Справа: № 360/1524/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Міланич А.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
22 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним розпорядження райдержадміністрації, -
В липні 2015 року позивачка звернулася до Бородянського районного суду Київської області з позовом до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області, в якому просила визнати незаконним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 28.05.2015 року № 126. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і проживає в смт. Пісківка Бородянського району Київської області. Через свій стан здоров'я часто змушена їздити в смт. Бородянка в лікарню, аптеку та для вирішення інших проблем, а тому у неї є постійна потреба користуватись громадським транспортом.
Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 126 від 28 травня 2015 року було затверджено Порядок компенсаційних виплат перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян, відповідно до якого було обмежено пільги, надані ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, передбачено, що особи, віднесені до категорії 1, мають право безкоштовно їздити тільки двічі на тиждень.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенняі позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та відповідно до п. 15 ст. 20 та п. 9 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.
Статтею 7 Закону Україну «Про автомобільний транспорт», забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходить за межі району покладається на районні державні адміністрації.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про автомобільний транспорт», органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
З метою врегулювання механізму компенсаційних виплат авто-перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових перевезень категорій громадян та у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві, а саме набранням чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деякі і законодавчі акти України» від 28.12.2014 року за № 76-VІІІ, згідно до якого було вилучено право окремих категорій громадян на пільговий проїзд, Бородянською райдержадміністрацією було прийняте відповідне розпорядження за № 126 від 28.05.2015 року «Про затвердження Порядку компенсаційних виплат перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян».
Дане розпорядження прийняте у відповідності до чинного законодавства України, на виконання розпорядження голови Київської облдержадміністрації від 11.07.2008 року № 1003 «Про деякі заходи з організації автобусних перевезень пасажирів у Київській області», а саме, щодо забезпечення райдержадміністраціями організації фінансування за рахунок субвенцій з державного бюджету компенсації втрат автомобільним перевізникам внаслідок перевезення ними пільгової категорії пасажирів на відповідних автобусних маршрутах загального користування.
Відповідно до вищезазначеного розпорядження було затверджено Порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян.
Зокрема, п.2 визначено перелік перевізників - суб'єктів господарювання, які мають відповідну ліцензію та здійснюватимуть пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом в межах Бородянського району.
Пунктом 3 даного Порядку визначено перелік пільгових категорій громадян, які матимуть право на пільговий проїзд, згідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Із вище зазначених вимог законодавства вбачається те, що встановлення обсягу пільгових перевезень не є обмеженням права на пільгове перевезення, а лише регламентує порядок його використання. Тож твердження позивача про обмеження його права на пільговий проїзд є хибними.
Відповідно до п. 4 Порядку, компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій, передбачених у Державному бюджеті на відповідний календарний рік за відповідним галом бюджетної класифікації.
Згідно п.7.2 Порядку, компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремих категорій громадян , встановлено, що при визначенні втрат перевізників від безкоштовного перевезення постраждалих від аварії на ЧАЕС середня кількість поїздок для категорії 1, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС та потерпілі з посвідченням серії «А», становить 8 поїздок на місяць.
Слід відзначити про те, що згідно до чинного законодавства компенсація на пільгові перевезення у області, районі, місті, повинні формуватися на основі бюджетних коштів, передбачених на компенсацію цих послуг (перевезень).
Зокрема, статтею 23 Бюджетного кодексу України зазначено, що будь - які бюджетні зобов'язання з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Також пунктом 4 статті 48 вищезгаданого кодексу, зазначено про те, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями.
У відповідності до пункту 2 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.
Крім того, Законом України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (частина четверта статті 37 Закону); органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (частина друга статті 29 Закону).
Таким чином, Законом передбачено повну компенсацію збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, але лише в межах державного замовлення.
Пунктом 6 Порядку зазначено про те, що головний розпорядник коштів, яким є управління соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації, має право здійснювати видатки в межах кошторисних призначень згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (зі змінами) «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних Програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Відповідно п. 1. ст. 49 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Виходячи з вищезазначеного, розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області № 126 від 28 травня 2015 року «Про затвердження Порядку компенсаційних виплат перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян», було затверджене з врахуванням норм чинного законодавства у сфері соціального захисту населення, бюджетного та адміністративного законодавства.
Також, неправомірними є доводи позивача про невідповідність розпорядження всупереч нормам конституційного права, оскільки згідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Виходячи з наведеного, системно проаналізувавши оспорювань позивачем розпорядження Бородянської РДА № 126 від 28.05.2015 року «Про затвердження Порядку компенсаційних виплат перевізникам втрат від безкоштовного перевезення пільгових категорій громадян», на предмет дотримання норм чинного законодавства, слід звернути увагу на те, що воно було затверджене відповідачем з врахуванням норм чинного законодавства, зокрема у сфері соціального захисту населення, бюджетного та адміністративного законодавства.
Отже, оскаржуване ОСОБА_2 розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області жодним охоронюваним законом правам чи інтересам позивачки не порушує, так як воно стосується взаємовідносин державної адміністрації з перевізниками та не позбавляє її передбачених законодавством пільг передбачених чинним законодавством, та не стосується обмеження в наданому праві позивачці на безоплатний користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України, відповідно до п. 15 ст. 20 та п. 9 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім цього, у вказаному вище розпорядженні визначено лише середню кількість поїздок по відношенню до чисельності пільгових категорій громадян в розрізі населених пунктів Бородянського району та порядок компенсацію перевізникам витрат від безкоштовного перевезення даних категорій громадян.
Розпорядження жодним чином не визначає та не передбачає оскаржуваного обмеження вправі позивачки їздити в окремі дні, лише двічі на тиждень, а саме в середу та п'ятницю тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Кількість поїздок та дні тижня для таких поїздок визначені в листі від 18.06.2015 року № 2437/06 Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації про надання пільг на проїзд, але даний лист не є предметом оскарження по даній справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг немає, а їх доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 27 жовтня 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 22 жовтня 2015 року.
.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.