12 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1174/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,
секретаря Мамедової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
03 квітня 2015 року ТОВ «Металбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2014 року №0003182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59308,83грн. та застосування штрафних санкцій на суму 29654,42грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює діяльність з виробництва будівельних металевих конструкцій і частин; холодне штампування гнуття; інші спеціалізовані будівельні роботи. Чисельність працюючих складає 23 особи, наявні основні засоби (земельна ділянка, будівля та споруди).
02 грудня 2014 року на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №1184 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металбуд» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» за липень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у цього контрагента в зазначений період.
За результатами перевірки складений акт від 10 грудня 2014 року №6288/14-02-22-03/32283034, яким встановлено порушення з боку позивача положень статей 185, 188, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 59308,83грн. /а.с.29/
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2014 року №0003182203 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59308,83грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 29654,42грн. /а.с.13/
Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.
Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД», дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки позивачем наданий договір поставки від 01 липня 2014 року №0107-14, згідно якого ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» у якості постачальника зобов'язався поставити на користь ТОВ «Металбуд» у якості покупця товар, згідно специфікації №1 від 09 липня 2014 року на суму 355853,07грн. в тому ж числі ПДВ в сумі 59308,85грн., а покупець зобов'язався оплатити цей товар. /а.с.80-83/
26 серпня 2014 року за договором про відступлення права вимоги №1/26-08 контрагент ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» відступило право вимоги залишку суми оплати за поставлений ним позивачу товар (в сумі 333563,09грн.) на користь нового кредитора - ТОВ «Ресторанспецторг», тому у позивача відсутня заборгованість перед ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» за придбаний товар. /а.с.103/
Поставка та придбання позивачем у контрагента ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» сталі оцинкованої, мінеральної вати підтверджується бухгалтерськими документами: договором поставки №0107-14 від 01.07.2014р., специфікаціями, видатковими накладними, рахунками - фактурами, податковими накладними, випискою з особового рахунку. /а.с.80-102/
Відсутність товарно-транспортних накладних позивач пояснює поставкою товару за узгодженими договірними стосунками за рахунок власних можливостей продавця-контрагента на склад покупця-ТОВ «Металбуд».
Використання придбаного товару позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, також, підтверджується матеріалами справи: накладними-вимогами на відпуск матеріалів, видатковими накладними, дорученнями, податковими накладними, картками рахунками. /а.с.104-181/
При цьому, наявність у позивача кредиторської заборгованості після відступлення права вимоги залишку боргу перед ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» на користь нового кредитора ТОВ «Ресторанспецторг» не спростовує реальність спірних господарських операцій між ТОВ «Металбуд» та ТОВ «ОСОБА_1 Лтд», а свідчить про майновий стан взаємовідносин.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом.
Отже, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку з приводу непідтвердження реальності господарських взаємовідносин, неправильності формування позивачем податкового кредиту та правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи помилково застосував норми матеріального закону, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.
Керуючись, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд» задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2014 року №0003182203.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Крусян
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: О.І. Шляхтицький