Справа № 815/4365/15
29 жовтня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить скасувати наказ відповідача-1 № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р.; зобов'язати відповідача-1 включити дані позивача до повного переліку вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; зобов'язати відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є вкладником ПАТ «Златобанк» (далі - Банк), в якому ОСОБА_3 на її користь відкрито рахунок № 26304508082233 відповідно до договору банківського вкладу № 076034 від 05.12.2014 р. Залишок коштів на рахунку на момент звернення позивача до суду становить 11000 дол. США. 09 грудня 2014 р. позивач шляхом підписання вищевказаної угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб набула прав та обов'язків вкладника за цим договором. В подальшому в Банку було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 В оголошенні 19.05.2015 р. на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було вказано, що 20.05.2015 р. вкладники можуть звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «Ощадбанк». 26 травня 2015 р. позивач звернулася у відділенні АТ «Ощадбанк» із усною заявою про виплату коштів, на що їй усно повідомили про її відсутність в реєстрі вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. У зв'язку із цим 04.06.2015 р. позивач направила листи до відповідача-1 та до Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням виплатити їй гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «Златобанк», проте відповіді не отримала. Під час судового розгляду позивач дізналася про оскаржуваний наказ відповідача-1 № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів», яким укладений нею правочин визнаний нікчемним на підставі п.п.2, 3 та 4 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На думку позивача, жодна з передбачених вищезазначеною нормою підстав не поширюється на укладений нею правочин. При цьому посилання відповідача на постанову НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р., якою заборонено проводити будь-які операції за чинними договорами, за результатами яких збільшується сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, є неправомірним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт не має законної сили (не зареєстрований в Міністерстві юстиції України); та є банківською таємницею, про яку ні позивач, ні співробітники ПАТ «Златобанк» на момент укладення спірного правочину знати не могли. При цьому зазначена Постанова не забороняла клієнтам банку розпоряджатися своїми коштами. Таким чином, на думку позивача, її безпідставно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважаючи вищезазначений наказ відповідача-1 незаконним та таким, порушує право на отримання гарантованої суми вкладу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представники відповідачів до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно наданих до суду заперечень, відповідач-1 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 04.12.2014 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 777/БТ, якою було встановлено обмеження в діяльності Банку, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. В даному випадку, укладення позивачем правочину призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, оскільки право на відшкодування коштів отримав позивач і таке ж право збереглося за ОСОБА_3 Зважаючи на правомірність віднесення укладеного позивачем правочину до категорії недійсного (нікчемного) згідно ч.1 ст.215 ЦК України, ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, відповідач-1 зазначив, що встановлений законодавством строк для складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та вирішення питання про відхилення чи визнання вимог кредиторів не минув, отже позивач безпідставно вважає, що її права порушені. Так, відповідачем-1 не вчинялися протиправні дії, не порушувався порядок складання переліку вкладників. При цьому Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 р. № 14, передбачено можливість внесення змін до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду протягом усієї процедури ліквідації банківської установи, а процедура ліквідації АТ «Златобанк» не завершена. Крім того, позивач помилково пов'язує набуття прав та обов'язків вкладника із фактом підписання нею 09.12.2014 р. договору банківського вкладу, оскільки нею лише підписано згоду на обробку персональних даних, і вона не пред'явила вимогу до Банку.
Відповідно до наданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до канцелярії суду заперечень, відповідач-2 у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2 було виявлено факт вчинення позивачем сумнівного правочину з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування та відшкодування коштів за рахунок держави в особі Фонду гарантування. Такий правочин спрямований на заволодіння державними коштами, у зв'язку із чим порушує публічний порядок, оскільки обманним шляхом забезпечує отримання позивачем додаткової компенсації, замість того, щоб як і інші вкладники неплатоспроможного банку, отримати таку компенсацію в межах діючої процедури ліквідації ПАТ «Златобанк».
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що 05.12.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Златобанк» було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076034 (а.с. 11-12), за якою відкрито депозитний рахунок на користь ОСОБА_1 із початковою сумою вкладу 11000 дол. США. Позивачем зазначена Угода підписана 09.12.2014 р., отже остання набула прав та обов'язків вкладника Банку.
При цьому суд критично оцінює посилання відповідача-1 на ст. 1063 ЦК України, як підставу не визнавати позивача вкладником банку з підстави підписання нею згоди на обробку персональних даних та непред'явлення нею вимог до ПАТ «Златобанк».
Так, відповідно до ч.1 ст.1063 ЦК України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.
З моменту пред'явлення третьою особою до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами вона набуває весь комплекс прав за договором банківського вкладу. Законодавство не містить вимог до способу вираження третьою особою наміру скористатися правами вкладника. Тому, якщо інше не встановлене у договорі, форма вираження такого наміру може бути як усна (безпосереднє звернення до банку з вимогою отримання вкладу чи відсотків, внесення грошових коштів на вклад тощо), так і письмова (зокрема, шляхом направлення листа до установи банку із зазначенням свого імені). З моменту виявлення третьою особою волі щодо вкладу відбувається заміна суб'єкта, наслідком чого є втрата прав вкладника особою, що уклала договір банківського вкладу та їх набуття особою, на користь якої укладений договір.
Будь-яких доказів непред'явлення позивачем вимог до Банку відповідачем-1 не надано; натомість зі спірних правовідносин очевидно вбачається, що ОСОБА_1 мала намір набути прав та обов'язків вкладників Банку, про свідчить вчинений нею 09.12.2014 р. підпис на Угоді № 076034 в графі «з 09 грудня 2014 набуваю прав та обов'язків Вкладника за цим Договором». При цьому згода на збір та обробку персональних даних дана позивачем у наступному абзаці цієї Угоди за окремим підписом. Суд також враховує викладені у позові пояснення позивача про те, що вона неодноразово зверталася до банку-агента Фонду АТ «Ощадбанк» з метою отримання гарантованої суми компенсації, що також свідчить про її намір скористатися правами вкладника неплатоспроможного банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 р. № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015 р. прийнято рішення № 30 про запровадження з 14.02.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк» (до 13.05.2015 р.).
Крім того, судом встановлено, що Постановою Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ «Златобанк», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 99 від 13.05.2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк». Наказом № 156 від 13.05.2015 р. призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» строком на 1 рік з 13.05.2015 р. по 12.05.2016 р. включно.
Також в газеті «Голос України» № 86 (6090) від 19.05.2015 р. було опубліковано офіційне повідомлення про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк».
Відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 14 від 09.08.2012 р., згідно з п.6 ч.2 ст.37, п.п. 2, 3, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Златобанк» ОСОБА_2 видано наказ від 09.04.2015 р. № 165/1, яким віднесено до нікчемних всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку (Додаток 1 та 2), в якому, серед інших, наявна Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р.
Отже суд критично оцінює посилання відповідача-1 на приписи ч.1 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в аспекті того, що встановлений законодавством строк (90 днів) для складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та вирішення питання про відхилення чи визнання вимог не минув, оскільки відповідачем-1 у відношенні позивача таке питання вирішено шляхом прийняття оскаржуваного наказу.
Вважаючи незаконним наказ відповідача-1 № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р., оскільки останній суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
Повноваження уповноваженої особи Фонду викладені в ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до приписів якої уповноважена особа Уповноважена особа Фонду має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9)приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 вказаного Закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, Перелік вкладників складається та надається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб саме уповноваженою особою Фонду.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 року №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до п.2,4 Розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:
1) складення Уповноваженою особою переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
2) передачу Уповноваженою особою сформованого переліку вкладників до Фонду;
3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;
4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як судом вже зазначалося, до повноважень уповноваженої особи Фонду відноситься повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Крім того, ч.1 та ч.2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до ч.7 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку.
Таким чином, Закон закріплює обов'язок уповноваженої особи Фонду, з метою збереження активів банку, провести інвентаризацію активів і зобов'язань банку та забезпечити перевірку правочинів вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
При цьому Уповноважена особа Фонду має право визнавати правочини нікчемними, але це право не є необмеженим. Такі дії посадова особа повинна чітко обґрунтувати нормативно, інакше це є перевищенням владних повноважень.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
З огляду на матеріали справи, відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 14 від 09.08.2012 р., згідно з п.6 ч.2 ст.37, п.п. 2, 3, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Златобанк» ОСОБА_2 видано наказ від 09.04.2015 р. № 165/1, яким віднесено до нікчемних всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку (Додаток 1 та 2), в якому, серед інших, наявна Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р.
В наказі відсутнє відповідне обґрунтування та мотивування його прийняття, у т.ч. й посилання на постанову Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р., проте згідно пояснень до адміністративного позову відповідача-1 оскаржуваний наказ прийнятий у зв'язку із тим, що правочин щодо перерахування грошей на рахунок № 26304508082233 є недійсним в силу ч.1 ст.215 ЦК України в кореспонденції з п.2 постанови Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р.
Так, пунктом 2 постанови Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. встановлено обмеження в діяльності АТ «Златобанк», зокрема заборонено допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Вирішуючи спір, суд враховує, що вищезазначений пункт постанови Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. забороняє проводити будь-які операції за чинними договорами, тоді як Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р. є новим договором.
Згідно з ч.1 ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідачем-1 не наведено вимог законодавства, які було порушено позивачем у зв'язку із «дробленням рахунку іншого клієнта». Натомість судом встановлено, що на момент укладання спірної Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р. не діяло жодних обмежень щодо здійснення банківських операцій, в т.ч. щодо переказу грошових коштів з рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб, відкритих у Банку.
Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна (п.4).
Вирішуючи спір, суд враховує, що постанова Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. не забороняє клієнтам Банку розпоряджатися своїми коштами. При цьому зазначена постанова не є законом, - тобто не може бути застосована в кореспонденції з приписами ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Втім, з оскаржуваного наказу № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» вбачається, що в його основу вищезазначена постанова Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. не покладалася.
Крім того, суд враховує, що індекс постанови Правління НБУ свідчить про те, що остання віднесена до банківської таємниці (БТ), у зв'язку із чим ознайомитися із її змістом може виключне коло осіб. При цьому суду не надано будь-яких доказів ознайомлення позивача або співробітників ПАТ «Златобанк» із змістом цієї постанови.
Відповідно до ч.7, ч.8 ст.56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами. При цьому в постанові Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. (а.с. 79-81) не зазначений порядок набрання нею чинності.
В свою чергу, згідно п.12.4 Постанови Правління Національного банку України від 17.08.2012 п. № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» Національний банк інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці: банк та Фонд гарантування; філію іноземного банку та іноземний банк.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2 № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р. є неправомірним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 р. №№ К/800/25865/15, К/800/18507/15, К/800/18453/15, від 06 жовтня 2015 р. № К/800/20945/15, постанові від 06 жовтня 2015 р. № К/800/20942/15.
При цьому Уповноваженою особою Фонду не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено доказів того, що Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р. має ознаки нікчемного правочину. Так, з правової позиції відповідача-1 неможливо встановити, яку саме підставу (ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.235 ЦК України, п.2 постанови Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р.) ним покладено в основу тверджень про нікчемність укладеного позивачем правочину, рівно як і на приховування якого іншого правочину спрямовано укладання вищевказаного «удаваного правочину».
Крім того, оскільки Уповноважена особа Фонду не включив ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд вважає, що з метою захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов'язати відповідача-1 включити дані позивача до повного переліку вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі вищевикладеного, з'ясувавши обставини у справі та надавши правову оцінку наявним доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2 № 165/1 від 09.04.2015 р. «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076034 від 05.12.2014 р.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2 включити дані ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя І.В. Завальнюк