22 жовтня 2015 р.Справа № 818/2054/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 818/2054/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування рішення та вимоги,
Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі по тексту - позивач, ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 818/2054/15 адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування рішення та вимоги - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ у м. Сумах про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю - 001782170520790.
Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Сумах про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (код ЄДРПОУ 05785448) витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 818/2054/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. Зазначив, що не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, однак, у 2014 році компенсаційних виплат з бюджету не було у зв'язку з тим, що в додатку 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік" до Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет на 2014 рік" компенсаційних виплат у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з бюджету не передбачалось. Крім того, відсутній порядок відшкодування таких виплат з бюджету, затверджений Кабінетом Міністрів України. “Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 за №105, набрав чинності лише 17.03.2015, отже, підстав вважати виплачені працівникам ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" за рахунок підприємства кошти “компенсаційними виплатами бюджету”, які не включаються до “переліку видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок”, не вбачається. Таким чином, стверджує, що у 2014 році позивач повинен був нараховувати та перераховувати до бюджету єдиний соціальний внесок із сум нарахованого середнього заробітку працівникам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298.
Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, посилаючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та дотримання ним вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” у перевіряємий період, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 1252/2202/05785448/16 від 22.05.2015 року (т.1 а.с.8-148).
Згідно акту вказаної перевірки, контролюючим органом, серед іншого, встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства та Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стосовно оподаткування компенсаційних виплат у розмірі середнього заробітку працівникам підприємства, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.
Так, під час перевірки було встановлено факт ненарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на компенсаційні виплати працівникам підприємства, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, які з Державного бюджету не компенсувались і не є компенсаційними у розумінні Закону України від 20.05.2014 за №12755-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації”, яким внесено зміни до Податкового кодексу України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790, якою відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” відповідач вимагає від ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове страхування в сумі 1 034 652,71 грн., у тому числі 1 034 652,71 грн. - недоїмки (т.1 а.с.149);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298, яким ДПІ у м. Сумах застосовано до ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" штрафні санкції у розмірі 402 385,93 грн. (т.2 а.с.64).
Не погодившись із вказаним вище рішенням про застосування штрафних санкцій, позивачем було подано скаргу №26-11/118 від 24.06.2015 (т.2 а.с.65-68). Відповідно до Рішення №8998/10/18-28-10-04-05-28/199ск від 16.07.2015 Головного управління ДФС у Сумській області про результати розгляду скарги рішення про застосування штрафних санкцій № 0021681705/26298 від 15.06.2015 залишено без змін (т.2 а.с.69-70).
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вимоги від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790 та рішення від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Так, судом першої інстанції зазначено, що ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" при розрахунку бази для визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не було порушено вимоги Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” відтак і застосування штрафних санкцій за порушення, якого не вчинялось, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. за №2232 (далі - Закон №2232) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Указами Президента України “Про часткову мобілізацію” № 303/2014 від 17.03.2014 та № 454/2014 від 06.05.2014, затвердженими Законами України від 17.03.2014 за № 1126-VІІ та від 06.05.2014 за № 1240-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація.
Згідно з ст.ст. 163, 164 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначені статтею 165 ПК України.
Так, згідно із абз. "и" п.п. 165.1.1 п. 165.1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
08.06.2014 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 №1275-VІІ, яким внесено зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
А саме, згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України було встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дію наведеної норми закону поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 року призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що чинним законодавством передбачено звільнення від нарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому такі компенсаційні виплати мали б проводитись за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, оскільки у 2014 році відповідний порядок здійснення компенсаційних виплат Кабінетом Міністрів України визначено не було, позивач за рахунок власних коштів проводив нарахування та виплату мобілізованим працівникам середнього заробітку.
Разом з тим, 15.10.2014 року року набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII, яким друге речення частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" викладено в такій редакції: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на час виникнення спірних відносин законодавство України фактично передбачало звільнення від нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Разом з тим, вказані норми ПК України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не ставлять нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб і єдиного соціального внеску в залежність від того, в якому порядку, в які строки і кому саме (роботодавцю чи працівнику) компенсується з Державного бюджету України середній заробіток мобілізованих працівників, та не містять такої умови для їх застосування, як наявність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що наведені норми закону не передбачають прямої виплати коштів мобілізованим працівникам безпосередньо з Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку, що вказані виплати можуть здійснюватись роботодавцями з подальшою компенсацією відповідних витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, відсутність визначеного Кабінетом Міністрів України порядку виплати компенсацій середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету України не може бути підставою для покладення на роботодавця обов'язку з нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску мобілізованим працівникам, оскільки виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам звільнена від нарахування таких платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що обов'язок щодо здійснення компенсаційних виплат у держави виник саме з 08.06.2014 року, тобто з моменту набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації", а не з дати набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Доводи апеляційної скарги відповідача на те, що здійснені позивачем виплати вважаються заробітною платою та доходом мобілізованих робітників, а тому є об'єктом нарахування податку з доходів фізичних осіб і єдиного соціального внеску, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році працівники ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до вимог Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232 (далі - Закон № 2232) та Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (т.1 а.с.187-247, т.2 а.с.1-45).
У відповідності до п. 56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що роботодавець звільняється від обов'язку з нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, незалежно від джерела виплати таких коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно визначено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ "СЗ НЕМ "Насосенергомаш" при розрахунку бази для визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не було порушено вимоги Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 травня 2015 року № Ю-001782170520790, а також прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 червня 2015 року № 0021681705/26298, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 818/2054/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2015 р.