про повернення позовної заяви
29 жовтня 2015 року Справа № 915/1821/15
Суддя Василяка К.Л. розглянувши матеріали
за позовом: В.о. прокурора Березанського району Миколаївської області
(57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 41)
в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району
Миколаївської області
(57456, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул. Одеська, 4)
до відповідача-1: Березанської районної державної адміністрації
(57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 33)
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод»
(54011, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1)
про: визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
встановив:
Позовна заява підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
1. До заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі.
Відповідно до п.п. 1-2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі у зв'язку з відсутністю коштів, та, у разі задоволення позову, покладення судових витрат на відповідачів.
Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Водночас, законом не визначено обставини, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку відстрочити сплату судового збору або звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не подано суду належних доказів які б підтверджували, що майновий стан позивача робить неможливим сплату судового збору за подання позовної заяви на момент її подання. Не додано доказів і того, що матеріальне становище позивача зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду та вирішення спору по суті та він зможе сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач одночасно із клопотанням про відстрочення сплати судового збору заявляє вимогу про покладання сплати судового збору на відповідачів у випадку задоволення позову.
Отже, в порушення вимог Закону України «Про судовий збір», позивач не має наміру взагалі сплачувати судовий збір. Покладання ж сплати судового збору на відповідачів, один з яких також фінансується з бюджету, а щодо іншого порушено справу про банкрутство, при одночасному відстроченні сплати судового збору позивачу призведе до того, що Державний бюджет України взагалі не отримає коштів за розгляд господарським судом даної справи.
З огляду на наведене, подане позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
2. До заяви не додано належних доказів направлення позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу.
Згідно з приписами ч.1 ст. 57 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заява та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Надані в якості доказу відправлення відповідачам позовної заяви та доданих до неї документів описи вкладення у цінні листи від 28.10.2015р. не можуть вважатись належним доказом виконання вимог ст.ст. 56-57 ГПК України, оскільки не містить переліку всіх доданих до позовної заяви документів.
Як вбачається з наданих описів вкладення від 28.10.2015р., на адресу відповідачів позивачем було направлено наступні документи: позовна заява, розпорядження, акт, договір, ДЗА, ситуац.план, кадастровий план, ДРРПНМ, ДРРПНМ земля, довідка бухгалтерії, наказ про призначення в.о. прокурора району. Будь-яких ідентифікаційних ознак (номерів, дат тощо) надісланих відповідачам документів, зокрема розпорядження, акту, договору, а також розшифровки зазначених скорочень, у описах не зазначено. Отже, суд позбавлений можливості встановити факт направлення відповідачам копій саме тих акту, розпорядження, договору та інших документів, які додані позивачем до позовної заяви.
Відповідно до приписів п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Недодержання позивачем вимог ст.ст. 56, 57 ГПК України є підставою для застосування ст. 63 ГПК України - повернення позовної заяви без розгляду.
За цих обставин, господарський суд вважає, що позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, суддя -
Повернути позовну заяву Прокуратури Березанського району Миколаївської області від 28.10.2015р. вих. №(15-11)2235 вих-15 та додані до неї документи без розгляду.
Суддя К.Л. Василяка