28 вересня 2015 р. Справа № 804/11386/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: С.В. Ніколайчук,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
26.08.2015 року Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3063,54 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та повинен сплачувати єдиний податок, проте в порушення вимог чинного законодавства він не сплатив у граничні строки визначену законом суму єдиного податку в розмірі 3063,54 грн., що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо припинення за зверненнями суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців у випадках, передбачених законом.
Ухвалою суду від 31.08.2015 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі №804/11386/15 та запропоновано відповідачу у 10-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів подати заперечення проти позову та докази, які у нього є, або заяву про визнання позову.
Відповідачем, якому ухвали суду надсилались у відповідності до вимог, встановлених нормами Кодексу адміністаривного судочинства України, про що свідчать матеріали справи, не виконано вимог ухвал суду, заперечень на позовну заяву та докази, які у нього є, або заяву про визнання позову не подано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи у порядку скороченого провадження.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований 18.09.2013р. за № 22240000000089757 та знаходиться на податковому обліку як платник податків в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або проводять діяльність, що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.п.16.1.3., п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цих Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.
Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 30.09.2013р. було подано до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
На підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 30.09.2013р. відповідачем обрана 2 група платників єдиного податку та ставка такого податку у розмірі 20 відсотків від мінімальної заробітної плати, починаючи з 30.09.2013 року.
Згідно п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої та другої групи сплачує єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізнішле 20 числа (включно) поточного місяця.
Як встановлено судом, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були нараховані авансові внески по єдиному податку, проте в повному обсязі не сплачені. Таким чином, загальна сума єдиного податку, яка була самостійно нарахована відповідачем, проте добровільно не сплачена склала 3063,54 грн.
Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обов'язки платників податків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про державну податкову службу в Україні", Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно із ч.2 ст.5 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обирати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:...
2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, утому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності критеріїв:
-не використовують працю найманих осіб або кількох осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
-обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи-підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Згідно п.295.1 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно пунктів 95.1., 95.2., 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Доказів щодо сплати узгодженої суми заборгованості відповідачем суду не надано, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого підлягають задоволенню.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведені норми матеріального права та обставини справи, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податкового боргу і задовольняє вимоги позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3063,54 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2