ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
26 жовтня 2015 року №826/22207/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено позивачу лише 16.07.2015, що є порушенням положень підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень.
Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля HONDAODYSSEY НОМЕР_1 2012 року випуску, об'ємом двигуна 3471 куб.см.
На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».
Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому, згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Як було зазначено вище, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на порушення відповідачем строку для надіслання податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано транспортний податок, оскільки останнє, згідно відмітки відділу поштового зв'язку на конверті, в якому на адресу ОСОБА_1 надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, направлено лише 16.07.2015, а не у строк до 01.07.2015, як це передбачено положеннями підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, що, за твердженнями позивача, є підставою для скасування такого рішення.
Водночас, враховуючи викладене, суд зазначає, що факт направлення на адресу позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з порушенням строку, встановленого наведеними приписами податкового законодавства, є свідченням про наявне процедурне порушення з боку контролюючого органу щодо надіслання вказаного податкового повідомлення-рішення у відповідний строк, проте, вказане не підтверджує протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17 в цілому.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається наявного порушеного права внаслідок направлення податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17 саме 16.07.2015.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду як підставу для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8531-17 наведено лише процедурне порушення щодо строків його надіслання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.