київської області
Суддя Броварського міськрайоннного суду Київської області Василишин В.О., розглянувши у скороченому провадженні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення,
встановив:
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати виплатити йому несплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік. Посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії у зв'язку з чим користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, і, відповідно до ст.48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, відповідач, всупереч вимогам Конституції України та вищезазначеному закону, через свої неправомірні дії, не нарахував йому вчасно сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік передбаченому цим Законом.
Відповідач ОСОБА_2 ПФУ в наданих письмових запереченнях заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 отримує одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до вимог закону.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, шо позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС П категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 280267, виданим 17 березня 1994 року, копія якого міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим і перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Броварської міської Київської області.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06 червня 1996 року) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Пунктом ЗО статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відносно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вищезазначені норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Здійснюючи відповідну виплату, суб'єкт владних повноважень для встановлення розміру, який підлягає виплаті ОСОБА_1, повинен був керуватися абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від 09 липня 2007 року, якою встановлено, що учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії здійснюються виплати у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Із змісту ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми 48 цього Закону.
Згідно підпункту 11 пункту 28 Розділу 11 внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними, такими, що не відповідають Конституції України.
Вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, що визнаний неконституційним, і є загальнообов'язковими для всіх судів України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
З урахуванням викладеного позивачу належала до виплати за 2009 рік та 2010 рік щорічна допомога на оздоровлення, як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати згідно частин 4, 5, 7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки діючий Закон має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 183-2, ч.І ст.256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.
На підставі ст.92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 7-11, 71, 86, 159- 163, 183-2, 256 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1}' ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоодержану суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та 2010 рік відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. При відкладенні складення постанови суду в повному обсязі на строк, який не може бути ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин