ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 жовтня 2015 року № 826/17289/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл»
до Київської міської митниці ДФС України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2015/000042/2 від 22.07.2015 року про коригування митної вартості товару; визнання протиправним та скасування картку відмови у прийнятті митної декларації від 22.07.2015 року № 100270001/2015/00113; визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2015/000055/2 від 31.07.2015 року про коригування митної вартості товару; визнання протиправним та скасування картку відмови у прийнятті митної декларації від 31.07.2015 року № 100270001/2015/00130.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів від №100270001/2015/000042/2 від 22.07.2015 року та №100270001/2015/000055/2 від 31.07.2015 року, та, як наслідок, картки відмови у прийнятті митної декларації від 22.07.2015 року № 100270001/2015/00113 та від 31.07.2015 року № 100270001/2015/00130 є безпідставними, оскільки ТОВ «Компанія «Керамхолл» було подано до митного органу всі необхідні документи, які повністю і об'єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, заявлених у митній декларації.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 17.09.2015 року від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.
В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що використані декларантом відомості та обраний метод її визначення не підтверджено документально, а саме подані документи містять розбіжності та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та Tubadzin Management Group, (Польша, Продавець), з іншої сторони, укладено торговий договір №1/UA/2013 від 17.01.2013 року щодо торгового співробітництва з продажу керамічної продукції. (надалі - Договір).
Відповідно до умов укладеного договору Позивач придбаває товар, найменування, кількість та вартість яких вказується в комерційних інвойсах, які складаються окремо на кожну поставку та є невід'ємною частиноюдоговору.
Згідно з інвойсом до договору від 20.07.2015 року №ZK201543049 Позивачем у Tubadzin Management Group придбано керамічну продукці.
З метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, Позивачем до Київської міської митниці ДФС подано митні декларації від 22.07.2015 року №100270001/2015/219120 та від 31.07.2015 року №100270001/2015/219714, в яких вказано митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору.
Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2015 року №100270001/2015/000042/2 та від 31.07.2015 року №100270001/2015/000055/2, якими митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.
Так, із вказаних рішень вбачається, що Відповідачем вказано на те, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки використані декларантом відомості та обраний метод визначення не підтверджено документально, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, чим порушено ч.2 ст.52, ч.21 ст.58 МК України та ч.1 ст.53 МК України.
В свою чергу, рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2015 року №100270001/2015/000042/2 та від 31.07.2015 року №100270001/2015/000055/2 стали підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2015 року № 100270001/2015/00113 та від 31.07.2015 року № 100270001/2015/00130.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
У відповідності до пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу ТОВ «Компанія «Керамхолл» в межах зовнішньоекономічного контракту №1/UA/2013 від 17.01.2013 року, Позивачем до Київської міської митниці ДФС подано митні декларації від 22.07.2015 року №100270001/2015/219120 та від 31.07.2015 року №100270001/2015/219714.
Митна вартість імпортованих товарів була визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Під час митного оформлення товарів, митним органом було виявлено, що при поданні декларації від 22.07.2015 року №100270001/2015/219120 подані основні документи містять розбіжності, а саме: в договорі зазначено, що в комерційному інвойсі на кожну поставку вказується номер та дата контракту, проте в наданому інвойсі дана інформація відсутня, в довідці про вартість перевезення від 20.07.2015 року №490 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи проводились за рахунок вантажовідправника, але відсутня інформація про вартість таких робіт. Декларанту запропоновано надати додаткові документи відповіднодо п.2 та п.3 ст.53 МК України, однак додаткові документи не надано в повному обсязі. Надані видактові накладні №№37, 25, 201, 200, 191, 189, 141 надавались при оформленні попередніх оформленнях та містили інформацію за лютий та ківтень 2015 року, а поставка товару відбулась влітку 2015 року, тобто такі видаткові накладні не можуть підтвердити вартість товарів. Надані прайс-листи від виробника є комерційною пропозицією та не містять пункту поставки (наявне тільки умови FCA без пункту поставки).
Крім того, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією від 31.07.2015 року № 100270001/2015/219714 встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно п.9.9 розділу 9 "Ответственность сторон" зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2013р. № 1/UА/2013 зазначено, що «В коммерческом инвойсе на каждую поставку указывается: номер и дата контракта», проте в наданому інвойсі від 29.07.15 № ZК201545340 та інвойсі від 29.07.2015 р. № ZК201545362 дана інформація відсутня, в довідці про вартість перевезення від 28.07.2015 р. №28-07/15 вказано, що вантажно- розвантажувальні роботи проводились за рахунок вантажовідправника, але відсутня інформація про вартість таких робіт.
Банківські реквізити зазначені в контракті не відповідають банківським реквізитам зазначених у рахунку-фактурі від 27.07.2015 р. № ZК2015093371.
Надані видаткові накладні №№37,25,201,200,191,189,141 надавалися при попередніх оформленнях та містили інформацію за лютий та квітень місяць 2015 року.
Надані прас-листи від виробника є комерційною пропозицією та не містять пункту поставки (наявне тільки умови РСА без пункту поставки).
На підставі спрацювання системи аналізу ризиків за митною декларацією від 31.07.2015 р. № 100270001/2015/219714 щодо можливого заниження митної вартості товару і здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів були здійснені відповідні заходи.
Отже такі розбіжності, а також спрацювання системи ризику АСАУР стали підставою для витребування додаткових документів, однак декларантлистом повідомив, що витребувані документи в повному обсязі протягом 10-ти робочих днів немає можливості.
Враховуючи викладені обставини, Відповідачем було прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідач має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару.
За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому Відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав Позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак Позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав та не спростовано розбіжності в документах, наданих митниці; не було надано відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена; не обґрунтовано вартість витрат вантажно-розвантажувальних робіт; банківські реквізити зазначені в договорі не відповідають банківським реквізитам зазначених у рахунку-фактурі від 27.07.2015 року №ZK2015093371, в наданих комерційних інвойсах від 29.07.2015 року №ZK201545340 та від 29.07.2015 року №ZK201545362.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджена правомірність застосування Відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару та обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованими та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративний позову відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук