21 жовтня 2015 року Справа № 876/6798/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Держземагенства у Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Держземагенства у Коломийському районі Івано-Франківської області, реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірною відмови у проведенні державної реєстрації та зобов'язання до вчинення дій,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просив:
визнати неправомірною відмову державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Коломийському районі Івано-Франківської області (далі - державний кадастровий реєстратор) у проведенні державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0031 га у АДРЕСА_1;
зобов'язати державного кадастрового реєстратора здійснити державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, внести відомості до Державного земельного кадастру та видати позивачу відповідні документи, зокрема, витяг із Державного земельного кадастру.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 809/1239/15 вказаний позов було задоволено.
У апеляційній скарзі управління Держземагенства у Коломийському районі Івано-Франківської області просило зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданий позивачем для реєстрації земельної ділянки, не відповідає вимогам чинного Земельного законодавства. При цьому апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, є вільною від забудови, а тому передача таких земель в користування чи власність здійснюється за результатами земельних торгів.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що Коломийська міська рада рішенням № 467-7/2011 від 30.06.2011 року передала в користування позивачу земельну ділянку площею 0,0031 га у АДРЕСА_1.
Між позивачем і Коломийською міською радою 29.08.2011 року було укладено договір оренди землі на 10 років, складено акт приймання-передачі об'єкта оренди, визначено розрахунок орендної плати, встановлено і узгоджено межі земельної ділянки.
Оскільки право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 набув за рішенням органу місцевого самоврядування і земельна ділянка передана йому з дотриманням відповідного Порядку, тому суд прийшов висновку, що вимоги позивача є підставними.
Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коломийської міської ради «Про надання в оренду земельних ділянок» від 30.06.2011 року № 467-7/2011 ОСОБА_1 було передано у користування земельну ділянку площею 0,0031 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення 29.08.2011 року між Коломийською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі на зазначену земельну ділянку терміном на 10 років, складено акт приймання-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки площею 0,0031 га, закріпленої на місцевості межовими знаками згідно плану-схеми земельної ділянки та відповідно до акту встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 04.05.2010 року).
18.02.2015 року позивач звернувся до начальника управління Держземагенства у Коломийському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та видачу витягу з державного земельного кадастру.
Рішенням № РВ-2600023832015 від 24.02.2015 року Державний кадастровий реєстратор управління Держземагентства у Коломийському районі відмовив позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зазначивши, що подані документи не відповідають вимогам встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме статті 124, 134 Земельного кодексу України та невідповідність електронного документа встановленим вимогам, а саме: перетин з суміжною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1-2,8169% та розрив з суміжною ділянкою НОМЕР_2.
05 березня 2015 року позивач повторно звернувся до начальника управління Держземагенства у Коломийському районі із відповідною заявою.
Листом від 10.03.2015 року Державний кадастровий реєстратор управління Держземагентства у Коломийському районі повідомив позивача про те, що прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме статей 124, 134 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки право користування земельною ділянкою позивач набув за рішенням органу місцевого самоврядування і земельна ділянка передана йому з дотриманням відповідного Порядку, тому вимоги позивача слід задовольнити.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Держземагенства у Коломийському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 809/1239/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук