27 жовтня 2015 рокусправа № 334/2835/15-а(2а/334/88/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов державного виконавця,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Ленінського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов державного виконавця.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приписами ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній справі є дії державного виконавця щодо винесення постанов про виконання судового рішення, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, на думку суду першої інстанції даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Також, відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що справи з приводу оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судового рішення, стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, це є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п.3 ч.1 ст.199, ст.ст. 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2015 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова