10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"05" липня 2011 р. Справа № 2а/1770/82/2011
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_1,
при секретарі Лабунській Ю.В. ,
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Рівне, ТОВ " Тема-Рівне" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/82/2011 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року позовні вимоги ТОВ " Тема-Рівне" задоволені частково.
Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0005122342/0 від 30.12.2010 р. в частині визначення ТОВ " Тема-Рівне" податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 68770 грн., з яких 46769 грн. основного платежу та 21971 грн. штрафних /фінансових/ санкцій та № 0005132342/0 від 30.12.2010 р. в частині визначення податкового зобов"язання ТОВ " Тема-Рівне" з податку на додану вартість в сумі 57544 грн., з яких 38363 грн. основного платежу та 19181 грн. штрафних санкцій.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову і постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що суд помилково визнав правильним віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вартість послуг, отриманих підприємством послуг з мерчендайзингу , так як ці витрати не пов"язані з господарською діяльністю позивача.
В апеляційній скарзі ТОВ " Тема-Рівне" просило скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог та ухвалити нову, якою в цієї частині задовольнити позовні вимоги повністю.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у м. Рівне не підлягає задоволенню, а ТОВ " Тема-Рівне" задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівне за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ТОВ " Тема-Рівне" були винесені податкові повідомлення-рішення № 0005122342/0 та № 0005132342/0 від 30.12.2010 р.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання частково протиправним податкового повідомлення-рішення № 0005132342/0 від 30.12.2010 р. , суд зазначив, що контролюючим органом безпідставно розширено ряд документів, якими повинен підтверджуватись факт надання маркетингових, рекламних, мерчандайзингових послуг, послуг з перепродажної підготовки товарів, зокрема в акті перевірки зазначено, що в актах приймання-передачі наданих послуг, пред"явлених позивачем для перевірки, не вказано конкретний перелік наданих послуг, інформацію про місце і дату надання послуг, а також вказано у чому виражений результат наданих послуг.
Такий висновок є правильним і він відповідає вимогам чинного законодавства.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" / надалі - Закон/ передбачає перелік витрат, які підприємство має право віднести до складу валових, а п.5.3 ст.5 цього Закону - вичерпний перелік витрат, які не відносятся до складу валових витрат підприємства.
Витрати, здійснені позивачем за отримані вищевказані послуги, правомірно були віднесені до складових витрат підприємства і вони не зазначені в п.5.3 ст.5 Закону.
Понесені позивачем витрати підтверджені документально і ці документи були предметом дослідження в судовому засіданні. Будь-яких заперечень щодо їх дійсності контролюючим органом надано не було.
Вірно судом першої інстанції були відхилені доводи представника ДПІ у м. Рівне щодо отримання позивачем маркетингових, рекламних, мерчандайзингових послуг, послуг з перепродажної підготовки товарів, не пов"язані з господарською діяльністю позивача, оскільки згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами та роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами.
Отримані позивачем маркетингові, рекламні, мерчандайзингові послуги, послуги з перепродажної підготовки товарів стосувались саме господарської діяльності позивача.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0005132342/0 від 30.12.2010 року в частині нарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 21276 грн., з огляду на наступне.
Актом перевірки констатовано, що позивачем податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ " Експансія", ТОВ " СТМ-Сучасні торгівельні мережі", ТОВ " Суматра ЛТД ", ТОВ " Ритейлінгова компанія "Євротек", ТОВ "Юсі", ТОВ " Рівне-маркет", ТОВ "Фірма "Скорпі Лімітед" на загальну суму 15531 грн.
Порядок формування податкового кредиту встановлено Законом України " Про податок на додану вартість" / надалі - Закон".
Вичерпний перелік операцій, що не є об"єктом оподаткування, визначений пунктом 3.2 статті 3 Закону.
Серед даного переліку маркетингові, рекламні, мерчандайзингові послуги, послуги з перепродажної підготовки товарів відсутні.
Податковий кредит по отриманим послугам позивачем підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечувалось і представником податкового органу.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт /наданих послуг/ були складені контрагентами ТОВ " Тема-Рівне" по кожній операції та містять всі необхідні реквізити відповідно до укладених з такими виконавцями договорів.
Отримані послуги належним чином позивачем були оплачені, що підтверджено платіжними документами, які були досліджені судом першої інстанції.
Скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0005122342/0 від 30.12.2010 р. в частині визначення ТОВ " Тема-Рівне" податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 40540 грн., з яких 27207 грн. основного платежу та 13333 грн. штрафних /фінансових/ санкцій та № 0005132342/0 від 30.12.2010 р. в частині визначення податкового зобов"язання ТОВ " Тема-Рівне" з податку на додану вартість в сумі 36269 грн., з яких 24179 грн. основного платежу та 12090 грн. штрафних санкцій, суд першої інстанції встановив, що із змісту акта перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання послуг з оренди транспортних засобів позивачем не надано документів, що підтверджують зв"язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.
Такий висновок контролюючого органу судом визнано безпідставним, з чим погоджується і колегія суддів.
Правовідносини, що виникають у зв"язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту до 1.01.2011 року регулювалися статтею 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України " Про податок на додану вартість".
Будь-яких обмежень чи заборон стосовно віднесення до складу валових витрат на придбання ПММ для легкових автомобілів та їх оперативну оренду Законом про прибуток не встановлено.
Вказані витрати підтверджені дослідженими судом першої інстанції документами.
Доказів того, що придбані позивачем у ТОВ " Тема" послуги оренди транспортних засобів та придбання паливно-мастильних матеріалів для експлуатації орендованих автомобілів, не призначені для використання в господарській діяльності, відповідачем не було надано.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановив, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині вартості паливно-мастильних матеріалів, списаних при експлуатації автомобілів працівників підприємства, позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують зв"язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, з огляду на наступне.
Трудова функція окремих працівників позивача пов'язана з необхідністю систематичних службових поїздок з використанням для цих поїздок легкових автомобілів, що перебувають в їх приватній власності. В зв'язку з цим кожен такий працівник, з однієї сторони, та позивач, з іншої сторони, домовились в письмовому вигляді зафіксувати відносини щодо використання працівником власного автомобіля в інтересах позивача (для виробничих (службових) потреб, що знайшло відображення у підписаних договорах про використання працівником власного автотранспорту для службових витрат.
Згідно укладених договорів позивач не отримав права володіння та/або користування легковим автомобілем, то не може йти мова про позичку чи оренду такого автомобіля. Дане твердження підтверджується аналізом положень укладених договорів, а також наступним.
Судом першої інстанції не доведено факту передачі власних автомобілів працівників у користування позивачу, а у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що це доводять, зокрема акти приймання-передачі легкових автомобілів. Проте, суд послався на дану обставину як доведену.
Позивач не набув права своїм рішенням (розпорядженням, наказом тощо) закріплювати за легковими автомобілями працівників будь-яких водіїв чи забороняти використання такого автомобіля його законним володільцем.
Легкові автомобілі використовувалися особисто власниками таких легкових автомобілів.
Чинне законодавство не містить заборони щодо використання фізичною особою власного майна, а б даному випадку легкового автомобіля, в інтересах третіх осіб.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції щодо визнання укладених договорів «Про використання працівниками власного автотранспорту для виробничих (службових) потреб» договорами позики, а внаслідок цього - нікчемними в силу закону не відповідає обставинам справи, зроблений судом із порушенням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг;, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
У абзаці 5 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону про прибуток встановлено обмеження, а саме дозволяється включити до складу валових витрат лише 50 % вартості витрат на придбання ПММ для легкового автомобіля. Встановлюючи обмеження щодо розміру валових витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів 50 % витрат на такі цілі, законодавець одночасно звільняє платника від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Висновок суду першої інстанції щодо права платника податку на валові витрати виключно щодо належних йому транспортних засобів не відповідає положенням Закону про прибуток, оскільки Законом така вимога ставиться лише щодо легкових автомобілів платників податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, при цьому платник податку відносить до складу валових витрат 100 % витрат на ПММ та зобов'язаний довести їх зв'язок із господарською діяльністю такого платника податку.
Основною діяльністю ТзОВ «Тема-Рівне» є оптова торгівля хімічними продуктами та роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами (т.1 а.с. 9), а працівники не використовували власні транспортні засоби для надання ТзОВ «Тема-Рівне» платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій. Таким чином, провівши аналіз абзацу 5 підпункту 5.4.10. пункту 5.10 статті 5 Закону про прибуток вбачається, що у випадку якщо легковий транспортний засіб не належить цьому платнику податку або використовується з метою іншою, ніж визначено підпунктом 5.4.10 пункту 5.10. статті 5 Закону про прибуток такий платник податку має право віднести до валових витрат лише 50 % відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, при цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких втрат з його господарською діяльністю.
Підпунктом 5.3.9. статті 5.3. Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленого чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону про прибуток не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат платника податку до валових витрат. За таких умов, платник податку має право підтверджувати свої витрати будь-якими документами, що містять дані про здійснену господарську операцію, при умові їх відповідності вимогам до первинних документів, встановлених законодавством.
Враховуючи наведене, з метою документального підтвердження кількості (обсягу) використаних паливно-мастильних матеріалів ТзОВ «Тема-Рівне» вирішило використовувати форму подорожнього листа, яка передбачена чинним законодавством для службових легкових автомобілів.
Сам факт витрат та їх розмір підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: подорожніми листами та актами списання ПММ, що в повній мірі були пред'явлені позивачем під час податкової перевірки та під час розгляду у суді першої інстанції.
Отже, платник податку цілком законно має право зменшити оподатковуваний прибуток на суму витрат, пов'язаних з придбанням ПММ для легкового автомобіля (в межах 50 % цієї суми), а також на законній підставі збільшувати свій податковий кредит на суми ПДВ, пропорційно сумі витрат на придбання ПММ, що включаються до складу валових витрат, незалежно під того, чи використовується легковий автомобіль в господарській діяльності позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат суми вартості ПММ, списаних при використанні працівниками ТОВ "Тема-Рівне" власних автомобілів у виробничих потребах у відповідності до Закону про прибуток, а суми сплаченого ПДВ включив до складу податкового кредиту у відповідності до Закону про ПДВ.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволення вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення № 0005142342/0 від 30.12.2010 р.
Суд першої інстанції погодився із висновком ДПІ у м. Рівне, яким встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3. п. 4.2. сі. 4 Закону про ПДВ позивачем занижено ПДВ в червні 2010 року в розмірі 12668.40 гривень внаслідок повернення орендованих приміщень з проведеним поточним ремонтом орендодавцю. Як встановлено податковим органом в акті перевірки згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на дату припинення договорів суборенди (01.07.2010 р.) балансова вартість основних фондів групи І складає 63342 грн. (незамортизована вартість проведених поточних ремонтів) і є сумою витрат, яка пов'язана із поліпшенням орендованих приміщень. Таким чином, на думку відповідача фактично відбулася безоплатна передача проведеного поліпшення орендованого майна, що згідно законодавства є продажем і повинно в повному обсязі оподатковуватися ПДВ (63342,00 грн. х 20% = 12 668.40 грн.).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини оренди врегульовано положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Виконання поточного ремонту орендованого приміщення зумовлене необхідністю підтримання орендованого майна у належному стані з метою повноцінного його використання за призначенням. У відповідності до частини 1 статті 776 ЦК України та положеннями договорів суборенди встановлено обов'язок проведення поточного ремонту орендованих приміщень за власний рахунок, що встановлено в акті перевірки (аркуш 39). У зв'язку із припиненням договорів суборенди позивач повернув орендовані приміщення орендодавцям. Податкові зобов'язання позивача з ПДВ при поверненні орендодавцю відремонтованого майна не нараховуються, оскільки така операція не є об'єктом оподаткування згідно п. 1.4, пп. 3.2.2 Закону про ПДВ, адже передача поліпшень орендованого майна внаслідок проведення поточного ремонту не можна розглядати як самостійну операцію поставки або дарування, оскільки такі поліпшення нерозривно пов'язані із орендованим приміщенням та за умови проведення таких поліпшень не була створена окрема нова річ, яка б і була об'єктом оподаткування ПДВ.
Таким чином висновок суду щодо заниження позивачем ПДВ на суму 12668,40 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки повернення орендованих приміщень з проведеним поточним ремонтом не можна вважати безоплатною передачею майна власнику і вважати таку господарську операцію поставкою товарів (робіт, послуг), що оподатковується ПДВ у відповідності до вимог п.п. 3.1. ст. З Закону про ПДВ.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог ТзОВ «Тема-Рівне» підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог ТзОВ " Тема-Рівне" в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0005122342/0 від 30.12.2010 в частині визначення ТОВ " Тема-Рівне" податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 62356 грн., № 0005142342/0 від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання ТОВ " Тема-Рівне" з податку на додану вартість в сумі 90024 грн. та № 005132342/0 від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 6975 грн.
Керуючись ст.ст.195,196,198, 202,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ТзОВ " Тема-Рівне" задовольнити повністю.
Постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТзОВ " Тема-Рівне" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005122342/0 від 30.12.2010 в частині визначення ТОВ " Тема-Рівне" податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 62356 грн., № 0005142342/0 від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання ТОВ " Тема-Рівне" з податку на додану вартість в сумі 90024 грн. та № 005132342/0 від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 6975 грн. скасувати, ухваливши нову.
Позовні вимоги ТзОВ " Тема-Рівне" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005122342/0 від 30.12.2010 в частині визначення ТОВ " Тема-Рівне" податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 62356 грн., № 0005142342/0 від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання ТОВ " Тема-Рівне" з податку на додану вартість в сумі 90024 грн. та № 005132342/0 від 30.12.2010 року від 30.12.2010 в частині визначення податкового зобов"язання в сумі 6975 грн. , які винесені ДПІ у м. Рівне.
В решті постанову суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне" вул.Князя Володимира,111,м.Рівне,33000
3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023