22 жовтня 2015 року Справа № 915/1598/15
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
з участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 01 від 30.04.2015.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1598/15
За позовом: Державного підприємства Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, 67624, Одеська обл., Біляївський район, с. Дачне, вул. Гаркавого,5
до відповідача: Дослідного господарства “Реконструкція” Селекційно - генетичного інституту національного центу насіннєзнавства та сортовивчення, 56234, Миколаївська область, Березнегуватський р-н, с.Лепетиха,
про: стягнення заборгованості у розмірі 50353,08 грн. -
Державне підприємство Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення звернулось до господарського суду з позовом до Дослідного господарства “Реконструкція” Селекційно - генетичного інституту національного центу насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення 50353,08 грн. заборгованості за поставлений товар.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договорами поставки в частині оплати за поставлений позивачем товар.
Відповідач у відзиві на позовну заяву в задоволенні позовних вимог просив відмовити посилаючись на сплив трирічного строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого:
01.04.2005 між Державним підприємством Експериментальна база “Дачна” Селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (надалі - позивач) та Дослідним господарством “Реконструкція” Селекційно - генетичного інституту національного центу насіннєзнавства та сортовивчення (надалі - відповідач) був укладений договір поставки № 01/4 на поставку позивачем відповідачу насіння ярового ячменю «Вакула» Р-2 в кількості 12 тон.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що загальна вартість поставленого товару складає 57600,00 грн.
Поставка товару здійснювалась шляхом його відпущення зі складу позивача представнику відповідача.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання сторонами. (п.4)
На виконання умов договору позивачем 01.04.2005 та 04.04.2005 було відвантажено відповідачу ярового ячміню «Вакула» Р-2 в кількості 12 тон на загальну суму 57600,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.8)
Отримання товару підтверджується також довіреністю на отримання матеріальних цінностей типової форми М-2, наданою відповідачем, а саме довіреністю ЯК К № 514007 від 31.03.2005р. та довіреністю ЯКК № 514012 від 04.04.2005 р.(а.с.14)
Проте відповідач свої зобов'язання з оплати товару в строк не виконав.
В подальшому між сторонами виникли правовідносини щодо поставки позивачем відповідачу товару без укладання договору, як єдиного документу, а шляхом укладання договору в спрощеній спосіб.
Так, 19.04.2005 року представнику відповідача, що діяв на підставі, довіреності серії ЯК К № 514022 від 18.04.2005 року, було відпущено товару на загальну суму 4 125,00 грн. з урахуванням ПДВ, а саме: соняшник « 44А» в кількості 0,075 тон на суму 2 812,5 грн. без врахування ПДВ; соняшник « 46Б» в кількості 0,025 тон па суму 625,00 гривень без врахування ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-019/5. (а.с.12)
23 квітня 2005 року представнику відповідача, що діяв на підставі довіреності серії ЯК К № 514028 від 23.04.2005 року, було відпущено насіння гречихи у кількості 1,680 тон па загальну суму 3 477, 28 гривень з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-023/1. (а.с.14)
11 травня 2005 року представнику відповідача, який діяв па підставі довіреності серії ЯК К № 514035 від 10.05.2005 року, було поставлено товару на загальну суму 14 000,00 гривень з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-011/2. (а.с.16)
25 травня 2005 року представнику відповідача, який діяв на підставі довіреності серії ЯКК № 514042 від 24.05.2005 року, було поставлено товару на загальну суму 10 000,00 гривень з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН25/2. (а.с.18)
12 жовтня 2006 року представнику відповідача, який діяв на підставі довіреності серії ЯМИ № 871474 від 12.10.2006 року, було поставлено товару на загальну суму 9 800,00 гривень з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-12-3. (а.с.20)
Відповідач свої зобов'язання з оплати товару за вище вказаними видатковими накладними в строк не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що за актом звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.11.2012 року заборгованість відповідача становить 50353,08 грн. (а.с.22)
Відповідно до п.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Як видно з досліджених матеріалів справи та витікає з поведінки сторін (а.с. 12-21), між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем, Дослідним господарством “Реконструкція” Селекційно - генетичного інституту національного центу насіннєзнавства та сортовивчення, подано суду заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Таким чином, відповідач підписавши акт звіряння взаєморозрахунуків станом на 01.11.2012 року на суму 50 353,08 грн. вчинив дії передбачені ст. 264 ЦК України після спливу строку позовної давності, а отже переривання строку позовної давності не відбулось.
01 квітня 2005 року між сторонами було укладено договір № 01/4 на поставку насіння ярового ячменю в кількості 12 тон.
Відповідно до п.2.2. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.
Так, 01.04.2005 року відповідно до накладної № РН-001/1 було відвантажено ярового ячміню в кількості 6 тон.
04.04.2005 року відповідно до накладної № РН-04/01 було відвантажено ярового ячміню в кількості 6 тон.
Тобто, трирічний строк позовної давності за вимогами позивача по даному договору сплив 08.04.2008р.
В подальшому між сторонами виникли правовідносини щодо поставки позивачем відповідачу товару без укладання договору, як єдиного документу, а шляхом укладання договору у спрощений спосіб.
Поставка здійснювалася відповідно до наступних накладних: №РН-019/5 від 19.04.2005;№РН-023/1 від 23.04.2005; №РН-011/2 від 11.05.2005; №РН25/2 від 25.05.2005; №РН-12-/3 від 12.10.2006.
Сторони не встановили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар по вищенаведеним накладним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Сторонами не був погоджений строк оплати товару, а тому правильно застосовано норми ст. 692 ЦК України, які визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
В даному випадку спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, яка регулює правовідносини купівлі - продажу, що виникли між сторонами у даній справі, встановлено строк виконання зобов'язання з оплати переданого товару продавцем покупцеві, а саме: після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі №13/196).
Товар відповідно до накладних одержано відповідачем 19.04.2005р., 23.04.2005р.,. 11.05.2005р., 25.05.2005р.,12.10.2006р.
Відтак, в силу наведених вище положень законодавства, з наступного дня у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, та у позивача відповідно виникло право вимагати оплати товару, тобто саме з цього моменту почався перебіг позовної давності, тобто 20.04.2005р., 24.04.2005р., 12.05.2005р., 26.05.2005р., 13.10.2006р.
Натомість до суду за захистом своїх прав позивач звернувся з даним позовом у серпні 2015 року, тобто зі спливом строків, передбачених ст. 257 ЦК України.
Відповідачем до винесення рішення по даній справі заявлено суду про застосування позовної давності.
Згідно п. 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідач у судовому засіданні та у письмових поясненнях на позовну заяву визнав наявну за договорами поставки заборгованість в сумі 50353,08 грн.
За таких обставин, заява Дослідного господарства “Реконструкція” Селекційно - генетичного інституту національного центу насіннєзнавства та сортовивчення про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя С.М. Коваль
Рішення оформлено та підписано суддею 27 жовтня 2015 року.