21 жовтня 2015 року Справа № 876/8004/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Воробець І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
05 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив стягнути з Львівської митниці ДФС на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року за період з 29.10.2014 року по дату звернення із такою заявою до суду, та суму коштів згідно офіційного індексу інфляції Держкомстату України за загальний період вимушеного прогулу з 24.11.2010 року по дату звернення із такою заявою до суду.
Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі № 813/2214/13-а вказану заяву було задоволено частково. Вирішено стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 24.12.2014 року по 23.01.2015 року в розмірі 2694,01 грн.
У своїй апеляційній скарзі Львівська митниця ДФС просить вказану ухвалу суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вини Львівської митниці ДФС у затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді немає, а тому немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 24.12.2014 року по 23.01.2015 року.
Представник Львівської митниці ДФС у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати ухвалу усуду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість вимог апелянта, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Представник Державної митної служби України на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що Львівська митниця допустила протиправну затримку виконання судового рішення, що підлягало до негайного виконання та в такий спосіб порушила охоронювані КЗпП України права позивача, а тому права поновленого судом ОСОБА_2 повинні бути відновлені у передбачений статтею 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.
Вимогами ч. 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
В силу положень ч.2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року про поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередні роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За правилами ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Як слідує з матеріалів справи, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року по справі 813/2214/13-а про поновлення ОСОБА_2 на посаді, яка підлягає до негайного виконання, відповідачами добровільно не виконано.
На підставі виконавчого листа від 07.04.2014 року № 813/2214/13-а, виданого на виконання зазначеної постанови, державним виконавцем 24.04.2014 року відкрито виконавче провадження.
14.11.2014 року та 12.01.2015 року відповідачу державним виконавцем скеровано вимоги, якими відповідача попереджалось про внесення подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону по факту умисного невиконання рішення суду, яке підлягає негайному виконанню. Проте, лише 23.01.2015 року Львівська митниця Міндоходів прийняла наказ № 8-о «По особовому складу митних органів» та поновлено ОСОБА_2 на посаді з 25.11.2010 року.
З наведеного випливає, що оскільки лише наказом Львівської митницї Міндоходів від 23.01.2015 року № 8-о ОСОБА_2 було поновлено на роботі на виконання судового рішення, то це свідчить про порушення наведених правових норм, якими передбачено постанову суду в частині поновлення позивача на посаді негайно виконана не була.
При цьому судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року на користь позивача суд стягнув з Львівської митниці середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 24.05.2013 року до моменту прийняття рішення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 24.12.2014 року по 23.01.2015 року.
Відповідно до проведеного працівниками Львівської митниці розрахунку належний ОСОБА_2 середній заробіток за період з 25.05.2013 року по 25.11.2014 року становить 141,79 грн.
Отже, враховуючи кількість робочих днів (19), середній заробіток з врахуванням всіх обов'язкових платежів за період з 24.12.2014 року по 23.01.2015 року становить 2694,01 грн. (19 робочих днів х 141,79 грн.).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 813/2214/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 22 жовтня 2015 року.